ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2025Справа № 910/946/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Садівничого товариства «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району м. Києва (02132, м. Київ, урочище Осокорки, вул. Садова, 53-61, ідентифікаційний код 24256307)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 16-А, офіс 99, ідентифікаційний код 41996387)
про розірвання договору та стягнення 1 090 065,63 грн.
за участю представників
від позивача: Рева О.О., Нестерова І.О.
від відповідача: Клещ О.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось Садівниче товариство «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» про розірвання договору та стягнення 1 090 065,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Садівничим товариством «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району м. Києва (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» (надалі - відповідач) укладено договір № БМ20-09/21 на будівельно-монтажні роботи від 20.09.2021 (надалі - договір), за умовами якого позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 410 000,00 грн. Проте, відповідач не виконав жодних своїх зобов'язань за договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмір 410 000,00 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 183 475,19 грн, 3% річних у розмірі 35 484,66 грн, пеню у розмірі 440 605,78 грн та у відповідності до п.6.2 договору штраф у розмірі 5 % від вартості робіт у розмірі 20 500,00 грн. Також позивач просить суд, внаслідок тривалого прострочення з боку відповідача виконання своїх зобов'язань за договором, розірвати договір № БМ20-09/21 на будівельно-монтажні роботи укладений 20.09.2021 між позивачем та відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2025.
13.02.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив що, роботи за договором виконані в повному обсязі, договірна ціна станом на період виконання будівельних склала 495 889,00 грн, з ПДВ- 82 648,00 грн, що підтверджується договірною ціною та локальними кошторисами на будівельні роботи № 02-001-001 та на пусконалагоджувальні роботи № 02-001-002, виконавча документація разом з Актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ2) на суму 495 889,00 грн, з ПДВ - 82 648,00 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ3) підтверджує витрати виконавця у відповідності до договірної ціни та становить суму 495 889,00 грн, з ПДВ - 82 648,00 грн, виконавче креслення 10 кВт "ТП 4811- оп. 10 кВт №14039" за адресою: Осокорки, вул. Садова, 56, вул. Садова, 73 зберігається в архіві ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», станом на дату написання відзиву перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ від ТП СТ "Сонячний" по вул. Садова б.56 СТ "Міжозерний" до б.126, та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ "Міжозерний" до ТП СТ "Сонячний" виконано в повному обсязі та передано на баланс в ДТЕК. Відтак відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
17.02.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній стверджує про повне невиконання відповідачем умов договору та зазначає, що позивач лише 13.02.2025 отримав від відповідача у якості додатків до відзиву на позовну заяву проекти документів, які не мають підпису збоку позивача, крім цього позивач стверджує що ніколи не отримував від відповідача оригіналів документів, з числа тих, що додані відповідачем до відзиву, та ніколи не погоджував їх та не підписував, також позивач зазначає що, самостійно виконав вимоги ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та передав на баланс останнього наявну з 2008 року кабельну лінію на підставі технічної та іншої документації, розробленої у 2005-му році іншими підрядними організаціями.
Цією ж датою через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивачем подано клопотання, в порядку ст. 169 ГПК України, про витребування документів у ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та у відповідача.
26.02.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого засідання.
У підготовчого засіданні 26.02.2025 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.03.2025.
У підготовчому засіданні 12.03.2025 суд ухвалив у зв'язку з неявкою позивача відкласти підготовче засідання на 02.04.2025.
12.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: заяви свідка ОСОБА_1 від 07.03.2025 та листа відповідача вих. № 53-25 від 25.02.2025.
27.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника Садівничого товариства «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району м. Києва надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Цією ж датою через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 заяви позивача та відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
31.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в порядку ст. 169 ГПК України, про витребування у ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» наступні відомості: завірені належним чином копії документів, які підтверджують наявність у ТОВ «БК «Інженерно монтажна компанія» дозволів, допусків та погоджень, необхідних для виконання робіт за Договором № БМ20-09/21 від 20 вересня 2021 року (тобто виконання будівельно - монтажних робіт з електропостачання: "Перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ від ТП СТ "Сонячний" по вул. Садова б.56 СТ "Міжозерний" до б.126, та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ "Міжозерний" до ТП СТ "Сонячний" для можливості передачі його на баланс в ДТЕК), а також всіх інших документів, які подавалися та отримувалися ТОВ "БК "Інженерно монтажна компанія" для виконання таких робіт за Договором № БМ20-09/21 від 20 вересня 2021 року та витребування у відповідача виконавчу документацію, тобто документацію, яка засвідчує особливості виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, відображає методи та умови їх виконання, підтверджує фактичні параметри їх результатів, яка складена та погоджена у відповідності до ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва" з метою встановлення фактичного місця перекладання Відповідачем - ТОВ "БК "ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ" кабельної лінії КЛ-10 кВ на виконання умов Договору № БМ20-09/21 від 20 вересня 2021 року, предметом якого є "Перекладання кабельної лінії КЛ-10 кВ від ТП "СОНЯЧНИЙ" по вул. Садова б.56 СТ "Міжозерний" та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ "Міжозерний" до ТП СТ "Сонячний" для можливості передачі його на баланс в ДТЕК".
У підготовчого засіданні, призначеному на 02.04.2025, представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів від 31.03.2025, представник відповідача не заперечував щодо його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 30.04.2025.
28.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» надало пояснення з додатками на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2024.
30.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення у справі та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 30.04.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, заслухано думку представника позивача та відмовлено у його задоволенні з підстав не обґрунтованості та недоведеності.
У судовому засіданні 30.04.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/946/25 та призначення її до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.05.2025.
21.05.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про долучення доказів, а саме копію протоколу загальних зборів уповноважених представників Садівничого товариства «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району м. Києва № 6 від 10.09.2022 року.
У судовому засіданні 21.05.2025 судом розглянуто клопотання представника відповідача, заслухано думку учасників судового процесу та вирішено задовольнити клопотання відповідача та долучити до матеріалів справи копію протоколу загальних зборів уповноважених представників Садівничого товариства «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району м. Києва № 6 від 10.09.2022 року.
У судовому засіданні 21.05.2025 судом заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 04.06.2025.
04.06.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про призначення експертизи.
У судовому засіданні 04.06.2025 судом клопотання відповідача про призначення експертизи залишено без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України, досліджено матеріали справи та заслухано заключні слова представників сторін.
У судовому засіданні 04.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20.09.2021 року між Садівничим товариством «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району м. Києва (надалі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» (надалі - виконавець, відповідач) було укладено договір БМ20-09/21 на будівельно-монтажні роботи (надалі - договір).
Відповідно п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати будівельно - монтажні роботи з електропостачання: «Перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ від ТП СТ «Сонячний» по вул. Садова б.56 СТ «Міжозерний» до б.126, та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ «Міжозерний» до ТП СТ «Сонячний» для можливості передачі його на баланс в ДТЕК».
Згідно з п.1.2. договору всі роботи, передбачені цим договором, виконуються у відповідності до проектної документації, вимог ДБН та чинного законодавства України (в тому числі нормативних актів місцевого самоврядування). Виконавець гарантує, що має всі необхідні дозволи, допуски та погодження, необхідні для виконання робіт за договором.
У п. 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість договору є твердою та складає 410 000, 00 грн.
Замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця згідно графіку (за домовленістю) (п. 2.2. договору).
У відповідності до п. 3.1. договору термін виконання робіт складає 3 (три) місяці з моменту отримання авансу на придбання матеріалів згідно п. 2.2. договору.
Як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою №1 від 03.01.2022, сторонами викладено п.3.1. договору такій редакції: « 3.1. Початок робіт - з моменту підписання договору. Завершення робіт - 28 лютого 2022р.»
За умовами п. 4.1. договору, виконавець зобов'язується, зокрема: Прийняти від замовника фронт робіт. Крім того, виконавець зобов'язується, в разі необхідності самостійно отримати ордер на тимчасове порушення благоустрою (4.1.1.); Виконувати передбачені договором та додатковими угодами до нього роботи з належною якістю, у встановлений термін відповідно до узгоджених термінів (строків) та на підставі проектної документації діючих в Україні будівельних норм і правил (4.1.2.); По мірі виконання робіт вчасно оформляти і не пізніше 25 числа звітного місяця передавати замовнику виконавчу документацію, передбачену ДБН (КБ-2в, КБ-3, відомості ресурсів та акти на виконані скриті роботи) та інші документи, передбачені цим договором чинним законодавством України (4.1.); Одержати встановлені законодавством за цим договором дозволи на виконання окремих видів робіт (4.1.8).
Згідно з п. 4.2. договору замовник зобов'язався, зокрема: Переднім Виконавцю фронт робіт (4.1.2.); Своєчасно передати виконавцю для виконання будівельно-монтажних робіт по зовнішньому освітленню основні матеріали (4.2.3.); Вчасно з здійснювати платежі, передбаченні цим договором і додатковими угодами (4.2.4.); Контролювати правильність ведення, виконавчої документації виконавцем та вимагати своєчасного і належного її оформлення (п. 4.2.6); У випадку, якщо виконавець не приступає вчасно до виконання договору, вимагати розірвання договору, повернення авансу і відшкодування збитків (4.2.10).
У розділі 5 договору сторонами обумовлено порядок здачі і приймання робіт, а саме: Щомісячно, не пізніше 25-го числа звітного місяця виконавець передає замовнику наступну документацію: Акт здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. Відомість ресурсів, документи, які обґрунтовують вартість матеріалів. Акти на виконані скриті роботи та ін. Передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі п'яти днів з моменту падання виконавцем вказаних актів замовнику на підпис (п. 5.1). Замовник здійснює підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) після прийняття технаглядом виконаних обсягів та якості робіт (п. 5.3.).
За умовами п. 7.1. договору виконавець має право прийняти рішення про призупинення робіт даного Договору або розірвати його в односторонньому порядку при виникненні наступних підстав: відсутність оплати прийнятих замовником робіт протягом 1-го місяця; банкрутство замовника.
Відповідно до п. 7.2. договору замовник може розірвати договір в односторонньому порядку при виникненні істотного порушення договірних зобов'язань виконавцем, що створює передумови для невиконання прийнятих на себе обов'язків за договором у встановлений термін, а саме: порушення строків виконання робіт на п'ятнадцять календарних днів і більше: неякісне виконання робі або виконання з відхиленням від проектної документації; порушення працівниками виконавця трудової дисципліни, техніки безпеки та інших правил; грубі порушення з боку виконавця (його працівників) вимог будівельних норм і правил, виявлення недоцільності або неможливості інвестування замовником засобів в Об'єкт, у тому числі через обставин непереборної сили або відповідно до рішень відповідних контролюючих органів.
У відповідності до п. 10.2. даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
За доводами позивача, на виконання умов договору замовник 21.09.2021 сплатив на банківський рахунок виконавця грошові кошти у сумі 200 000,00 грн у якості оплати за будівельно - монтажні роботи згідно договору, а також 01.10.2021 сплатив на банківський рахунок виконавця грошові кошти у сумі 210 000,00 грн у якості оплати за будівельно - монтажні роботи згідно договору.
Однак, як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору станом на 28.02.2022 не виконав будівельно - монтажні роботи з електропостачання: «Перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ від ТП СТ «Сонячний» по вул. Садова б.56 СТ «Міжозерний» до б.126, та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ «Міжозерний» до ТП СТ «Сонячний» для можливості передачі його на баланс в ДТЕК».
За доводами позивача, відповідач не виконав жодних дій, передбачених п.п. 4.1.4., 5.1. договору, жодного разу не оформив і не передав замовнику виконавчу документацію, передбачену ДБН (КБ-2в, КБ-3, відомість ресурсів, акти на виконані скриті роботи) та інші документи, передбачені договором та чинним законодавством України.
У свою чергу, 07.07.2023 позивач звертався да відповідача з Листом - вимогою вих.№725, в якому просив останнього повернути кошти у розмірі 100% передплати на загальну суму 410 000,00 грн, у зв'язку з тим, що відповідач не надав кошторису на будівельно - монтажні роботи та не виконав роботи згідно договору.
18.12.2024 позивач повторно звертався да відповідача з Листом - вимогою про повернення коштів вих. №1058, в якому повторно просив відповідача повернути кошти у розмірі 100% передплати на загальну суму 410 000, 00 грн у зв'язку з тим, що відповідач не надав кошторису на будівельно - монтажні роботи та не виконав роботи згідно договору.
Оскільки, відповідачем не виконано жодної умови договору, не надано відповіді на листи-вимоги позивача щодо повернення грошових коштів, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти вимог заперечував, заначивши при цьому, що роботи згідно з договором № БМ20-09/21 на будівельно-монтажні роботи від 20.09.2021 виконанні в повному обсязі. Договірна ціна у відповідності до цін станом на 07.10.2021, тобто станом на період виконання будівельно-монтажних робіт склала 495 889,00 грн, що підтверджується договірною ціною та локальними кошторисами на будівельні роботи № 02-001-001 та на пусконалагоджувальні роботи № 02-001-002.
За доводами відповідача виконання робіт за договором також підтверджується виконавчою документація разом з Актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ2) на суму 495 889,00 грн, та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ3).
Також відповідач зазначив, що Виконавче креслення 10 кВт "ТП 4811- оп. 10 кВт №14039" за адресою: Осокорки, вул. Садова, 56, вул. Садова, 73 зберігається в архіві ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", запит про надання його копії надіслано за вих. № 40-25 від 11.02.2025, та буде надано до суду після отримання з архіву ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Оскільки, як стверджує відповідач, станом на дату написання відзиву перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ від ТП СТ «Сонячний» по вул. Садова б.56 СТ «Міжозерний» до б.126, та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ «Міжозерний» до ТП СТ «Сонячний» виконано в повному обсязі та передано на баланс в ДТЕК, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач вкотре зазначив про повне невиконання відповідачем умов договору № БМ20-09/21 на будівельно-монтажні роботи від 20.09.2021.
Так, позивач зазначає, що лише 13.02.2025 отримав від відповідача у якості додатків до відзиву на позовну заяву проекти наступних документів, які не мають підпису збоку СТ «СОНЯЧНИЙ»: Договірна ціна без номеру та дати на «Перекладання кабельної лінії КЛ-10 кВ від ТП «СОНЯЧНИЙ» по вул. Садова б.56 СТ «Міжозерний» та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ «Міжозерний» до ТП СТ «Сонячний» для можливості передачі його на баланс в ДТЕК»; Локальний кошторис на будівельні роботи № 02-001-001 на «Будівельномонтажні роботи КЛ-10кВ. Перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ» без номеру та дати; локальний кошторис на пусконалагоджувальні роботи № 02-001-002 на «Пусконалагоджувальні роботи. Перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ» без номеру та дати; Відомість ресурсів до Договірної ціни без номеру та дати; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати «за ____2025 р.»; Акт без номеру приймання виконання будівельних робіт «за____2025 рік». Позивач категорично стверджує, що СТ «Сонячний» ніколи не отримувало оригіналів перелічених документів, з числа тих, що додані відповідачем до відзиву, та ніколи не погоджувало їх та не підписувало. При цьому, позивач вказує на ту обставину, що долучені відповідачем документи датовані 2025-м роком, в той час, як датою завершення цих робіт є 28.02.2022.
Також у відповіді на відзив, на спростування доводів відповідача щодо інформації про те, що «виконавче креслення 10 кВт "ТП 4811- оп. 10 кВт №14039" за адресою: Осокорки, вул. Садова, 56, вул. Садова, 73 зберігається в архіві ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», позивач зазначив наступне. Оскільки, ТОВ «БК «Інженерно монтажна компанія» не виконала свої зобов'язання за договором у строк до 28.02.2022, СТ «Сонячний» був змушений самостійно співпрацювати с ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», використовуючи вже наявну з 2008-го року Кабельну лінію - 10кВ: ТП 4811-оп14039. Так, за правилами ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», у відповідності до Договору купівлі - продажу №3987/1/01-22 від 09 вересня 2022 року, укладеного між СТ «Сонячний» (Продавець) та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (Покупець), Продавець передав у власність Покупця Кабельну лінію - 10кВ: ТП 4811-оп14039 (відгалуження ТП 3386 - ТП 6750, перелік, назва і вартість якої визначені у Додатку 1 цього Договору, а саме: «Назва об'єкта електропостачання: КЛ 10 кВ ТП 4811 - оп. №14039 (відгалуження КПЛ ТП 3386-6750; Марка та напруга: ААБн; Перетин: 3х120; Рік прокладання: 2008; Рік введення в експлуатацію: 2022; Код УКТЗЕД: 8544 60 9010; Кількість м.560; Балансова вартість, грн.: 1200,00; Договірна вартість, грн.: 1200,00». Робочий проект електропостачання СТ «Сонячний» від існуючої КТП-4811 був розроблений у 2005-му році ТОВ «Електротехмонтаж» згідно Технічних умов №38718 від 29.06.2005р., виданих АК «Київенерго». Таким чином, на дату подання позову, СТ «Сонячний», маючи термінову необхідність приведення у відповідність до чинного законодавства підключення членів СТ «Сонячний» до електромережи ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", не маючи нової кабельної лінії через невиконання ТОВ «БК «Інженерно монтажна компанія» умов договору № БМ20-09/21 від 20.09.2021, у другій половині 2022-го року самостійно виконало вимоги ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та передало на баланс останнього наявну з 2008 року кабельну лінію на підставі технічної та іншої документації, розробленої у 2005-му році іншими підрядними організаціями.
Крім цього на спростування доводів відповідача щодо виконання робіт за договором, позивачем долучено до матеріалі справи заяву свідка ОСОБА_1 від 07.03.2025.
Відповідач не скористувався своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судом встановлено, що умовами договору від 20.09.2021 № БМ20-09/21 сторонами чітко визначено, зокрема, предмет договору, строки виконання та прийняття робіт за договором.
Так, у п. 3.1. договору у редакції додаткової угоди від 03.01.2022 визначено: Початок робіт - з моменту підписання договору. Завершення робіт - 28 лютого 2022р.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 410 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 151 від 21.09.2021 на суму 200 000,00 грн та № 156 від 01.10.2021 на суму 210 000,00 грн.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказів виконання відповідачем робіт за укладеним сторонами договором матеріали справи не містять, як не містять доказів використання сплаченого позивачем грошових коштів у розмірі 410 000,00 грн у відповідності до умов договору.
При цьому, посилання відповідача, що роботи згідно з договором № БМ20-09/21 на будівельно-монтажні роботи від 20.09.2021 виконанні в повному обсязі, що підтверджується виконавчою документація разом з Актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ2) на суму 495 889,00 грн, та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ3), судом відхиляються, оскільки за умови п. 4.1. договору відповідач взяв на себе зобов'язання по мірі виконання робіт вчасно оформляти і не пізніше 25 числа звітного місяця передавати замовнику виконавчу документацію, передбачену ДБН (КБ-2в, КБ-3, відомості ресурсів та акти на виконані скриті роботи) та інші документи, передбачені цим договором чинним законодавством України.
Крім цього у п. 5.1. договору визначено, що щомісячно, не пізніше 25-го числа звітного місяця виконавець передає замовнику наступну документацію: Акт здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. Відомість ресурсів, документи, які обґрунтовують вартість матеріалів. Акти на виконані скриті роботи та ін. Передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі п'яти днів з моменту падання виконавцем вказаних актів замовнику на підпис.
За умовами п. 5.3. договору замовник здійснює підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) після прийняття технаглядом виконаних обсягів та якості робіт.
Таким чином, долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву такі документи як: Договірна ціна без номеру та дати на «Перекладання кабельної лінії КЛ-10 кВ від ТП «СОНЯЧНИЙ» по вул. Садова б.56 СТ «Міжозерний» та прокладання резервної труби для кабелю від вул. Садова б.112 СТ «Міжозерний» до ТП СТ «Сонячний» для можливості передачі його на баланс в ДТЕК»; Локальний кошторис на будівельні роботи № 02-001-001 на «Будівельно-монтажні роботи КЛ-10кВ. Перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ» без номеру та дати; локальний кошторис на пусконалагоджувальні роботи № 02-001-002 на «Пусконалагоджувальні роботи. Перекладання кабельної лінії КЛ-10кВ» без номеру та дати; Відомість ресурсів до Договірної ціни без номеру та дати; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати «за __ 2025 р.»; Акт без номеру приймання виконання будівельних робіт «за __2025 рік», не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що у визначений договором строк відповідачем не виконало обумовлених договором будівельно-монтажних робіт та не надано доказів направлення позивачу відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3), в порядку визначеному умовами договору.
В матеріалах справи міститься лист-вимога про повернення коштів № 1058 від 18.12.2024, в якій позивач заначив, що кошторис на будівельно-монтажні роботи виконавцем не надавалася, роботи по договору не проводилися, позивач вимагав повернути перераховані платежі у розмірі 410 000,00 грн та штраф у розмір 20 500,00 грн..
Однак, матеріали справи не містять доказів відповіді відповідача на зазначений лист-вимогу.
Разом з тим, суд констатує, що ні в листі-вимозі, ні безпосередньо в позові позивач не посилається на жоден передбачений статтею 849 Цивільного кодексу України спосіб захисту порушеного права за договором підряду, однак, у п. 4.2.10 договору сторони передбачили право замовника у випадку, якщо виконавець не приступає вчасно до виконання договору, вимагати розірвання договору, повернення авансу і відшкодування збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу країни).
У п. 7.2. договору визначено, зокрема, що замовник може розірвати договір в односторонньому порядку при виникненні істотного порушення договірних зобов'язань виконавцем, що створює передумови для невиконання прийнятих на себе обов'язків за договором у встановлений термін, а саме: порушення строків виконання робіт на п'ятнадцять календарних днів і більше.
Разом з тим, положеннями ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено випадки, за яких замовник може відмовитись від договору підряду, а саме:
- на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
- на підставі частини 3 статті 849 Цивільного кодексу України - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
- на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України - у будь-який час до закінчення роботи, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
При цьому, відмова замовника від договору, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена виключно до моменту завершення виконання підрядником робіт та має бути доведена до підрядника з чітким посиланням на правову підставу, у відповідності до якої замовник відмовляється від договору підряду, оскільки в кожному з наведених випадків настають різні правові наслідки і виникають різні права та обов'язки у сторін.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зазначене вище кореспондується з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, частиною 4 та 5 якої визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою статті 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (такий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Так, згідно п.10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Приймаючи до уваги те, що докази виконання робіт та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт за договором у матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір підряду на даний час є діючим.
Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем робіт за договором, що є істотним порушенням умов договору та в силу частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання, а також враховуючи безумовне право позивача, як підрядника, передбачене частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України в будь-який час до закінчення робіт відмовитись від договору підряду, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині розірвання договору.
Також відповідно до частини 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Як установлено судом вище, укладений сторонами договір є договором підряду, який є розірваним за рішенням суду в силу зазначених вище обставин.
Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Аналогічні висновки наведені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Положеннями частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України встановлюється безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №904/7804/16).
Тобто, закон покладає на замовника обов'язок вчинити активні дії щодо виплати підрядникові плати за виконану частину роботи.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів освоєння відповідачем грошових коштів у розмірі 410 000,00 грн, зокрема відсутні Акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) та/або проміжного акту-звіту про використання коштів за призначенням або видаткової накладної на матеріали та обладнання (устаткування), вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 410 000,00 грн в порядку ст. 1212 ЦК України є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 500,00 грн нарахованого згідно з п. 6.2. договору, суд зазначає таке.
Так, як установлено судом вище, відповідач повинен був закінчити всі роботи до 28.02.2022, тоді як матеріали справи не місять жодних доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
За змістом ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку порушення строку виконання робіт за договором виконавець сплачує замовнику за вимогою останнього штраф у розмірі 5% відсотків від вартості робіт.
Як убачається з матеріалів справи позивач у листі-вимозі про повернення коштів № 1058 від 18.12.2024 виклав свою вимогу про сплату штрафу у розмірі 20 500,00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки штрафу, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога в цій частині є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 183 475,19 грн, 3% річних у розмірі 35 484,66 грн та пені у розмірі 440 605,78 грн, нарахованих за період з 28.02.2022 по 16.01.2025, суд відзначає про таке.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, суд відзначає, що у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.
Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі є бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
Водночас, як встановлено судом в матеріалах справи відсутні докази відмови чи то розірвання з ініціативи позивача від договору, що не заперечується останнім, та враховуючи, що позивачем подано позовні вимогу про розірвання договору підряду у судовому порядку і така вимога визнана судом обґрунтованою, з огляду на зазначене суд не вбачає підстав для встановлення прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем перед позивачем на вказану суму, що свідчить про безпідставність здійснених позивачем нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат.
Також не підлягає задоволенню вимога позивач про стягнення пені, з огляду на таке.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак доказів узгодження сторонами нарахування штрафних санкцій, зокрема пені за порушення відповідачем строків оплати, матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, пеня може бути нарахована відповідно до чинного законодавства лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Відтак, оскільки ані спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини сторін, ані умовами укладеного договору не передбачено нарахування пеня за порушення відповідачем строків виконання робіт, вимога про стягнення пені у розмірі 440 605,78 грн задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не надано суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, про розірвання договору підряду №0921/1 від 06.09.2022 і стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 410 000,00 грн та штрафу у розмірі 20 500,00 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір № БМ20-09/21 на будівельно - монтажні роботи, укладений 20.09.2021, між Садівничим товариством "СОНЯЧНИЙ" Дарницького району м. Києва (02132, м. Київ, урочище Осокорки, вул. Садова, 53-61, ідентифікаційний код 24256307) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 16-А, офіс 99, ідентифікаційний код 41996387).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ІНЖЕНЕРНО МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 16-А, офіс 99, ідентифікаційний код 41996387) на користь Садівничим товариством "СОНЯЧНИЙ" Дарницького району м. Києва (02132, м. Київ, урочище Осокорки, вул. Садова, 53-61, ідентифікаційний код 24256307) грошові кошти у розмірі 410 000 грн 00 коп., штраф у розмірі 20 500 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 588 грн 40 коп.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.06.2025.
Суддя Л. Г. Пукшин