Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/8022/25
04 червня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, подане прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні № 42024102070000067
від 10.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,-
Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 42024102070000067 від 10.07.2024, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в межах цього кримінального провадження.
Слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.
Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до наказу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 2/10/12-кп від 24.06.2020 року, з 26.06.2020 року ОСОБА_4 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу логістики регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві ( філія ГСЦ МВС) та вказана посада відноситься до категорії «В» державного службовця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
А також, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець, з поміж іншого, зобов'язаний:
- дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбаченихКонституцією та законами України;
- додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;
Згідно з посадовою інструкцією державного службовця, затвердженої заступником начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 10.10.2023, до основних обов'язків головного спеціаліста відділу логістики регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) належать:
- організовує та проводить процедури закупівлі згідно з Законом України «Про публічні закупівлі» зі змінами та доповненнями, опубліковує укладені договори на офіційному сайті уповноваженого органу;
- за дорученням керівництва РСЦ здійснює розподіл спеціальної продукції для режимно-секретного органу (бланкової продукції, номерних знаків для транспортних засобів тощо);
- веде контроль та розподіл спеціальної продукції ( бланкової продукції, знаків номерних транспортних засобів тощо) в структурних підрозділах РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_4 , перебуваючи з 26.06.2020 на посаді провідного спеціаліста відділу логістики регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві ( філія ГСЦ МВС), під час вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду, пов'язану зі здійсненням функцій представника влади, а тому останній був службовою особою.
Встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 24.06.2024, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за розподілення номерних знаків з метою подальшої реєстрації їх на транспортні засоби фізичними чи юридичними особами.
Усвідомлюючи те, що вчинити вказаний злочин можливо лише за участі інших осіб, ОСОБА_4 вирішив залучити до протиправної діяльності ОСОБА_5 та у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше 24.06.2024, довів до останнього план злочинних дій, направлений на одержання неправомірної вигоди за розподілення номерних знаків з метою подальшої реєстрації їх на транспортні засоби фізичними чи юридичними особами.
Одночасно з тим, під час досудового розслідування встановлено, що на початку червня
2024 року у ОСОБА_6 виникла необхідність у реєстрації транспортного засобу. З цією метою останній оглянув офіційний сайт ГСЦ МВС України за посиланням https://opendata.hsc.gov.ua/check-leisure-license-plates/, однак не виявив бажаних номерних знаків на транспортний засіб.
В подальшому, з метою отримання бажаних номерних знаків, по рекомендації свого знайомого, 24.06.2024 ОСОБА_6 знайшов в соціальній мережі «Instagram» соціальну сторінку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка належить ОСОБА_5 , де залишив в особисті повідомлення запит, що він бажає отримати номерний знак для транспортного засобу із відповідною комбінацією цифр.
В цей час ОСОБА_5 , на виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_4 , в особисті повідомлення «Instagram», яким користується ОСОБА_6 , висловив вимогу, що з метою отримання номерних знаків для транспортного засобу, потрібно сплатити 500 доларів США за комбінацію цифр « НОМЕР_1 » або 1000 доларів США за номерний знак з комбінацією « НОМЕР_2 ».
В подальшому, 20.08.2024 о 13 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ,
пл. Лук'янівська, ОСОБА_6 зайшов з власного телефону в інтернет месенджер Telegram на нік « ОСОБА_7 », який раніше надав ОСОБА_5 для спілкування, в ході телефонної розмови з приводу придбання державного номерного знаку з комбінацією цифр «НОМЕР_1»,
ОСОБА_5 відповів, що вказаний номер на даний час відсутній.
Після чого, з метою доведення спільного умислу до кінця,
ОСОБА_8 , 21.08.2024 приблизно о 11 год 06 хв., надіслав повідомлення
ОСОБА_6 , що потрібно зайти на його сторінку в соціальну мережу «Instagram»: «ІНФОРМАЦІЯ_1», де є реклама зі списком державних номерних знаків, які можна придбати, а саме: НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_3, НОМЕР_21, НОМЕР_22. Того ж дня, ОСОБА_6 , відправив повідомлення, що хоче придбати державний номерний знак з комбінацією цифр « НОМЕР_3 ». Через деякий час, ОСОБА_5 відправив ОСОБА_6
смс-повідомлення, в якому вказав номери банківських карток, на яку потрібно перерахувати кошти для отримання державних номерних знаків з комбінацією цифр «НОМЕР_3», а також суму, яку необхідно перерахувати - 8280 грн. та повідомив, що після сплати номерний знак буде заброньований до 23.08.2024.
Після чого ОСОБА_6 , того ж дня приблизно о 13 год 20 хв, перебуваючи за адресою: м. Київ вул. Прорізна буд. 9, через платіжний термінал IBOX, який розташований у магазині «Продукти», здійснив оплату грошових коштів на номер банківської карти НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_5 , у сумі 5 000 грн., а також на банківську карту НОМЕР_5 , яка також належить ОСОБА_5 , у сумі 3 500 грн.
В подальшому, на виконання спільного злочинного умислу до кінця, ОСОБА_4 23.08.2024 номерний знак НОМЕР_6 переміщено на склад нової спец продукції в ТСЦ 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, про що в цей же день, приблизно о 12 год., ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , що йому потрібно прибути за адресою: вул. Бориса Грінченка, буд. 18, де знаходиться територіальний сервісний центр № 8048.
Приблизно о 14 годині, того ж дня, на виконання вказівки ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 прибув за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 18.
Після чого, того ж дня, ОСОБА_5 в ході телефонної розмови повідомив
ОСОБА_6 , що потрібно підійти до віконця видачі номерних знаків та запитати там ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 з приводу номерних знаків «НОМЕР_3». На виконання вказівки
ОСОБА_5 , того ж дня, ОСОБА_6 зайшов до ТСЦ № 8048 за адресою: м. Київ,
вул. Бориса Грінченка, буд. 18 та звернувся у вікно видачі, де його документи прийняв адміністратор ОСОБА_11 та повідомив йому, що потрібно піти до каси та сплатити всі офіційні платежі. Після сплати, приблизно о 15 годині, з вікна видачі номерних знаків ОСОБА_11 видав ОСОБА_6 номерні знаки НОМЕР_6 та новий технічний паспорт автомобіля.
Таким чином спільний умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведено до кінця та отриману неправомірну вигоду розподіллено між останніми.
Також встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 18.11.2024, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за розподілення номерних знаків з метою подальшої реєстрації їх на транспортні засоби фізичними чи юридичними особами.
Усвідомлюючи те, що вчинити вказаний злочин можливо лише за участі інших осіб,
ОСОБА_4 вирішив залучити до протиправної діяльності ОСОБА_5 та у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше 18.11.2024, довів до останнього план злочинних дій направлений на одержання неправомірної вигоди за розподілення номерних знаків з метою подальшої реєстрації їх на транспортні засоби фізичними чи юридичними особами.
Окрім цього, 18.11.2024 року ОСОБА_6 в месенджері «Telegram» на нік « ОСОБА_7 », який належить ОСОБА_5 , відправив повідомлення останньому, з проханням надати допомогу з номерними знаками на транспортний засіб.
В цей час ОСОБА_5 , на виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_4 , за допомогою месенджера «Telegram», надіслав повідомлення ОСОБА_6 про наявність номерних знаків НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , а також суму, яку необхідно надати, а
саме 3 500 доларів США.
Приблизно через дві години, того ж дня, ОСОБА_6 надав відповідь, що хоче придбати номерні знаки НОМЕР_8 за 3500 доларів США, на що ОСОБА_5 відповів, що повідомить про те, яким чином потрібно надати йому грошові кошти.
В ході подальшого спілкування, за допомогою месенджера «Telegram», 19.11.2024 ОСОБА_5 повідомив, що потрібно прибути на вул. Саксаганського, буд. 31 та передати грошові кошти у сумі 3 500 тис. доларів США особі на ім?я ОСОБА_9 , що і виконав
ОСОБА_6 цього ж дня.
В подальшому, 20.11.2024 року приблизно о 10 ранку ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що номерні знаки НОМЕР_8 вже продані і він зараз вирішить питання щодо аналогічних номерних знаків.
Того ж дня, о 13 годині, ОСОБА_6 зателефонував
ОСОБА_5 та на виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_4 , повідомив, що в м. Києві є державний номерний знак НОМЕР_9 і сьогодні його можливо закріпити за автомобілем, на що ОСОБА_6 погодився.
Одночасно з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що 20.11.2024 начальником відділу логістики ОСОБА_12 номерний знак НОМЕР_9 було переміщено на склад нової спецпродукції ТСЦ 8045 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві.
Надалі, за вказівкою ОСОБА_5 , приблизно о 15 години 30 хвилин 20.11.2024 ОСОБА_6 прибув за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8 та зателефонував останньому і отримав інформацію, що має підійти до кабінету під номером 25 та сказати, що він від « ОСОБА_13 з приводу 0006». Приблизно 15 години 40 хвилин, на виконання вказівки, ОСОБА_6 піднявся в кабінет № 25 та звернувся до ОСОБА_10 , повідомив, що він від « ОСОБА_13 з приводу 0006» та останній забрав документи ОСОБА_6 і повідомив, що йому потрібно піти до каси банку та заплатити всі офіційні платежі. Після оплати ОСОБА_6 отримав технічний паспорт та номерні знаки на транспортний засіб.
Таким чином, спільний умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведено до кінця та отриману неправомірну вигоду розподіллено між останніми.
30.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368
КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Клопотання обґрунтовано в частині мети арешту майна - забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_4 як виду покарання у разі засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тощо.
Таким чином, у органів досудового слідства виникла потреба накласти арешт на вказане у клопотанні майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права відчуження або розпорядження у інший спосіб.
Клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без повідомлення власника та володільця майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, зокрема, запобіганню його протиправного відчуження до розгляду клопотання по суті.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання з наведених підстав.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими обґрунтовуються доводи цього клопотання, заслухавши прокурора, слідчий суддя дійшов висновку про те, що його слід задовольнити з наступних підстав.
Про факти, встановлені під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зазначено вище.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
З огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуженню, передачі, перетворенню, використанню, втрати, приховуванню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна з підстав, передбачених положеннями п.п. 3, 4 ч. 2
ст. 170 КПК України, фактично, вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до вимог ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до його відчуження, передачі, приховування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Відповідно до даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_10 ) належить на праві власності:
- нежитлове приміщення, площею 5.7 кв.м., з реєстраційним номером 2239903880000 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартира, загальною площею 50.6 кв.м., з реєстраційним номером 1560273580000 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартира, загальною площею 36,50 кв.м., з реєстраційним номером 35774953 за адресою: АДРЕСА_3 .
Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що відбулося кримінальне правопорушення, тож, враховуючи розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для особи підозрюваного та інших осіб, спосіб обмеження (заборона розпорядження, зокрема відчуження), можливість конфіскації як виду покарання, оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна).
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження, і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність забезпечити конфіскацію як вид покарання, необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, провести низку слідчих та процесуальних дій у межах цього кримінального провадження, тому арешт майна запобігає можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тощо.
Таким чином слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити та накласти арешт на вищевказане майно шляхом заборони розпорядження, зокрема відчуження, без обмеження права користування та володіння. Ненакладення арешту на зазначене вилучене майно може вплинути на досягнення дієвості кримінального провадження, що згідно зі ст. 131 КПК України є загальною метою забезпечення заходу кримінального провадження.
Також слід роз'яснити, що відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні № 42024102070000067 від 10.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися об'єктами нерухомого майна, що на праві приватної власності належать ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_10 ), в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу юридичних осіб, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо такого майна:
- нежитлове приміщення, площею 5.7 кв.м., з реєстраційним номером 2239903880000 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартира, загальною площею 50.6 кв.м., з реєстраційним номером 1560273580000 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартира, загальною площею 36,50 кв.м., з реєстраційним номером 35774953 за адресою: АДРЕСА_3 .
Копію ухвали вручити прокурору - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового
провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1