вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" червня 2025 р. м. Рівне Справа №918/293/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" на бездіяльність заступника начальника віділлу ДВС у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В. Мельника у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА" 229 119,28 грн,
за участі представників учасників процесу:
від заявника: не з'явився,
від боржника : не з'явився,
від органу ДВС: не з'явився,
У квітні 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" про видачу судового наказу про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" 229 119,28 грн, з яких: 223 728,00 грн основного боргу, 4 907,88 грн пені та 483,40 грн 3% річних, а також 302,80 грн витрат зі сплати судового збору.
01.04.2025 судом видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА" (33001, м. Рівне, вул. Біла, буд. 16, ідентифікаційний код 34704105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" (33018, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 12А, кв. 150, ідентифікаційний код 38116841) 223 728,00 грн основного боргу, 4 907,88 грн пені, 483,40 грн 3% річних та 302.80 грн судового збору.
26.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" надійшла скарга на бездіяльність заступника начальника віділлу ДВС у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Мельника.Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Ухвалою суду від 26.05.2025 розгляд вказаної скарги призначено на 09.06.2025.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України).
У судове засідання 09.06.2025 представники скаржника, боржника та органу ДВС не з'явилися, 09.06.2025 від заявника та боржника надійшли клопотання про проведення судового засідання без їхньої участі.
Суд, розглянувши скаргу, вважає за необхідне зазначити таке.
Як установлено судом із поданої скарги, остання обґрунтована тим, що органом ДВС відкрито виконавче провадження за №77951946 з метою примусового виконання судового наказу у справі №918/293/25, виданого Господарським судом Рівненської області 01.04.2025, про стягнення з боржника ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» на користь стягувача ТОВ"Охоронне детективне агентство "ЛЕГІОН-БЕЗПЕКА" 223 728,00 грн основного боргу, 4 907,88 грн пені та 483,40 грн 3% річних. Як стало відомо стягувачу з відповіді органу ДВС, грошові кошти 05.05.2025 стягнуто з боржника в сумі, достатній для виконання виконавчого документа з врахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження; стягнуті кошти знаходяться на рахунку ДВС у м. Рівне; стягнуті кошти не виплачуються під формальним приводом, оскільки до боржника застосовані санкції, а відтак ДВС у м. Рівне потребує додаткового роз'яснення від компетентних органів, які реалізують санкційну політику України, для уникнення порушення санкційного законодавства при перерахуванні коштів на рахунок іншого українського підприємства. Заразом, як зазначає стягувач, жодних санкцій стосовно боржника, котрі б забороняли проводити розрахунки за отримані послуги, надані українськими підприємствами, не застосовувалися, а відтак державний виконавець довільно запровадженні щодо боржника санкції та визначає додаткові заборони, що не віднесено до повноважень органу ДВС. Ураховуючи викладене, стягувач просить суд визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби у м. Рівному в частині неперерахування на користь стягувача коштів, стягнутих з боржника; вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: зобов'язати державного виконавця негайно виплатити стягнуті на користь стягувача кошти.
Заперечуючи проти поданої скарги, орган ДВС зазначає, що наявність таких санкцій як запобігання виведенню капіталів за межі України та інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом, змушують державного виконавця встановити можливість перерахування коштів в компетентних органів, які реалізують санкційну політику України, з метою уникнення порушення санаційного законодавства, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Дослідивши фактичні обставини справи, суд установив таке.
На виконанні у відділі ДВС у м. Рівному перебуває виконавче провадження № 77951946 з примусового виконання судового наказу № 918/293/25, виданого 25.04.2025 Господарським судом Рівненської області, про стягнення з ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" на користь ТОВ "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" 223 728,00 грн основного боргу, 4 907,88 грн пені, 483,40 грн 3% річних та 302,80 грн судового збору.
01.05.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, примірники якої направлено сторонам виконавчого провадження.
01.05.2025 державним виконавцем направлено платіжну інструкцію № 111479 до АБ «Укргазбанк» на списання коштів з рахунку боржника.
05.05.2025 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 252 664,28 грн, яка є достатньою для виконання судового наказу з врахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
У ході примусового виконання державним виконавцем установлено, що боржник перебуває під санкціями, введеними в дію указом Президента України № 726/2022 від 19.10.2022, додаток 2, позиція 1107, терміном дії до 19.10.2027.
Згідно з реєстром санкцій відносно боржника встановлені такі санкції: - [4] запобігання виведенню капіталів за межі України; - [13] заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; - [14] припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; - [19] заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; -[25] інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
З метою запобіганню виведенню капіталів за межі України, ознаки якого орган ДВС не може встановити самостійно та достеменно, як не має можливості встановити інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом, та з метою не порушення санкційної політики України державним виконавцем направлено службову записку до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області стосовно надання письмового роз'яснення щодо можливості перерахування стягнутих коштів з боржника на користь стягувачів в межах зведеного виконавчого провадження № 77970824.
У свою чергу, листом від 12.05.2025 № 7.2-1/378-25, надісланому до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління юстиції також просило надати роз'яснення щодо можливості перерахування коштів.
Станом на дату розгляду скарги на адресу відділу письмове роз'яснення не надходило.
Як стверджує орган ДВС, наявність таких санкцій як: запобігання виведенню капіталів за межі України та інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом, змушують останнього встановити можливість перерахування коштів стягувачу в компетентних органів, які реалізують санкційну політику України, з метою уникнення порушення санкційного законодавства.
У свою чергу, предметом судового наказу є стягнення заборгованості за договором №ПОС 12-19 на охорону об'єкта в розмірі 223 728,00 грн основного боргу, 4 907,88 грн пені та 483,40 грн 3% річних.
Боржник є резидентом України, як і його засновники, про що свідчить витяг з ЄДРЮОФОПГФ.
Відтак підстав вважати, що у цьому випадку матиме місце виведення капіталів за межі України, нема.
При цьому суд звертає увагу, що одними із видів санкцій, перелік яких визначений у ст. 4 Закону України «Про санкції», є: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 1); стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 1-1), однак вказані санкції до боржника не застосовані, хоча саме вони могли призвести до блокування грошових коштів боржника.
Щодо посилання органу ДВС на запровадження щодо боржника інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом, то до таких принципів за ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» віднесено законність, прозорість, об'єктивність, відповідність меті та ефективності.
У цьому аспекті суд вважає за необхідне звернути увагу на таке поняття як «якість закону».
Як зазначено у Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія; Venice Commission) під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 11- 12.03.2016), «передбачуваність» означає не лише те, що приписи акта права мають бути проголошеними ще до їх імплементації, а й що вони мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб'єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними».
Крім того, у цьому Дослідженні міститься висновок про те, що поняття «якість закону», зокрема, охоплює таких два складових елементи: - передбачуваність актів права (чи наслідки приписів права є передбачуваними? чи укладено акти права в зрозумілий спосіб? чи вказує нове законодавство чітко на те, що попередньо ухвалене (і яке саме) законодавство скасовано або змінено? чи зміни інкорпоровано до зведеної версії приписів актів права, припустимої для суспільства?); - сталість і послідовність приписів права (чи є приписи актів права сталими та послідовними? чи є приписи актів права сталими настільки, що вони зазнають змін лише за належного попередження про це? чи є їх застосування послідовним?).
У рішеннях ЄСПЛ та Верховного Суду сформувалась стала практика щодо визначення відповідних критеріїв. Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме у справі «Сєрков проти України» «… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України», принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» (Hasan and Chaush v. Bulgaria).
Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, Lithgow and Others v. the United Kingdom, Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia, Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy, Hutten-Czapska v. Poland.
Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Достатньо важливими є висновки, які зроблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Волков проти України». Так, характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» …. також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland)); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, Metropolitan Church of Bessarabia).
Зважаючи на викладене, застосовані до боржника «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом», сформульовані у спосіб, що не відповідає вимогам якості закону, оскільки не у достатній мірі доступні для зацікавленої особи, не є достатньо передбачуваними, щоб дати адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права боржника та стягувача, тощо.
Отже, посилання органу ДВС на вказаний вид санкцій як на підставу для відмови для перерахування грошових коштів на виконання судового рішення є безпідставним.
Окрім того, суд зазначає, що у ст. 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційний Суд України у п. 2 та п. 3 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012 констатував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece"); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy").
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Беручи до уваги, що заборгованість боржника перед стягувачем виникла на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зважаючи, що судом не установлено підстав для відстрочки виконання судового рішення, отже, в органу ДВС виник обов'язок з перерахування грошових коштів, стягнутих з боржника, на користь стягувача.
При цьому суд звертає також увагу на те, що права та обов'язки виконавця під час примусового виконання виконавчого документа врегульовані ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, п. 1 ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «По виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У силу вимог ч. 1-3 ст. 47 Закону України «По виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Ураховуючи викладене, судом не установлено наявності підстав для неперерахування на користь стягувача грошових коштів, стягнути з боржника, а тому скарга є обґрунтованою та такою, що піддягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст. 234, 235, 342, 343 ГПК України, суд
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Віталія Віталійовича в частині неперерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека" коштів, стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» у виконавчому провадженні №77951946, відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: зобов'язати державного виконавця негайно виплатити стягнуті у виконавчому провадженні №77951946 кошти на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне детективне агентство "Легіон - Безпека".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строк та порядку, передбачені ст. 254 - 257 ГПК України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Ухвала підписана 09.06.2025.
Суддя О.Андрійчук