Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/49/25
Іменем України
09.06.2025смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області в складі
головуючої судді- Єгорової Н.І.
при секретареві Маковецькій Л.А.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Магденка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка, за участю в режимі відеоконференції заінтересованої особи, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа : Одеська міська рада про встановлення юридичного факту ,
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім"єю з ОСОБА_3 з серпня 2013 до часу відкриття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, та залишилося спадкове майно у виді частини житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 була дружиною дідуся заявниці. Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 була людиною похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за віком вона потребувала стороннього догляду, тому у зв"язку з цим, з серпня 2013 року заявниця забрала її у свою сім'ю, оскільки ОСОБА_3 не мала жодних близьких родичів. Заявниця і спадкодавиця проживали однією сім'єю в квартирі заявниці , були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки.
Реєструватися в квартирі ,що належить заявниці, ОСОБА_3 не хотіла, оскільки боялася втратити своє житло в Одесі.
Заявниця і спадкодавиця вели спільне господарство, тобто мали спільні витрати, спільний бюджет та спільне харчування. ОСОБА_3 брала участь у витратах на утримання житла, його косметичний ремонт, оплату комунальних послуг, а заявниця надавала їй допомогу в обслуговуванні, придбанні ліків, одягу, тощо. Після смерті ОСОБА_3 заявниця займалася процедурою поховання, тому отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . Крім того, у заявниці залишилися всі речі померлої , в тому числі мобільний телефон.
Заявниця може мати право на спадщину як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки спадкоємців першої-третьої черги ОСОБА_3 не мала.
Враховуючи, що ОСОБА_3 проживала разом із заявницею однією сім"єю з 2013 по день відкриття спадщини, просить встановити факт проживання однією сім"єю із спадкодавцем понад п"ять років до часу відкриття спадщини з метою оформлення спадкових прав.
В судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали, та просили її задовольнити. Заявниця ОСОБА_1 суду пояснила, що з серпня 2013р. ОСОБА_3 проживала разом із нею однією сім"єю в АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 доводилася їй бабусею, яка раніше проживала однією сім"єю із рідним дідусем заявниці. Після смерті дідуся рідних та близьких родичів у неї не залишилося. Заявниця відносилася до неї як до близької людини, тому коли ОСОБА_3 за віком та станом здоров"я потребувала стороньою допомоги, заявниця забрала її до себе. Проживаючи в одній квартирі, вони мали спільний побут, спільні витрати, мали спільні права та обов"язки.
ОСОБА_3 отримувала пенсію, частину якої віддавала на проведення ремонту в квартирі, оплату комунальних послуг, придбання побутової техніки. Продукти харчування купляли за спільні гроші, спільно харчувалися, тобто проживали як одна родина. Після смерті ОСОБА_3 залишилася частина житлового будинку, яку заявниця може успадкувати як спадкоємець четвертої черги, інших спадкоємців у померлої не має.
Представник заінтересованої особи- Одеської міської ради Магденко С.В. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував з тих підстав, що заявниця не довела факт постійного проживання з померлою однією сім"єю.
Заслухавши пояснення заявниці, представника заінтересованої особи, свідків, допитаних в судовому засіданні, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 статті 294 ЦПК України визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно,яке складається з частини житлового будинку , розташованого в АДРЕСА_1 .
Як спадкоємець четвертої черги за законом, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежан А.В.. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які б підтвердили родинні стосунки або встановлювали факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем .Для прийняття спадщини рекомендовано звернутися до суду та підтвердити,що спадкоємець проживав разом з спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, або надати докази що встановлюють родинні та інші відносини зі спадкодавцем.
Вказане підтверджено наявною в матеріалах справи копією спадкової справи №48/2024,що витребувана від приватного нотаріуса Одеського міського округу Бежан А.В.ухвалою суду від 24.02.2025.
Згідно довідки №П1-260901-ю/о від 13.11.2024, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради , ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 12.06.1985 по 01.07.2024 .
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб №П1-260903-ю/о , за адресою реєстрації ОСОБА_3 станом на 30.06.2024 ніхто не був зареєстрований.
Згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання №132691 від 02.07.2024 , свідоцтва про поховання №064299 ритуальної служби, свідоцтва про поховання №064299 ОСОБА_1 за власний рахунок здійснила поховання ОСОБА_3 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявниця ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що ОСОБА_3 , 1927р.народження, за віком та станом здоров'я потребувала сторонньої допомоги і тому починаючи з серпня 2013року проживала в квартирі заявниці в АДРЕСА_2 . Вони проживала однією сім'єю, вели спільний побут. Даний факт можуть підтвердити лише свідки.
Так, свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона постійно проживає в буд. АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 проживає по сусідству. Їй відомо, що з 2013р. в квартирі ОСОБА_1 проживала ОСОБА_3 , яка за віком потребувала допомоги. Вона часто спілкувалася із ОСОБА_3 , яка розповідала, що вони разом з ОСОБА_5 робили поточний ремонт у квартирі. ОСОБА_6 постійно отримувала пенсію бабусі, а бабуся частину коштів віддавала заявниці на які, вони разом купляли продукти харчування. Вони спілкувалися як рідні люди.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству із ОСОБА_1 . Ій відомо, що більше 10 років у неї проживала бабуся ОСОБА_3 , яка у зв"язку з похилим віком та станом здоров'я потребувала сторонньою допомоги. З бабусею вони жили однією сім'єю. Разом сплачували комунальні послуги, робили ремонт у квартирі, харчувалися. Вона часто спілкувалася із бабусею, а та їй про це розповідала.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з грудня 2023р. вона працює по найму доглядальницею у ОСОБА_1 , доглядає за її хворим братом ОСОБА_9 . В квартирі ОСОБА_1 проживала бабуся ОСОБА_3 . ОСОБА_6 проживала з бабусею однією сім'єю. Вони разом харчувалися, вели спільний побут. ОСОБА_3 , коли ОСОБА_6 ходила на роботу, а свідок в цей період доглядала за хворим чоловіком, розповідала свідку про своє життя. Свідок бачила як ОСОБА_6 готувала їжу і вони разом із бабусею харчувалися. Прала речі свої і бабусини. Отримувала пенсію бабусі, а бабуся давала їй частину коштів на різні витрати.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з грудня 2023р. вона працює по найму у ОСОБА_1 , доглядає за її хворим братом. З моменту коли вона приступила до роботи, вона дізналася, що в квартирі разом із ОСОБА_5 проживає і її бабуся ОСОБА_3 , яка вже була похилого віку. Вона бачила, що ОСОБА_6 спільно харчувалися із бабусей ОСОБА_3 , спільно купляли продукти харчування. Бабуся давала кошти на ремонт квартири.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству із ОСОБА_1 . З 2013 в квартирі ОСОБА_1 разом із заявницею стала проживати бабуся ОСОБА_3 , яка у зв"язку з похилим віком та станом здоров'я потребувала сторонньої допомоги. Бабуся погано бачила. ОСОБА_6 та ОСОБА_12 вели спільне господарство, разом харчувалися, купляли продукти харчування, робили ремонт у квартирі за спільні кошти. Свідок була присутня коли бабуся давала заявниці кошти на пральну машину. ОСОБА_6 відносилася до бабусі як до рідної людини.
Факт проживання ОСОБА_3 за місцем проживання заявниці підтверджується Листом вітання ОСОБА_3 з днем народження, а саме 90-річчям, від 18 липня 2017 року, підписаним головою Доманівської районної державної адміністрації.
Участь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у витратах на комунальні послуги підтверджується випискою АТ «ПриватБанк» з рахунку ОСОБА_1 оплати послуг за користування газом, одержувач АТ Одесагаз, станом на 28.04.2022р. та копією квитанції АТ «ПриватБанк» станом на 03.2022 на оплату послуг розподілу природного газу , відправник ОСОБА_3 .
Відповідно до виписки з карткового рахунку за період з 03.01.2020 по 01.01.2025, щомісячно через банкомат знімалася пенсія. Заявниця пояснила, що бабуся довіряла їй банківську карту і ОСОБА_6 знімала готівку у виді пенсії, так як бабуся не мала змоги самостійно це робити.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини 2 статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з підпункту 4.10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.
Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини(пункт 2 листа ВССУ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Аналізуючи в судовому засіданні надані заявницею докази, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обгрунтованою, а факт спільного проживання зі спадкодавцею з 2013 р. по день відкриття спадщини однією сім'єю є доведеним.
Беручи до уваги, що встановлення даного факту необхідно для оформлення спадкових прав, які неможливо підтвердити іншим чином, крім рішенням суду, суд вважає необхідним заяву задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити , що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , , дійсно проживала однією сім'єю разом із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , з серпня 2013 року до часу відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене до Миколаїського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Н. І. Єгорова