вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" травня 2025 р. м. Київ Справа № 372/3517/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 )
до Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127)
про припинення зобов'язань за договорами іпотеки у зв'язку з неможливістю їх виконання,
секретар судового засідання: Крикун І.В.
Представники сторін:
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: Ільїнова І.В (довіреність № 0024701/3850-21 від 02.02.2021 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.10.2019 р. ДН № 5661) - в режимі відеоконференції
ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулися до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» (далі - відповідач) про припинення зобов'язань за договорами іпотеки у зв'язку з неможливістю їх виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що ОСОБА_1 з 2007 року був власником земельної ділянки, що розташована в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на підставі державного акту на земельну ділянку серії ЯИ № 347000 від 09.10.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099). Як власник зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_1 виступив майновим поручителем у кредитному договорі № 151110К12 від 18.03.2010 р., укладеному між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «КоронАгро», уклавши з відповідачем іпотечний договір №151110Z65 від 19.03.2010 р., в якому зазначена земельна ділянка виступила предметом іпотеки.
Рішенням Обухівського районного суду від 19.12.2011 р. у справі № 2-1561-11 було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28.12.2007 р., на підставі якого ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0099. Також суд визнав недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0099 серії ЯИ № 347000, виданий 09.10.2009 р. Отже, у ОСОБА_1 відсутнє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0099, яка була предметом іпотеки.
Окрім цього, ОСОБА_2 з 2007 року був власником земельних ділянок в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, про що свідчать державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0028 серії ЯЗ № 023883 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0071 серії ЯЗ № 023884 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0090 серії ЯЗ № 023885 від 05.08.2009 р. державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0089 серії ЯЗ № 023886 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0091 серії ЯЗ № 046685 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0079 серії ЯЗ № 046686 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0084 серії ЯЗ № 046687 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0074 серії ЯЗ № 046689 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0083 серії ЯЗ № 046690 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0078 серії ЯЗ № 046691 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0081 серії ЯЗ № 046692 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0082 серії ЯЗ № 046693 від 05.08.2009 р. державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0086 серії ЯЗ № 046695 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0075 серії ЯЗ № 046695 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0077 серії ЯЗ № 046696 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0085 серії ЯЗ № 046697 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0076 серії ЯЗ № 046698 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0080 серії ЯЗ № 046699 від 05.08.2009 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0102 серії ЯИ № 503654 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0103 серії ЯИ № 503655 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0104 серії ЯИ № 503656 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:010 серії ЯИ № 503657 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0106 серії ЯИ № 503658 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0108 серії ЯИ № 503659 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0109 серії ЯИ № 503660 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0110 серії ЯИ № 503661 від 29.01.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0107 серії ЯИ № 503663 від 29.01.2010 р.
ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» іпотечний договір № 151110Z94 від 24.09.2010 р., як власник вищезазначених земельних ділянок, виступивши майновим поручителем за кредитним договором № 151110К12 від 18.03.2010 р., укладеним між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «КоронАгро».
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.12.2014 р. у справі № 372/2293/13-ц ОСОБА_2 було позбавлено права власності шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ № 023883 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0028), ЯЗ № 023884 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0071), ЯЗ № 023885 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0090), ЯЗ № 023886 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0089), ЯЗ № 046685 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0091), ЯЗ № 046686 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0079), ЯЗ № 046687 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0084), ЯЗ № 046689 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0074), ЯЗ № 046690 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0083), ЯЗ № 046691 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0078), ЯЗ № 046692 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0081), ЯЗ № 046693 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0082), ЯЗ № 046695 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0086), ЯЗ № 046695 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0075), ЯЗ № 046696 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0077), ЯЗ № 046697 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0085), ЯЗ № 046698 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0076), ЯЗ № 046699 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0080) та державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 503654 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки), ЯИ № 503655 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), ЯИ № 503656 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), ЯИ № 503657 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), ЯИ № 503658 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), ЯИ № 503659 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), ЯИ № 503660 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), ЯИ № 503661 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), ЯИ № 503663 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.04.2015 р. у справі № 372/2293/13-ц зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння земельних ділянок та ухвалено витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,9273 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), 1,5812 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), 1,7457 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), 1,9071 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), 1,9799 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107), 1,4850 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), 2,97 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), що розташовані в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь держави, та повернути ці земельні ділянки в постійне користування ДП "Київське лісове господарство". В іншій частині рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.07.2015 р. у вказаній справі касаційну скаргу позивача було відхилено, попередні судові рішення залишені без змін.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.11.2020 р. щодо земельних ділянок з кадастровим номером 3223187700:05:028:0099, 3223187700:05:028:0102, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0109, 3223187700:05:028:0110, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про власника земельних ділянок з зазначеними вище кадастровими номерами, а наявна інформація виключно зі спеціального розділу щодо обтяжень нерухомого майна та реєстру іпотек, тобто, відомості саме про іпотеку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як майнових поручителів та обтяження, що накладені державним виконавцем у відповідній справі.
Як зазначають позивачі, через відсутність у останніх права власності на земельні ділянки, які є предметом іпотеки, вони не можуть виконати зобов'язання, забезпечені відповідними іпотеками, адже вони, як майнові поручителі, втратили право власності на предмети іпотеки. У зв'язку з цим позивачі і звернулися до суду з позовними вимогами про припинення зобов'язань за іпотечними договорами.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25.10.2022 р. у даній справі позовні вимоги було задоволено повністю, припинено зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором від 19.03.2010 р. № 151110Z65, припинено зобов'язання ОСОБА_2 перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором від 24.09.2010 р. № 151110Z94.
Постановою Київського апеляційного суду від 11.09.2023 р. апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» було задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25.10.2022 р. у даній справі було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.09.2024 р. вказані рішення та постанову у даній справі було скасовано, провадження у справі закрито, повідомлено позивачів про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вони можуть звернутися із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2024 р. справу № 372/3517/21 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення зобов'язань за договорами іпотеки у зв'язку з неможливістю їх виконання було передано для продовження розгляду до Господарського суду Київської області (вх. № 1488/24 від 22.10.2024 р.).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 р. справу було прийнято до провадження та позовну заяву залишено без руху.
11.11.2024 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача 2 б/н від 11.11.2024 р. (вх. № 12640/24 від 11.11.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви, за якою суду надані докази доплати судового збору за вказаним позовом у загальній сумі 2724,00 грн. (по 1362,00 грн. кожним з позивачів).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору, призначено підготовче засідання на 23.12.2024 р.
Підготовче засідання відкладалось.
10.12.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 0000606/32796-24 від 02.12.2024 р. (вх. № 11993 від 10.12.2024 р.), за змістом якого банк проти позову заперечував, зазначаючи, що позивачі дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для припинення іпотеки спірної нерухомості у зв'язку з витребуванням її на користь держави, адже витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку не припиняє основне зобов'язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки. Також відповідач у відзиві заявляв про сплив позовної давності щодо вимог позивачів.
21.01.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява б/н від 21.01.2025 р. (вх. № 837/25 від 21.01.2025 р .), за змістом якої представник позивача наголошувала на неотриманні позивачем відзиву відповідача, про який зазначалося в ухвалі суду від 23.12.2024 р., а також про ненаправлення останнього відповідачем через систему "Електронний суд", у зв'язку з чим заявник просила, зокрема, надіслати відзив представнику позивачів в електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, поновити строк для надання представнику позивачів відповіді на відзив.
03.02.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 0000606/3252-25 від 03.02.2025 р. (вх. № 898/25 від 03.02.2025 р.) про долучення копії довіреності представника АТ "Укрексімбанк".
07.02.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 07.02.2025 р. (вх. № 1809/25 від 07.02.2025 р.) про надання суду доказів направлення відзиву представнику позивачів через систему «Електронний суд».
13.02.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив б/н від 13.02.2025 р. (вх. № 2066/25 від 13.02.2025 р.), за змістом якої позивач 2 вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, посилаючись на те, що об'єкти нерухомого майна (земельні ділянки) на підставі судових рішень втратили ознаки предметів іпотеки. В реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про земельні ділянки з зазначеними кадастровими номерами. На думку позивача, у даному випадку не дотримана вимога ст. 5 Закону України "Про іпотеку" щодо реєстрації нерухомого майна у встановленому законом порядку як окремого виділеного у натурі об'єкта права власності, тому предмет іпотеки відсутній, наявні лише записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 р. було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2025 р.
У судове засідання 08.05.2025 р. з'явилась представник відповідача в режимі відеоконференції. Позивачі та їх представники до суду не з'явилися. Про місце, дату та час судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
18.03.2010 р. між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексмібанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» (далі - ТОВ «КоронАгро», позичальник) був укладений кредитний договір № 151110К12, за умовами якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 331504500 грн. з 18.03.2010 р. по 29.04.2010 р., з 29.04.2010 р. з лімітом у розмірі 406054612 грн., з кінцевим терміном повернення до 25.12.2016 р., а позичальник зобов'язався сплачувати 23 % річних за користування кредитом.
19.03.2010 р., у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 151110Z94, згідно якого предметом іпотеки виступають: земельна ділянка загальною площею 1,9273 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0102, земельна ділянка загальною площею 1,5812 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0103, земельна ділянка загальною площею 1,7456 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0104, земельна ділянка загальною площею 1,9071 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0105, земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0106, земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0107, земельна ділянка загальною площею 1,485 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0108, земельна ділянка загальною площею 2,97 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0109, земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0110, які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, цільове призначення - для будівництва і обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів.
19.03.2010 р., у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 151110Z65, згідно якого предметом іпотеки виступає земельна ділянка загальною площею 13,5360 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0099, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, цільове призначення - для будівництва і обслуговування першої черги готельно-ресторанних та торгівельних комплексів.
19.12.2011 р. рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі № 2-1561/11-ц за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2007 р., де ОСОБА_1 виступав як покупець, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 347000 від 09.10.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099).
22.12.2014 р. рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/2293/13-ц було визнано недійсним державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ № 023883 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0028), ЯЗ № 023884 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0071), ЯЗ № 023885 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0090), ЯЗ № 023886 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0089), ЯЗ № 046685 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0091), ЯЗ № 046686 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0079), ЯЗ № 046687 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0084), ЯЗ № 046689 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0074), ЯЗ № 046690 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0083), ЯЗ № 046691 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0078), ЯЗ № 046692 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0081), ЯЗ № 046693 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0082), ЯЗ № 046695 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0086), ЯЗ № 046695 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0075), ЯЗ № 046696 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0077), ЯЗ № 046697 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0085), ЯЗ № 046698 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0076), ЯЗ № 046699 від 05.08.2009 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0080) та державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 503654 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), ЯИ № 503655 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), ЯИ № 503656 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), ЯИ № 503657 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), ЯИ № 503658 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), ЯИ № 503659 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), ЯИ № 503660 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), ЯИ № 503661 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), ЯИ № 503663 від 29.01.2010 р. (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.04.2015 р. у справі № 372/2293/13-ц зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння земельних ділянок та ухвалено витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,9273 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), 1,5812 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), 1,7457 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), 1,9071 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), 1,9799 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107), 1,4850 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), 2,97 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), що розташовані в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь держави, та повернути ці земельні ділянки в постійне користування ДП "Київське лісове господарство". В іншій частині рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.07.2015 р. у справі № 6-15477св15 касаційну скаргу позивача було відхилено, попередні судові рішення залишені без змін.
За результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у даній справі з огляду на таке.
Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 Цивільного кодексу України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
Згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставами припинення іпотеки є: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Суд констатує, що до матеріалів справи не надано доказів існування передбачених зазначеною вище ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підстав припинення іпотеки.
При цьому, вибуття з власності іпотекодавця предмету іпотеки не є передбаченою законом підставою для припинення іпотеки.
Водночас, як зазначалося вище, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Таким чином, будь-які зобов'язання, що виникають у зв'язку з основним зобов'язанням, не можуть припиняти дії зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, якщо його виконання ще не завершено.
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про іпотеку» за рішенням суду іпотека може бути припиненою в разі, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів.
Звертаючись до суду з позовом, у даній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що у позивачів припинено право власності на земельні ділянки на підставі рішень судів, і що сторони не відповідають за дії судової гілки влади; в їх діях під час судових розглядів вини не встановлено; позивачі невзмозі виконати свої зобов'язання по відповідним договорам іпотеки і задовольнити вимоги кредитора за рахунок заставленого майна - земельних ділянок, з обставин, за які жодна із сторін договорів не відповідає. Тому, у даній справі, на переконання позивачів, підставою припинення іпотеки є витребування майна від добросовісного набувача.
Між тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2025 р. у справі № 907/947/22 встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Оскільки Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов'язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, витребування з власності позивачів земельних ділянок, переданих позивачами в іпотеку відповідачу, та повернення таких земельних ділянок у власність держави судовими рішеннями, ухваленими за наслідками розгляду позовних заяв, ініційованих прокуратурою, не припиняє основне зобов'язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Як слідує з матеріалів справи, позивачами не подано суду доказів та, відповідно, не доведено наявності підстав припинення зобов'язань за договорами іпотеки, передбачених чинним законодавством.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі у повному обсязі.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позивачами у даній справі позовних вимог суд зазначає таке.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Проте, за змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише у випадку встановлення судом наявності порушення відповідачем права особи, яка звернулась до суду з позовом; у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Отже, підстави для застосування у даній справі позовної давності є відсутніми.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» про припинення зобов'язань за договорами іпотеки № 151110Z65 від 19.03.2010 р. та № 151110Z94 від 24.09.2010 р. у зв'язку з неможливістю їх виконання відмовити повністю.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09.06.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна