вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.06.2025м. ДніпроСправа № 904/22/25
За позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359)
про визнання недійсними пункту договору та додатка до договору в частині включення податку на додану вартість, стягнення 8 250 гривень
Суддя Дичко В.О.
Секретар судового засідання Жукова К.Д.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 12.11.2024)
від відповідача: не з'явився
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» про визнання недійсним пункту 3.2 договору поставки № 101-961 від 09.03.2022 та додатка № 1 «Специфікація» до вказаного договору в частині включення до загальної вартості товару податку на додану вартість в сумі 8 250 грн, стягнення цих грошових коштів.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 та пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України операції з постачання товарів за договором мали обкладатись податком на додану вартість за нульовою ставкою. Проте до складу загальної вартості товарів, що постачались за договором поставки № 101-961 від 09.03.2022, включено податок на додану вартість за ставкою 20% у сумі 8250 гривень.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/22/25 та призначено підготовче засідання на 18.02.2025 о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 904/22/25 на 18.03.2025 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/22/25 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.04.2025 об 11:00 год.
У судовому засіданні 15.04.2025 заслухано вступне слово представника позивача, присутнього в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, та оголошено перерву до 06.05.2025 о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 долучено до матеріалів справи № 904/22/25 витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.04.2025 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фішрок», змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фішрок» та відкладено судове засідання у справі № 904/22/25 на 20.05.2025 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 долучено до матеріалів справи № 904/22/25 витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.05.2025 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг», змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фішрок» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» та відкладено судове засідання у справі № 904/22/25 на 03.06.2025 о 10:30 год.
Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань суд указує наступне.
На підставі ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Судом з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 про відкриття провадження у справі № 904/22/25 надіслана до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 45), згідно з якою зазначена ухвала суду доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» 24.01.2025 о 23:01 год.
Крім того, копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 про відкриття провадження у справі № 904/22/25 направлена засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача та вручена представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» 30.01.2025 (рекомендоване поштове відправлення № 0610226496419, а.с. 48).
Надалі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025, 18.03.2025, 15.04.2025, 06.05.2025 та 20.05.2025 у справі № 904/22/25 надіслані до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронних листів (а.с. 51а, 63а, 69, 83а, 100).
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, установлений ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позовну заяву, справа може бути розглянута за наявними в ній документами згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України
Станом на дату ухвалення рішення у справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку для підготовки своєї правової позиції у справі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» до Господарського суду Дніпропетровської області не надходили.
З огляду на вищевикладене, а також ураховуючи достатність наявних у справі доказів, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній документами.
Представник Військової частини НОМЕР_1 , присутній 03.06.2025 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримав позов та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки товару, порядок здійснення оплати, наявність/відсутність підстав для включення до загальної вартості товару податку на додану вартість та стягнення сплаченої суми податку на додану вартість, включеної до ціни договору.
09 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (далі - постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - покупець) укладено договір поставки № 101-961 (а.с. 31-34, далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Договору найменування товару: ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти: бензин А-92, дизпаливо Еnеrgy.
Одиниця вимірювання: літр.
Кількість: А-92 300, ДП 1500 згідно накладних на товар.
На підставі пункту 1.5 Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997року.
На підставі пункту 3.1 Договору ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар та специфікації (дод. № 1).
Відповідно до пункту 3.2 Договору загальна сума Договору: 49 500 грн (сорок дев'ять тисяч п'ятсот грн 00 коп.), у тому числі ПДВ 8 250 гривень.
Згідно з пунктом 4.1 Договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літра товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.
Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.
Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити.
Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документа.
Відповідно до пункту 5.2 Договору місце поставки (передачі) товарів:
5.2.1. Передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця.
Згідно з пунктом 5.3 Договору умови постачання - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі.
На підставі пункту 9.2 Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 10.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
На підставі пункту 10.2 Договору даний Договір діє до 31 грудня 2022 року.
Додатком № 1 «Специфікація» до Договору (а.с. 34) передбачено поставку такого товару: бензин А-92 у кількості 300 л, за ціною 33 грн/л, загальною вартістю 8 250 грн та дизпаливо Еnеrgy в кількості 1 200 л, за ціною 33 грн/л, загальною вартістю 33 000 грн, що разом без ПДВ становить 41 250 грн, ПДВ 8 250 гривень.
Загальна сума становить 49 500 грн (сорок дев'ять тисяч п'ятсот грн 00 коп.), у тому числі ПДВ 8 250 гривень.
На виконання умов Договору відповідачем виставлено рахунок-фактуру № 0101/0000237 від 09.03.2022 (а.с. 35) на бензин А-92 Energy в кількості 300 л, за ціною 33 грн/л, на загальну суму 8250 грн та дизпаливо Energy в кількості 1 200 л, за ціною 33 грн/л, на загальну суму 33 000гривень. Разом вартість товару становить 49 500 грн, у тому числі ПДВ 8 250 гривень.
Позивач здійснив оплату за отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» товар на суму 49 500 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 8 250 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 14.03.2022 (а.с. 15).
Військова частина НОМЕР_1 вважає, що включення до вартості товарів, що є предметом Договору, податку на додану вартість у сумі 8 250 грн та наступна його сплата постачальнику не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», згідно з якою поставка вказаних товарів повинна оподатковуватись за нульовою ставкою, тобто позивачем надмірно сплачена відповідачу сума податку на додану вартість у сумі 8 250 гривень
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» з претензією № 5/7/77 від 17.05.2023 (а.с. 16-18), у якій просила повернути безпідставно набуті грошові кошти (податок на додану вартість у сумі 8 250 грн), які сплачені за Договором. Відповідь на претензію позивачу не надходила, грошові кошти відповідачем не повернуто.
Таким чином, включення до вартості поставленого за Договором товару податку на додану вартість у сумі 8 250 грн та наступна його сплата Товариству з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» не відповідають вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, а сплачені кошти в сумі 8 250 грн є безпідставно набутим майном, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно з ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, у разі задоволення позовних вимог указати в рішенні суду, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони (сторін) та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, для визнання правочину недійсним позивач має довести, що такий правочин саме в момент його укладання суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
На підставі ст. 11 Закону України «Про ціни і ніноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Таким чином, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У даних правовідносинах можливо припустити, що Договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умови щодо податку на додану вартість. При цьому суд зауважує, що хоча податок на додану вартість і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено в п. 37 постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.
Податок на додану вартість, визначений у пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
02 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
На підставі п.п. 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Військова частина НОМЕР_1 належить до Державної спеціальної служби транспорту, яка згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64/2022) введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб. Указ № 64/2022 затверджено Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та наразі триває.
Згідно з п. 2 Указу № 64/2022 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управлінню державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За таких обставин недотримання при укладенні Договору вимог податкового законодавства зумовлює наявність підстав для визнання недійсними пункту 3.2 Договору та додатка № 1 «Специфікація» до Договору, укладеного між сторонами, в частині включення податку на додану вартість до загальної вартості товару.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23 та від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Правовий аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за наявності таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Ураховуючи, що відповідач без достатньої правової підстави отримав від позивача грошові кошти в сумі 8 250 грн, що сплачені Військовою частиною НОМЕР_1 як податок на додану вартість у складі загальної вартості товару, що підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, суд погоджується з доводами позивача про необхідність повернення останньому цієї суми в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» не надало суду контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Військової частини НОМЕР_1 не заперечило та не спростувало.
З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази є більш вірогідними, тому позовні вимоги про визнання недійсними пункту договору та додатка до договору в частині включення податку на додану вартість, стягнення з відповідача 8 250 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 9 084 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» про визнання недійсними пункту договору та додатка до договору в частині включення податку на додану вартість, стягнення 8 250 грн - задовольнити.
2. Визнати недійсним пункт 3.2 договору поставки № 101-961 від 09.03.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг», у частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у сумі 8 250 грн (вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).
3. Визнати недійсним додаток № 1 «Специфікація» до договору поставки № 101-961 від 09.03.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг», у частині включення до загальної вартості товару податку на додану вартість у сумі 8 250 грн (вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 8 250 грн (вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 9 084 грн (дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 09.06.2025.
Суддя В.О. Дичко