СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/26687/24
пр. № 2/759/1840/25
30 квітня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
І. Зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в розмірі 195 473 грн, судового збору в розмірі 1 954,73 грн та витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами позики від 04 листопада 2023 року (2200 доларів США) та від 12 листопада 2023 року (2500 доларів США), загальною сумою 4700 доларів США, що за курсом НБУ на 01 грудня 2024 року становить 195 473 грн.
Позивач зазначила, що відповідач не повернув кошти у встановлені строки (до 30 квітня 2024 року та 01 серпня 2024 року), ухилявся від спілкування та ігнорував її спроби досудового врегулювання спору.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що 04 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) доларів США.
Також, 12 листопада 2023 року, між сторонами було укладено інший Договір позики, за яким позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США.
За умовами вказаних розписок, Відповідач зобов'язався повернути Позивачеві борг у строк до 30 квітня 2024 року та до 01 серпня 2024 року відповідно.
Відповідач до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання за Договорами позики, не повернувши отримані кошти.
Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 195473 (сто дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят три) гривні, що підтверджується розрахунком, здійсненим позивачем на підставі курсу НБУ станом на 01 грудня 2024 року.
У відповідності із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві суми боргу, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання у встановлений сторонами строк по договору позики не виконав, борг за договором не повернув та будь-яких конкретних доказів на спростування доводів позовних вимог не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторону, якій рішення у справі ухвалено на користь. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1955,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1046, 1047, 1048 1049 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму боргу в розмірі 195 473 (сто дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят три) гривні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 954,73 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 73 копійки)
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко