Справа № 947/14633/25
Провадження № 2-а/947/166/25
09.06.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
за участі:
представника позивача - Полубок Н.А.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
Короткий зміст позовних вимог
18.04.2025 позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову № 204 від 21.09.2024 та стягнути судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21.09.2024 відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - Відповідач) складено постанову № 204 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яку мотивовано тим, що позивач порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»,п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, не прибув 06.09.2024 за викликом для уточнення військо-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2024.Від отримання виклику відмовився, що підтверджується Актом відмови від отримання повістки від 26.08.2024. Про причини неявки протягом визначеного п. 24 Порядку №560 терміну не повідомив
При цьому у постанові вказано, що позивач відомостей про працевлаштування не надав, хоча представники відповідача знаходились за місцем розташування його служби - Управління патрульної поліції, що розташоване в м.Одеса. вул. Академіка Корольова, 5 і він був у форменому одязі та повідомив їм, що він є діючим співробітником поліції та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем своєї реєстрації місця проживання,у зв'язку з чим не мав обов'язку прибувати до відповідача та 19.08.2024 він добросовісно оновив та уточнив свої облікові дані через державний застосунок «Резерв+», який відсилає відомості до державного реєстру «Оберіг», номер в реєстрі Оберіг 020620234038542600011, доступ до якого мають співробітники відповідача. Міститься відмітка про те, що дані уточнені вчасно. Через «Резерв+» сформований військово-обліковий документ з оновленням та уточненням всіх необхідних даних, встановлених чинним законодавством. Окрім того зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію про позивача, яку відповідач вказав в оскаржуваній постанові, повинен отримати від уповноважених органів та реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді. Міністерство оборони України та уповноважені органи, як тримачі реєстру «Оберіг» мають можливість самостійно отримати персональні дані з інших електронних реєстрів, тому відповідальність за ст. 210-1 КУпАП за порушення військового обліку не настає.
Саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести факт того, що позивач вчинив таке адміністративне правопорушення, а Відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 560 поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Позивач зазначає, що з 26.08.2024 до 24.09.2024, перебував на лікарняному, що підтверджується медичними висновками з електронної системи охорони здоров'я, про що повідомив відповідача засобом телефонного зв'язку.
Позивач зазначає, що він не був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, виклику, повісток про прибуття на 21.09.2024 не отримував, відповідач не володів документальним підтвердженням про отримання позивачем виклику, у зв'язку з чим відповідач не мав повноважень на складання постанови. В оскаржувальній постанові невірно зазначена адреса, його реєстрації та проживання, що унеможливило її отримання засобом поштового зв'язку.
Також, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що він не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних від 02.09.2024 року, проте зазначено, що відмова підтверджується Актом відмови від отримання повістки від 26.08.2024 року, тобто акт відмови складений раніше, ніж виписана сама повістка, що є неприпустимим.
Також позивач зазначає, що не відповідає дійсності зазначення відповідачем в оскаржуваній постанові, що він порушив вимоги
абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не відповідає опису та характерним ознакам інкримінованого йому правопорушення, а саме: «обов'язок громадянина надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом».
З урахуванням викладеного, позивач стверджує про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а оскаржувану постанову протиправною, у зв'язку з чим просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Короткий зміст заперечень відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, ухвалу про відкриття провадження по справі отримав 15.05.2025.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2025 адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків.
08.05.2025 від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду від 28.04.2025 щодо сплати судового збору, до якої долучений оригінал квитанції про його сплату та клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке передано головуючому по справі судді 09.05.2025.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2025 поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу,з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії, визначених ст. 286 КАС України,у восьмиденний строк надати відзив на адміністративний позов.
Судове засідання 22.05.2025 відкладене через неявку сторін. Наступне судове засідання призначене на 03.06.2025.
Від відповідача заяви та клопотання не надходили, про причини неявки суду не повідомили. Правом подання відзиву не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 21.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника полковника ОСОБА_2 складено постанову № 204 відносно ОСОБА_1 та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у сумі 25500 гривень.
Відповідно до частини 5 статті 258 КУпАП протокол не складався.
Відповідно до фабули вчиненого правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»,п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, не прибув 06.09.2024 за викликом для уточнення військо-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2024.
Від отримання виклику відмовився, що підтверджується Актом відмови від отримання повістки від 26.08.2024. Про причини неявки протягом визначеного п. 24 Порядку №560 терміну не повідомив.
Ураховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановлено накласти на нього штрафу у сумі 25 500 грн.
У графі «Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» навпроти « ОСОБА_1 » міститься рукописний текст «направлено поштою 23.09.2024 підпис ОСОБА_3 ».
Відповідно відомостей з державного застосунку «Резерв+» позивач є військовозобов'язаним, дані уточнив вчасно, номер в реєстрі Оберіг 020620234038542600011, Дата уточнення данних 19.08.2024.
Оцінка аргументів учасників сторін
Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до постанови за справою про адміністративне правопорушення від 21.09.2024 № 204 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період у вигляді: неявки за викликом на 06.09.2024для уточнення облікових даних.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, яке тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів; громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно зі ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Натомість, в порушення ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП відповідач повно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не оцінив докази по справі.
Так судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище, відомості про зміну прізвища; 2) власне ім'я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; 3) по батькові (за наявності);4) дата народження;5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування;7-1) номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства); 10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою; 11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок); 16) відомості про освіту та спеціальність; 16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; 16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю; 17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; 17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення);19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 22) відомості про статус ветерана війни; 23) відомості про володіння іноземними мовами; 24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї; 25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; 26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну; 27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія); 29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація); 30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 31) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин; 32) відомості про внутрішньо переміщену особу; 33) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в редакції від 04.04.2024, що діяла на момент виклику позивача та винесення оскаржуваної постанови).
Судом встановлено, що в частині обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові № 204 відповідачем зазначена лише загальна інформація про неявку позивача за викликом 06.09.2024 для уточнення облікових даних. При цьому оскаржувана постанова не містить виклад обставин, установлених під час розгляду справи, і суті адміністративного правопорушення, а наведені у постанові формулювання є загальні та не містять, зокрема які саме облікові дані підлягали уточненню та до якої саме статті Закону України «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» вони належать, тобто взагалі не зазначено, яку норму вказаного Закону було порушено, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 283 КУпАП.
Окрім цього, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є - державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач отримує від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Однак, відповідач при винесені оскаржуваної постанови № 204 жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Жодних доказів неможливості отримання інформації з державних реєстрів відповідачем до постанови не долучено, суду не надані.
Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в оскаржуваній Постанові № 204 не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також не наведено їх оцінки.
Надаючи оцінку наявності чи відсутності порушення позивачем абз. 2ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд дійшов таких висновків.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобовязані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
При цьому, в оскаржуваній постановізазначено, що порушення позивачем абз. 2 ч. 1 ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» полягає у тому, що він не прибув за викликом для уточнення військово-облікових данних, що не відповідає інкримінованому йому правопорушенню,у зв'язку з чим слід вважати, що фабула даної справи викладена не належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, станом на 21.09.2024 року ,тобто на дату вчинення інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, діяв особливий період.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Згідно п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
У п.47 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 вказано, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Зазначене свідчить про те, що виключно акт відмови від отримання повістки може слугувати доказом на підтвердження того, що особа відмовилася від отримання повістки.
Зі змісту протоколу та постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від отримання повістки, уповноваженими особами було складено акт відмові від отримання повістки.
Проте, копія акту до суду від відповідача не надходила, а тому, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки.
У постанові у справі про адміністративне правопорушення зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення не складався на підставі ч.5 ст.258 КУпАП.
Згідном з Постановою № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом;
підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого, зокрема, ст.210 КУпАП складається у випадках:
- відсутності доказів отримання суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення вимоги (повістки);
- оспорювання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності допущеного порушення та адміністративного стягнення в процесі складання постанови про адміністративне правопорушення.
Проте, будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 належним чином отримав вимогу (повістку) в порядку визначеному Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 року до суду не надходило.
В оскаржуваній постанові від 21 вересня 2024 року № 204 також зазначено, що ОСОБА_1 всупереч вимог Постанови № 560 у встановлений строк не повідомив про причини своєї неявки.
Так, у п. 24 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 вказано, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
ОСОБА_1 перебував на лікарняному у період з 26.08.2024 року по 24.09.2024 року, що підтверджується медичними висновками з електронної системи охорони здоров'я 8Т54-57СС-ХСА2-МСМ4 від 26.08.2024, МCSС-КВТХ-ХВКС-К7КН від 30.08.2024, ВАХМ-М569-6ЕР2-7Н33 від 05.09.2024, 4462-В8АК-Н9РМ-С8Х4 від 09.09.2024, ММ4М-3СБ2-Е8ХА-5М4Н від 13.09.2024, 367К-5ЕНН-Е2Е9-2653 від 17.09.2024, ТНК9-КХВМ-43СА-6МКХ від 20.09.2024.
У п.23 Постанови № 560 зазначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються, зокрема, перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк
У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
КУпАП та наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачають права керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки, за результатами чого було складено акт відмови від отримання повістки, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, суд не може встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також, відповідач не скористався своїм законним правом на подання відзиву та не надав суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Отже, за відсутності факту належного повідомлення позивача про дату, час і місце виклику, та підтвердних документів про отримання ним виклику, відповідач не мав повноважень виносити оскаржувану постанову без складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, згідно зі ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02).
Таким чином, судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Відповідно до вимог ч.1ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Окрім цього, частиною 4 статті 159 КАС України передбачено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ураховуючи, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 відповідачу запропоновано надати відзив на адміністративний позов, однак відзив на позов суду наданий не був, про причини його неподання суду відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив, як і не повідомив про причини неявки у судові засідання від 22.05.2025 та 03.06.2025, суд кваліфікує неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КупАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Таким чином, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи за таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Судові витрати
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Відповідно до чеку переказу уоштів АТ «Укрпошта» (ID транзакції 1490250618) від 07.05.2025 року, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 605,60 гривень.
У ч.1 ст.139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
Питання щодо витрат на правову допомогу буде вирішено судом відповідно до п.п. 3-5 ст. 143 КАС України.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 204 від 21.09.2024 №204 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення підписане 09.06.2025.
Суддя Ю. А. Скриль