печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47216/24-к
пр. 1-кс-2919/25
21 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням арбітражного керуючого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2019, в рамках кримінального провадження №12015100060000632 від 02.02.2015,-
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2019, в рамках кримінального провадження №12015100060000632 від 02.02.2015.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
У судове засідання заявниця не з'явилася, повідомлена про розгляд клопотання належним чином, про причини неявки не повідомила.
Слідчий/прокурор за клопотанням якого накладався арешт, та який проводить досудове розслідування у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином.
Вивчивши клопотання, письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що шостим слідчим відділом РКП СУ ФР Головного управління ДФС у місті Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеного до ЄРДР за №42018100000000850 від 13.09.2018 за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України.
20 жовтня 2021 на підставі постанови прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 до зазначеного кримінального провадження №12015100060000632 від 02.02.2015 було приєднано провадження №42018100000000850 від 13.09.2018 за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та за фактом ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту, погодився з доводами прокурора, задовольнивши його.
Обов'язок доказування обставин, на які посилається заявниця, покладається саме на неї.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України) є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, що підлягає з'ясуванню у судовому засіданні. Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.
Разом з тим, особі, за клопотанням якої здійснюється судове провадження, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки. Відтак, заявниця будучи належним чином повідомлена про розгляд клопотання, не з'явилася у судове засідання, про причини неявки суд не повідомила, клопотання або заяви на поштову чи електронну адресу суду не надходили.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Аналізуючи викладене, вбачається, що на час розгляду клопотання, заявлені вимоги не підтримуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 138, 174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2019, в рамках кримінального провадження №12015100060000632 від 02.02.2015- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1