іменем України
09.06.2025
Справа № 331/2421/25
Провадження № 2/331/1924/2025
Олександрівський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючої судді Фісун Н.В., за участі секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
28.04.2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 47 978,28 грн.
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» обґрунтовані наступним. 15.12.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №R52110170369В від 15.12.2011 року, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит в сумі 67 830,00 гривень зі строком повернення кредитних коштів до 15.12.2016 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20,00% річних.
22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №220615нв, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.
29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.
Таким чином, на даний час усі права кредитора за Кредитним договором №R52110170369В від 15.12.2011 року належать ТОВ «ФК «Прайм Альянс».
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 29 015.06 гривень, яка складається з: суми основного боргу за кредитом (тіло) - 24 740,36 гривень; суми нарахованих процентів - 1,41 гривень; суми простроченої комісії - 4273,29 грн.
У зв'язку із викладеним ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі - 47 978,28 грн., яка складається із загальної заборгованості за кредитом, що складає - 29 015,06 грн., а також урахування індексу інфляції та 3% річних за період з 24.05.2016 року по 24.02.2019 року у розмірі 18 963,22 грн.
Ухвалою суду від 01.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання представника позивач не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечують.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом оголошення оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://gt.zp.court.gov.ua/sud0808/.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
За визначенням ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України,договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання -це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що 15.12.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №R52110170369В від 15.12.2011 року, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит в сумі 67 830,00 гривень зі строком повернення кредитних коштів до 15.12.2016 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20,00% річних (п. 3.3.1. Кредитного договору).
22.06.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісний кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №220615нв, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним №R52110170369В від 15.12.2011 договором року, що підтверджується Реєстром прав вимоги №1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №220615нв від 22.06.2015 року.
29.01.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (фактор) укладено Договір факторингу №29/01/19-1, відповідно до умов якого клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, Права Вимоги за якими належать Клієнту на підставі Договорів про відступлення права вимори грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 080715вб від 08 липня 2015 року, № 080715нв від 08 липня 2015 року, № 080715вб від 08 липня 2015 року, № 080715ів від 08 липня 2015 року, № 220615нв від 22 червня 2015 року, № 100715нв від 10 липня 2015 року, № 270815вб від 27 серпня 2015 року, № 270815нв від 27 серпня 2015 року та не було погашене до моменту підписання даного Договору, в розмірі Портфеля Заборгованості .
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29/01/19-1від 29.01.2019року, ТОВ «ФК«Прайм Альянс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 29 015,06 грн.
Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту належним чином не виконав, загальна заборгованість позичальника, яку просить стягнути ТОВ «ФК «Прайм Альянс» становить - 29015,06 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, провадження N 14-16цс18.
Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором. Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 101 %.
Позивачем здійснено нарахування 3% річних та індексу інфляції. Розмір заборгованості відповідно до розрахунку, виконаного позивачем з урахування індексу інфляції та 3% річних за період з 24.05.2016 року по 24.02.2019 року у розмірі 18 963,22 грн.
Наданий розрахунок позивача суд приймає до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону.
Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах N 910/16945/14 та N 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі N 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах N 905/2324/17 та N 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі N 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також щодо стягнення суми індексу інфляції та 3% річних обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 ЦПК України, ст.ст.625,1050 ЦК України,суд,-
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПраймАльянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (код ЄДРПОУ: 41677971 юридична адреса: м.Київ, вул.Січових Стрільців, б.77) заборгованість за кредитним договором №R52110170369В від 15.12.2011 року у розмірі 47 978,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПраймАльянс» (код ЄДРПОУ: 41677971 юридична адреса: м.Київ, вул.Січових Стрільців, б.77) судовий збір у розмірі 3045,44 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Олександрівським районним судом м.Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 09.06.2025 року.
Суддя Н.В.Фісун