Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/3496/23
Провадження №: 1-кп/332/60/25
09 червня 2025 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 12023082030000389 від 03.05.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, непрацевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджений:
08.08.2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 289, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки;
09.04.2013 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням визначеного за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08.08.2012 року та визначено 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 08.08.2012 та визначено 6 років 7 місяців позбавлення волі, зараховано в строк відбування покарання з 23.03.2012 по 15.10.2012;
31.10.2016 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.04.2013 року та остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк з 21.09.2016 по 31.10.2016;
15.05.2024 Приморським районним судом м. Одеса за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 3 роки.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше судимим за скоєння злочинів, в тому числі, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, судимість за скоєння яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, знову вчинив злочин за наступних обставин:
Так, 03.05.2023, приблизно о 17:10 годині, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , шляхом пошкодження замку водійської двері проник до салону автомобіля ВАЗ 2101 сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , знак державної реєстрації НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/108-23/7493-АВ від 25.05.2023 року складає 22599 гривень 39 копійок, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи за водійським місцем, ОСОБА_7 , шляхом з'єднання дротів запалення, завів двигун автомобілю та не маючи права на користування вказаним транспортним засобом, незаконно привів його у рух, після чого на ньому зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на вказану суму.
Умисні дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Позиція обвинуваченого.
Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово змінював свою позицію, спочатку визнавши вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі. Щиро розкаявся. Суду пояснив, що він 03 травня 2023 року був у гостях у брата потерпілої в районі Дачного кооперативу в Заводському районі. Там вони випивали спиртне. Приблизно о 17 годині він вийшов у двір, де стояло авто - ВАЗ 2101. Він привів автомобіль у рух за допомогою з'єднання дротів, хотів поїхати до дому. На кругу по вул. Дніпровське шосе, через те, що хотів скритися від патрульної поліції, не впорався із керуванням та врізався у стовп. Тим самим пошкодив передню частину кузову автомобілю, а саме: розбив лобове скло, пошкодив бампер, фари. Цивільний позов не визнавав, був згоден, що спричинив шкоду, яка визначена за висновком експерта.
В подальшому змінив власну позицію, зауважив, що автомобіль взяв з дозволу ОСОБА_10 , який є братом потерпілої.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
вчинення кримінального правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає у дачному кооперативі «Будівельник1» ділянка № 64. 03 травня 2023 року увечері їй потрібно було відвезти доньку на тренування. Її брат ОСОБА_11 попросив підвезти його знайомого ОСОБА_7 до дороги, щоб той потім поїхав у місто. Вона довезла його до дороги, сама поїхала далі. Скоріш за все ОСОБА_12 вирішив повернутися до брата, адже через деякий час їй подзвонив брат та повідомив, що хтось угнав її автомобіль ВАЗ 2101. Даний автомобіль стояв біля будинку домоволодіння АДРЕСА_4 , він був зачинений, ключі та технічний паспорт були у неї. Вона відразу пішла до відділу поліції та повідомила про те, що сталося, також надала документи на машину. Через невеликий проміжок часу їй повідомили, що ОСОБА_7 затримали. Під час втечі від співробітників поліції, він збив шлагбаум та позбивав антипаркувальні бетонні напівсфери, тим самим пошкодивши автомобіль. Запасних ключів від автомобіля не було, дозволу на користування автомобілем вона ОСОБА_12 не надавала, брат також не міг надати такий дозвіл, адже саме вона є власницею автомобіля. Через тиждень, після проведення експертиз, їй повернули автомобіль.
ОСОБА_7 гостював у її брата ОСОБА_11 приблизно тиждень, жодних непорозумінь між нею та ОСОБА_7 не було. Ні вона, ні її брат ОСОБА_7 не повинні були гроші.
Під час додаткового допиту потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що вона казала ОСОБА_7 про те, що автомобіль ВАЗ 2101 належить саме їй. ОСОБА_7 не питав, чи може він користуватися її автомобілем. Брату вона довіреність або інших дозвільних документів чи усних розпоряджень про право користування даним автомобілем не надавала.
На запитання обвинуваченого потерпіла повідомила, що він їй, дійсно, дзвонив. Запропонував відшкодувати шкоду за автомобіль, але в обмін на те, що вона відмовиться від своїх показів.
У суду не має підстав сумніватися в достовірності показів потерпілої, всі свідчення надавалися під присягою. Покази потерпілої ОСОБА_6 логічні, послідовні, вони відповідають письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження провини обвинуваченого, та не містять суперечок із дослідженими письмовими доказами, а тому сумнівів у суду не викликають.
У судове засідання за клопотанням сторони обвинувачення для допиту в якості свідка викликався лише ОСОБА_11 , проте через неможливість його допиту, у зв'язку із тим, що свідок знаходиться на території Республіки Польща (т. 2 а.п. 77) та через відсутність зв'язку з останнім, прокурор відмовився від допиту даного свідка. В подальшому, за неодноразовими клопотаннями сторони захисту суд відкладав судові засідання з тією метою, щоб надати можливість стороні захисту організувати відеозв'язок зі свідком та допитати його у судовому засіданні, що виявилося безрезультатним. У зв'язку із цим, суд визнав неможливим допит свідка та відмовив у задоволенні чергового клопотання сторони захисту про виклик та допит свідка.
Під час судового засідання за клопотанням сторони обвинувачення були досліджені наступні письмові докази:
- висновок експерта № СЕ -19/108-23/7493-АВ, згідно якого середня ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ» моделі « 2101» 1976 року випуску, на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 03.05.2023 року, може складати: 22599, 39 грн (т. 1 а.п.145-150);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , згідно якого власником транспортного засобу ВАЗ 21012090936 зазначена ОСОБА_13 (т. 1 а.п. 154);
- свідоцтво про шлюбу, з якого слідує після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_14 », актовий запис № 149, від 14.07.2022 (т. 1 а.п. 155);
- договір купівлі-продажу транспортного засобу від 01.07.2022, відповідно до якого ОСОБА_13 придбала автомобіль ВАЗ 2101, VIN ВАЗ 21012090936 за 28295,00 грн. (т. 1 а.п. 156);
- рапортом інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 1 УПП в Запорізькій області ОСОБА_15 , з якого слідує, що 03.05.2023 під час несення служби нею разом із ст. лейтенантом поліції по вул. Південне шосе,21 було здійснено спробу зупинити транспортний засіб ВАЗ 2101 сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , але водій не реагував на вимоги про зупинку та продовжив рух. За адресою вул. Північне шосе 3-В, біля гаражів було виявлено вищевказане авто. На спуску до залізничних колій було виявлено невідомого громадянина, який ховався у кущах. Пізніше з'ясувалося, що це ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що він випив алкогольні напої та взяв вищевказане авто у знайомого покататися. Після чого стало відомо від чергового ВП1 про угон вказаного транспортного засобу (т. 2 а.п. 139);
- протоколом огляду місця події від 03.05.2023 із фото таблицями до нього, з якого слідує, що безпосереднім місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, яка розташована на вулиці Північне шосе, в місті Запоріжжі, де праворуч розташовані гаражі, в кількості 15 штук. На самій ділянці розташований транспортний засіб - легковий автомобіль ВАЗ 2101 сірого кольору д.н.з. НОМЕР_4 . В ході огляду були виявлені деформації, які відображені у протоколі. Також, під час огляду було виявлено та вилучено два недопалки, порожня жестяна банка, два змиви на марлеві тампони, пластикова пляшка прозора, наповнена прозорою рідиною з характерним запахом спирту, автомобіль ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_4 з дефектами, зазначеними у протоколі (т. 2 а.п. 144-158);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2023, за участю потерпілої ОСОБА_6 , яка на знімку № 4 впізнала чоловіка на ім'я ОСОБА_16 , який вживав спиртні напої з її братом та якого вона вивозила 03.05.2023 з території дачного кооперативу «Будівельник-1» за Заводському районі в м. Запоріжжя. Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2023 за участю потерпілої ОСОБА_6 на фотознімку під № 4 зображений ОСОБА_7 (т. 2 а.п.164-166);
- протоколом огляду місця події від 04.05.2023 з фото таблицями до нього, з якого слідує, що місцем огляду є ділянка місцевості приблизним розміром 3м х 3м, розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , під'їзд до якого вільний, без огородження та запираючих пристроїв. Під час огляду нічого вилучено не було (т. 2 а.п. 167-174).
Вищенаведені докази відкриті стороні захисту, та відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, відомості, що містяться в них, можуть бути допущенні, як докази і є належними і допустимими доказами у цьому провадженні.
Окрім того, допустимість вищенаведених доказів підтверджується долученими прокурором і дослідженими безпосередньо у судовому засіданні процесуальними документами:
-постановою про визнання речових доказі від 03.05.2023 (т. 1 а.п. 140);
-цілісною розпискою від 12.06.2023 (т. 1 а.п. 141);
-постановою про передачу речових доказів від 05.06.2023 (т. 1 а.п. 142-143);
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082030000389 від 03.05.2023 за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 289 КК України, де у графі стислий виклад обставин, що мають свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено що, 03.05.2023 до ВнП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення зв служби 102 про те, що 03.05.2023 приблизно о 17:15 біля будинку АДРЕСА_3 , невстановлена особа незаконно заволоділа автомобілем ВАЗ 2101 сірого кольору д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_6 , чим завдала останній матеріальну шкоду на суму 19000 гривень (т. 2 а.п. 138);
-рапортом про реєстрацію заяви за № 4348 від 03.05.2023 (т. 2 а.п. 140-141);
-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 03.05.2023, відповідно до якої потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що 03.05.2023 приблизно о 17:15 годині невстановлена особа заволоділа автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_4 сірого кольору, який знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_3 (т.2 а.п. 142);
-заявою ОСОБА_6 від 03.05.202, відповідно до якої остання надала дозвіл на проведення огляду свого автомобіля ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_4 (т. 2 а.п. 143);
-листом т.в.о. начальника УПП в Запорізькій області ДПП ОСОБА_17 від 19.06.2023 № 11640/41/32/01-2023, де зазначена інформація щодо можливості отримання записів нагрудних бодікамер поліцейських у складі екіпажу патрульної поліції, якими 03.05.2023 було виявлено автомобіль ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_4 (т. 2 а.п.176).
Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
Суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він взяв автомобіль ВАЗ 2101 сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 з дозволу ОСОБА_10 , який є братом потерпілої, а також про те, що він думав, що саме ОСОБА_18 є власником цього автомобіля, виходячи з наступного.
Як зазначалося раніше, покази потерпіла ОСОБА_6 , на відміну від обвинуваченого ОСОБА_7 , надавала під присягою, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.
Так, зі слів потерпілої, остання казала обвинуваченому про те, що автомобіль ВАЗ 2101, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 належить їй. Вона дозволу на користування автомобілем нікому не надавала.
Більш того, позиція обвинуваченого, про те, що йому ОСОБА_18 надав дозвіл покататися на автомобілі, видається неправдоподібною, виходячи з того, що обвинуваченому при цьому не було надано техпаспорту на автомобіль та ключі від нього.
Як зазначав сам обвинувачений, він привів автомобіль у рух за допомогою з'єднання дротів, що свідчить про відсутність ключів від автомобіля.
З показів потерпілої ОСОБА_6 слідує, що документи та ключі від автомобіля були у неї. Документи вона відразу пред'явила, подаючи заяву про вчинений злочин.
Підстав ставити під сумнів покази потерпілої відносно обвинуваченого, якого вона не дуже добре знає, з яким не було неприязних стосунків, у суду не має.
Невизнання обвинуваченим своєї вини у незаконному заволодінні транспортним засобом та заяви обвинуваченого про те, що йому був наданий дозвіл на керування транспортним засобом, суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого, спрямований на уникнення кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин, оскільки будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, стороною захисту не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв'язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованованому йому діянні, тому кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Під час судових дебатів обвинувачений зазначив, що він щиро шкодує про вчинене. Однак, це суд не враховує як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , виходячи з наступного.
Верховний Суд у своїх рішеннях (ЄУН справ 199/6365/19, 643/13256/17, 166/1065/18) неодноразово зазначав про те, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного.
Той факт, що обвинувачений постійно змінював свої покази, а також те, що останній був оголошений у розшук, свідчить про його намагання уникнути покарання, що, в свою чергу, вказує на відсутність щирого жалю із цього приводу та осуду своєї поведінки.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що пом'якшують його покарання, дані, що характеризують особу винного, - раніше неодноразово судимий, у тому числі, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 289 КК України, вчинив новий злочин під час перебування у розшуку за даним кримінальним провадженням, стан здоров'я - на обліку у лікаря психіатра і лікаря нарколога не перебуває, соціальні зв'язки - неодружений, на його утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований.
На підставі викладеного, з урахуванням думки потерпілої щодо призначення покарання на розсуд суду, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_7 , покарання в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено.
Призначення такого покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Відповідно до положень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», коли особа, щодо якої застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
При призначенні покарання суд також враховує висновок Верховного Суду щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, сформований у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17), відповідно до якого, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Інкримінований ОСОБА_7 у цій справі злочин вчинений ним 03.05.2023 року, а попередній вирок Приморським районним судом м. Одеса винесено 15.05.2024 року.
Крім того, суд враховує, що на підставі ухвали Пиморського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 було відмовлено у задоволенні подання начальника Приморського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про направлення звільненого від відбування з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2024 відносно засудженого ОСОБА_7 .
Відтак вирок Приморського районного суду м. Одеса від 15.05.2024 слід виконувати окремо.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом
при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
З урахуванням того, що ОСОБА_7 за вироком призначається покарання, пов'язане із позбавленням волі, з метою подальшого його виконання, слід продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
До строку покарання у відповідності до ст. 72 КК України слід зарахувати строк попереднього ув'язнення за цим кримінальним провадженням, а саме з 03.05.2023 по 20.09.2023 та з 10.10.2024 по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з довідкою НДЕКЦ МВС про витрати на проведення експертизи, витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні складають 1434,00 грн, тому на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави.
Потерпілою ОСОБА_6 у справі заявлений цивільний позов на суму 86105,00 грн.
Даний позов стороною захисту визнавався частково. Так, під час судових дебатів захисник обвинуваченого зауважив, що вартість ремонту автомобіля перевищує ринкову вартість самого автомобіля.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.
Суд, дослідивши докази, надані потерпілою на підтвердження заявленого цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 86105,00 гривень, дійшов висновку, що наведений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так у відповідності до статті 1166 ЦК України - майнова шкода завдана особистим майновим правам фізичної особи, відшкодовується в особою, яка її завдала.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до пригоди.
Судом установлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , автомобіль потерпілої ОСОБА_6 було пошкоджено, тим самим спричинено майнову шкоду.
Так, згідно наряду заказу № 10892 на замовлення ОСОБА_13 був зроблений підрахунок вартості ремонту автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_4 , на загальну суму 84605,00 грн.
Натомість, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/108-23/7493-АВ від 25.05.2023 року середня ринкова вартість транспортного засобу складає 22599 гривень 39 копійок.
Зазначений розмір шкоди визначений у встановленому порядку і не має наразі підстав стверджувати про його необґрунтованість, крім того, це вартість самого транспортного засобу. Натомість, витрати на ремонт, який ще навіть не був здійснений потерпілою, а лише була зроблена його калькуляція, значно перевищують вартість автомобіля, тому позов потерпілої слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 суму визначену автотоварознавчою експертизою №СЕ-19/108-23/7493-АВ від 25.05.2023 року, а саме 22599 гривень 39 копійок.
За приписами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Так, арешт, накладений на майно, на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2023 підлягає скасуванню.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією усього майна.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_7 залишити - тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 03 травня 2023 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 03 травня 2023 по 20 вересня 2023 року та з 10 жовтня 2024 року по день набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України попередній вирок Приморського районного суду м. Одеса від 15.05.2024 щодо ОСОБА_7 виконувати самостійно.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 судові витрати на проведення експертизи в сумі 1434,00 грн на рахунок держави.
Арешт, накладений на майно, на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2023, в тому числі на автомобіль ВАЗ 2101 сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , знак державної реєстрації НОМЕР_2 , - скасувати.
Речові докази:
-автомобіль ВАЗ 2101 сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , знак державної реєстрації НОМЕР_2 , який було передано на відповідальне зберігання потерпілій - залишити потерпілій ОСОБА_6 за належністю;
-два недопалки цигарок, порожню жерстяну банку, два змиви на марлеві тампони, пластикову пляшку прозору з характерним запахом спирту, передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (номер книги обліку речових доказів - 439), - знищити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 22599 (двадцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 39 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1