вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2025 р. Справа№ 910/12186/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи Департаменту патрульної поліції
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024
у справі №910/12186/24 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс"
до Департаменту патрульної поліції
про стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» (далі - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Аркс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Департамент, скаржник) про стягнення 179 708, 44 грн збитків.
Позовна заява мотивована обов'язком відповідача здійснити виплату різниці сплаченого страхового відшкодування виходячи із ліміту відповідальності, встановленого полісом №215878208, з розрахунку 339 708,44 грн - 160 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" грошові кошти у розмірі 179 708, 44 грн та 2 422, 40 грн судового збору.
Постановляючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції вказано, що у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_1 , який станом на дату ДТП був працівником Департаменту патрульної поліції, автомобіля "Гавал", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", у відповідача, як власника транспортного засобу Renault Duster "СКС RDS-02 РП" державний номерний знак НОМЕР_2 , виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції звенувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
09.01.2025 також до суду від Департаменту патрульної поліції надійшла заява про поновлення строків на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесені рішення суд першої інстанції не повно з'ясувавши всі обставини справи, не надав належну оцінку договору Договору№35377Га3к3, не встановив, що у матеріалах справи відсутній Кошторису збитків, невірно застосувавши норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів в повному обсязі.
Також скаржник зазначає, що страховий акт № АRX3857958 від 06.10.2023 та рахунок №НМРФ-0002836 від 04.10.2023 не доводять, що роботи здійсненні саме по відновлюванню транспортного засобу, яке мало місце 20.09.2023, оскільки відсутні документи, що підтверджують фактичне виконання робіт з відновлювального ремонту на підставі кошторису збитків, калькуляції, як це визначено умовами Договору№35377Га3к3. З цього випливає, що розрахунок і оплата не доводять дійсного виконання робіт саме по відновленню автомобіля в результаті ДТП, не підтверджують розмір реально понесених витрат на ремонт автомобіля (реальні збитки), адже жодним актом виконаних робіт чи кошторисам збитків, калькуляцією як це передбачено Договору №35377Га3к3 не долучено.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Буравльов С.І., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24 Розгляд апеляційної скарги випішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.01.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аркс" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №35377Га3к3, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу "Гавал", державний номерний знак " НОМЕР_1 ".
Строк дії договору: з 03.02.2023 по 02.04.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2023 в м. Києві на перехресті вул. Скляренка та вул. Куренівська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Гавал", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Renault Duster "СКС RDS-02 РП" державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №756/12547/23 закрито провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КупАП України у зв'язку з закінченням на момент розгляду строків передбачених ст. 38 КупАП України. Закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №756/12547/23 встановлено: "Суд вважає, що вина водія ОСОБА_2 в порушенні п. 2.3 б, п.3.2, п.16.5 ПДР спростована оглянутим в судовому засіданні відеозаписом моменту ДТП. Водій ОСОБА_2 рухалась на зелений сигнал світлофора, перехрестя було вільне для її проїзду, оглядовість, звідки рухався водій патрульної поліції, була обмежена в тому напрямку трьома рядами машин, які зупинились на червоний сигнал світлофора, при цьому водій ОСОБА_2 зазначала, що звук сирени почула лише в момент удару. При цьому з оглянутого відео убачається, що водій ОСОБА_1 здійснив маневр виїзду на зустрічну смугу, не забезпечивши безпеку дорожнього руху.
З'явитись на перехресті водій патрульної поліції мав змогу лише згідно п. 3.1 ПДР, відповідно до якого водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступали від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10, 18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення приблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнутий.
Таким чином, суд вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ст. 124 КУпАП слід закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та беручи до уваги механізм ДТП, характер отриманих транспортним засобом механічних ушкоджень, суд приходить до висновку, що виникнення ДТП є прямим наслідком допущення водієм ОСОБА_1 порушення п.п. 8.7.3 е ПДР України.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, письмовими поясненнями водіїв та відеоматеріалом оглянутим в судовому засіданні."
Разом з тим, як вбачається із загальнодоступної інформації (https://public.nazk.gov.ua/documents/c70d6d79-ea61-4d02-ad4f-8821d8339821) ОСОБА_1 протягом 2023 року працював в Департаменті патрульної поліції на посаді інспектора.
Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ніколь-Моторс" виставлено рахунок-фактуру №НМРФ-0002836 від 04.10.2023, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "Гавал", державний номерний знак " НОМЕР_1 " становить 339 708, 44 грн.
06.10.2023 позивачем складено страховий акт №ARX3857958 та розрахунок страхового відшкодування, згідно якого сума страхового відшкодування становить 339 708, 44 грн.
Відповідно до зазначеного страхового акту, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 339 708, 44 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1005905 від 09.10.2023 на суму 339 708, 44 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ПрАТ "СК "Аркс" зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого автомобіля "Гавал", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.
Так, цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу Renault Duster "СКС RDS-02 РП" державний номерний знак НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована у ТДВ "Експрес Страхування" згідно полісу №ЕР215878208 (ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
За твердженнями позивача, оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом, то останнім керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було відшкодовано АТ "СК "АРКС" страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення шкоди внаслідок ДТП у сумі 179 708, 44 грн як різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», лікарняний головуючого судді та інші чинники.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, саме відповідач є особою, яка несе відповідальність за шкоду, що не покрита лімітом відповідальності.
З огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля "Гавал", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", у ПрАТ "СК "Аркс" виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку також і до відповідача у сумі що перевищує ліміт відповідальності 160 000, 00 грн.
За таких обставин, колегія суддів цілком погоджується із судом першої інстанції, що у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_1 , який станом на дату ДТП був працівником Департаменту патрульної поліції, автомобіля "Гавал", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", у відповідача, як власника транспортного засобу Renault Duster "СКС RDS-02 РП" державний номерний знак НОМЕР_2 , виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
При цьому, як стверджує позивач, за полісом було відшкодовано страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн (в межах ліміту відповідальності), відповідно Департамент патрульної поліції зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченим ТДВ "Експрес Страхування" страховим відшкодуванням, яке становить 179 708, 44 грн (339 708, 44 грн - 160 000, 00 грн).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком суду першої інстацнії, що вимоги про стягнення 179 708, 44 з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу скаржника на таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
У постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 наведена правова позиція, згідно із якою визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Розмір фактичних витрат підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків (наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 вказано, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Отже, розрахунок страхового відшкодування, рахунок №НМРФ-0002836 від 04.10.2023, платіжне доручення №1005905 від 09.10.2023 на суму 339 798,44 грн визнаються судом апеляційної інстанції належними та достатніми доказами фактично здійснених витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/12186/24.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Департаменом патрульної поліції.
5. Матеріали справи №910/12186/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.В. Владимиренко
С.І. Буравльов