про накладення арешту на майно
06 червня 2025 рокуСправа № 495/4092/25
Номер провадження 1-кс/495/1158/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністрвоського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в рамках кримінального провадження №12025162240000757 від 06 червня 2025 року за ознаками ч.2 ст.121 КК України, про накладення арешту на майно,
встановив:
в провадження слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 06.06.2025 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністрвоського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в рамках кримінального провадження №12025162240000757 від 06 червня 2025 року за ознаками ч.2 ст.121 КК України, про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивоване тим, що 06.06.2025 до Білгород-Дністровського РВП ГУНП надійшло телефонне повідомлення зі служби «102» про те, що 06.06.2025 приблизно о 03:00 годині, за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено мертвою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Труп з численними тілесними ушкодженнями направлено на СМЕ.
При проведенні досудового розслідування даного кримінального провадження 06 червня 2025 року від затриманого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшла заява в порядку ст. 30 Конституції України, відповідно до якої останній добровільно видав працівникам поліції шкарпетки чорного кольору, в які ОСОБА_6 був одягнений в момент спричинення своїй дружині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тілесних ушкоджень. Вказані шкарпетки було вилучено та упаковано до паперового конверту із зазначенням вмісту.
Враховуючи вищевикладене, під час проведення досудового розслідування виникла необхідність в забезпеченні кримінального провадження шляхом арешту вилученого для створення збереженості тих об'єктів які на думку органу слідства мають статус речового доказу, й збереження таких речових доказів необхідне з самого початку встановлення їх наявності, для запобігання змінам, знищенню та відчуженню.
Власник майна надав суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення зазначеного клопотання.
Прокурор, слідчий у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами статей 131, 132 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п.1 ч. 2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
В силу ст. 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати зокрема правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення досудового розслідування 06 червня 2025 року від затриманого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшла заява в порядку ст. 30 Конституції України, відповідно до якої останній добровільно видав працівникам поліції шкарпетки чорного кольору, в які ОСОБА_6 був одягнений в момент спричинення своїй дружині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тілесних ушкоджень. Вказані шкарпетки було вилучено та упаковано до паперового конверту із зазначенням вмісту.
Постановою слідчого від 06.06.2025 вищевказане майно було визнано речовим доказом та залучено його до матеріалів справи.
Метою накладення арешту на вилучене майно є збереження такого речового доказу, для запобігання змінам, знищенню та відчуженню.
Наведені слідчим мотиви арешту є виправданим втручанням у право власності особи з метою повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування.
Слідчий суддя звертає увагу, що правоохоронні органи повинні діяти оперативно, особливо коли мова йде про обмеження прав особи.
З аналізу статті 100 КПК України вбачається, що до компетенції слідчого судді не входить вирішення долі речових доказів на стадії досудового розслідування, зокрема визначення місця їх зберігання.
Згідно із частиною дев'ятою статті 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що місце зберігання речових доказів на даній стадії повинно бути вирішено слідчим, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт шкарпетки чорного кольору, упаковану до паперового конверту із зазначенням вмісту, які належать громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня постановлення.
Повний текст складено 06.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1