Провадження № 22-ц/803/4280/25 Справа № 212/11798/24 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
09 червня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді БондарЯ.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони
позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011"
відповідач- ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року, ухваленого суддею Власенко Д.М. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 16 січня 2025 року,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
В обгрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" (далі - ТОВ "УЮТ-2011") є юридичною особою, яка виконує функції управління та надання послуг з утримання будинків, споруд або групи будинків та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях частини Покровського району міста Кривого Рогу на підставі договору з управління будинком, спорудою або групою будинків чи споруд.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачу, яка своєчасно та у повному обсязі не сплачувала за надані ТОВ "УЮТ-2011" послуги за період з 01 листопада 2021 року по 01 листопада 2024 року у розмірі 5 632,56 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. А також у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати заборгованості, просив стягнути з останньої суму інфляційних втрат у розмірі 83,53 грн., 3% річних у розмірі 23,15 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2021 року по 20 грудня 2023 року у розмірі основного боргу 4065 гривень 05 копійок, інфляційні втрати у розмірі 07 гривень 09 копійок, 3 % річних у розмірі 01 гривню 22 копійки, а всього 4073 (чотири тисячі сімдесят три) гривні 36 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2149 (дві тисячі сто сорок дев'ять) гривень 09 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011", будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги до відповідача та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у період 01.11.20221 р. по 01.11.2024 р. у сумі 5632 грн. 56 коп.; інфляційні витрати у розмірі 83 грн. 53 коп.; три проценти річних у розмірі 23 грн. 15 коп.
При цьому, скаржник зазначає, що надана Позивачем довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна, яка була сформована 20.12.2023 року носить інформаційний характер, оскільки в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» включає в себе вже раніше офіційно визнане і підтверджене державою факту набуття речових прав на нерухоме майно Відповідачем, а саме підставою для державної реєстрації став договір купівлі-продажу, посвідченого 25 вересня 2012 року Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою серії ВТА № 025620 за № 2-1677.
Звертає увагу на те, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що унеможливлювало надати додаткові докази по справі без отриманих заперечень з боку Відповідача. Від відповідача не надходило жодних заперечень або доказів на спростування позовних вимог Апелянта. До того ж, у період розгляду справи, відбулася кібератака на державні реєстри України з боку російської федерації, а саме 19.12.2024 року. Станом на теперішній час Державного реєстру речових прав на нерухоме майно недоступний.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог,за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20 грудня 2023 року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 вересня 2012 року Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою серії ВТА № 025620 за № 2-1677 (а.с.7).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка надана суду позивачем в підтвердження своїх позовних вимог, відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 25 вересня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу, при цьому вказана Інформація є актуальною станом на 20 грудня 2023 року.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідач будучи власником квартири повинна утримувати своє майно, а тому вона є споживачем послуг з управління багатоквартирного будинку та суб'єктом, який має здійснювати оплату за надані послуги у період з листопада 2021 року по 20 грудня 2023 року, оскільки саме за вказаний період позовні вимоги є доведеними належними та допустимими дказами.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 20 грудня 2023 року по 01 листопада 2024 року, суд виходив з того, що позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвредження перебування у власності відповідача квартири за адресою: АДРЕСА_1 у зазначений період часу, тобто після 20 грудня 2023 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд виходив з того, що оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних як в частині стягнення боргу на надану комунальну послугу так і в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦПК України, однак не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову в період після 20 грудня 2023 по 01 листопада 2024 року, виходячи з наступних підстав.
07 квітня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про визнання поважними причини неподання Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.04.2025, відповідно до якої власником квартири за якою наявний борг є відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2012. Посилаючись на те, що 19.12.2024 відбулася кібератака на державні реєстри України з боку російської федерації та на час розгляду справи і подачі апеляційної скарги, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був недоступний. На теперішній час даний реєстр функціонує, тому виникла необхідність у наданні суду апеляційної інстанції повторної інформаційної довідки для доведення заявлених позовних вимог.
Колегія суддів приймає зазначений доказ з огляду на наступне.
Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання досуду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від ТОВ «УЮТ-2011, тому, долучені до апеляційної скарги докази підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: послуги з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
За ч.1 ст.11 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
На підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, витрати на сплату винагороди управителю та інші витрати.
Відповідно до п.6, 13, 14 ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За ст.15 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.
Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Так, судом встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка надана позивачем суду апеляційної інстанції на підтвердження заявлених позовних вимог, відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 25 вересня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою серії ВТА № 025620 за № 2-1677, при цьому вказана Інформація є актуальною станом на 01 квітня 2025 року.
Таким чином, позивачем доведено, що відповідач будучи власником квартири повинна утримувати своє майно, вона є споживачем послуг з управління багатоквартирного будинку та суб'єктом, який має здійснювати оплату за надані послуги у період з листопада 2021 року по 01 листопада 2024 року, оскільки за вказаний період позовні вимоги є доведеними належними та допустимими дказами.
Згідно розрахунку заборгованості за період з 01.11.2021 по 01.11.2024 борг по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за житлово-комунальну послугу складає 5 632,56 грн., який у повному обсязі підлягає стягненню з власниці житла відповідача по справі ОСОБА_1 .
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України та підлягають задоволенню.
Згідно з розрахунку інфляційних втрат та 3% річних по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , вони нараховані за період часу з 21.01.2024 по 22.11.2024 та складають, відповідно- 3% річних - 23,15 грн., інфляційній втрати - 83,53 грн., які також підлягають стягненню у повному обсязі з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, а при подачі апеляційної скарги - 2 578,91 грн., який підлягає стягненню в загальному розмірі 5 606,91 грн. з відповідача на користь позивача за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011"задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року про часткове задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2021 року по 01 листопада 2024 року у розмірі основного боргу 5 632 гривні 56 копійок, інфляційні втрати у розмірі 83 гривні 53 копійки, 3 % річних у розмірі 23 гривні 15 копійок, а всього 5 739 (п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" судові витрати зі сплати судового збору в судах першої і апеляційної інстанцій в загальному розмірі 5 606 гривень 91 копійку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року
Головуючий: Я.М. Бондар
Судді: В.П. Зубакова
В.О. Остапенко