ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/294/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді С.І. Колоколова,
суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської,
секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,
за участю представників:
від прокуратури: В.Г. Гузь,
від позивача: не з'явився,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024, повний текст складено 21.10.2024
у справі №915/294/24
за позовом виконувача обов'язків керівника Баштанської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації
до відповідачів:
1)Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;
2)Снігурівської сільської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства ,,ЛІСИ України",
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконними і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки,
суддя суду першої інстанції: С.М. Коваль
місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області
Виконувач обов'язків керівника Баштанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернувся до Господарського суду Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Снігурівської сільської ради з позовною заявою, згідно якої просив:
- усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 22.12.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 площею 21,5000 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області;
- усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 (№ 49 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на підставі технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, дата реєстрації 22.12.2018), в межах Афанасіївської сільської ради колишнього Снігурівського району. Зазначена ділянка сформована як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності. У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ передано територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6136,7890 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно з актом приймання-передачі. Відповідно до вказаного наказу, переліку, який до нього додавався та акту приймання-передачі від 08.12.2020, у комунальну власність передано земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, порядковий номер 49). На підставі вказаного наказу 22.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Снігурівською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, про що вчинено запис №39907319. Водночас, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2024 №03-44 та долученого до неї витягу з картографічної бази даних, земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП "Березнегуватський лісгосп" (квартал 10). Спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Враховуючи викладене, наказ ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства. На підставі наказу ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2020 вчинено запис №39907319 про реєстрацію прав комунальної власності на земельну ділянку за Снігурівською міською радою. Тому відновлення порушених інтересів держави потребує скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок лісового фонду державної власності, та неможливість їх передачі у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Снігурівській міській раді як землі сільськогосподарського призначення, позов з вимогою про визнання незаконними і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за встановлених судом конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельних ділянок та особи власника.
Також суд першої інстанції виснував, що Головним управлінням Держеокадастру у Миколаївській області порушено положення законодавства при затвердженні документації з інвентаризації земель та реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 як земель сільськогосподарського призначення, а також те, що земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні Філії "Баштанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", а відтак, державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню; також підлягає скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на спірну земельну ділянку.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 №22-ОТГ та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/294/24 ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права з огляду на наступне.
Так, апелянт вказує, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ, у відповідній його частині, не підлягає оскарженню з огляду на те, що він є розпорядчим актом індивідуальної дії, який вже вичерпав свою дію з моменту державної реєстрації спірної земельної ділянки за Снігурівською міською радою. При цьому, скаржник наголошує, що спірний наказ хоч і був підставою для реєстрації речового права на спірну земельну ділянку, однак вирішення питання припинення речових прав відповідача-2 на вказану ділянку має вирішуватися не шляхом скасування спірного наказу, як підстави такої реєстрації, а у спосіб скасування самої державної реєстрації.
Крім цього, скаржник зазначає, що у даній справі має місце пред'явлення позову від держави (в особі Миколаївської обласної державної адміністрації) до самої себе (в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області).
Окремо апелянт зауважує, що судом першої інстанції зазначено, що такими правомочностями як право розпорядження та право користування землями лісового фонду, на які накладається спірна земельна ділянка, наділені абсолютно різні суб'єкти. Так, правом розпорядження наділена Миколаївська обласна державна адміністрація, а правом користування - Державне спеціалізоване господарськепідприємство ,,ЛІСИ України". Однак, на час розгляду справи, жоден із вказаних суб'єктів не поєднував в собі одразу дві правомочності. Зазначене, на думку скаржника, унеможливлює подання прокурором негаторного позову в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому одночасно заявляється усунення перешкод у користуванні та розпорядженні.
У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївська обласна прокуратура зазначає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а ухвалене судове рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вочевидь спрямованим на реальне поновлення інтересів держави без необхідності повторного звернення до суду.
Так, на думку прокурора, ним обрано правильний спосіб захисту, який у повному обсязі узгоджується з обставинами справи, відповідає нормам закону та призведе до реального поновлення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що спірний наказ не можна вважати таким, що вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки саме він породжує відповідні правові наслідки та є за своєю суттю правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності Снігурівської міської ради.
Окремо прокурор зазначає, що його позов у даній справі спрямований на припинення права комунальної власності на незаконно сформовану земельну ділянку з метою повернення ділянки лісового фонду у її первісний стан (із комунальної власності у державну) та відновлення належного цільового призначення лісових земель. При цьому, намагання скаржника ототожнити Миколаївську облдержадміністрацію (позивача) та ГУ ДГК в області (відповідача) за принципом «поєднання позивача і відповідача в одній особі» через призму «позов держави до держави», породжує позбавлення особи, чиї права та законні інтереси порушені, законодавчо встановленої можливості захистити відповідні інтереси у судовому порядку. Вказані дії є неприпустимими, оскільки порушують закріплені Конституцією принципи законності, доступу до правосуддя, неприпустимості позбавлення права власності, тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївська обласна державна адміністрація вважає доводи апелянта безпідставними, а ухвалене Господарським судом Миколаївської області судове рішення від законним і обґрунтованим.
Апеляційну скаргу зареєстровано судом 11.11.2024 за вх.№4241/24.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/294/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/294/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Миколаївської області.
29.11.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/294/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/294/24 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати описи вкладення до поштових накладних №5405800015071, №5405800015063, №5405800015055, №5405800015047, а також фіскальні чеки, що підтверджують здійснення поштової операції з надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи або надати відомості (квитанції) про доставку копії апеляційної скарги до зареєстрованих Електронних кабінетів Користувачів ЄСІТС з описом таких документів. Роз'яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
У межах встановленого строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/294/24. Встановлено учасникам справи строк до 31.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 31.12.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/294/24 призначено на 06.02.2025 об 11:30 год.
18.12.2024 від Миколаївської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.
30.12.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Судове засідання, призначене на 06.02.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/294/24 відбудеться 27.03.2025 об 11:30 год.
При цьому, колегією суддів враховувалось наступне.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія постановила розглянути вказану апеляційну скаргу у розумний строк.
Між тим, судове засідання, призначене на 27.03.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Діброви Г.І. у відрядженні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/294/24 відбудеться 01.05.2025 об 11:00 год.
24.04.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Судове засідання, призначене на 01.05.2025, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І. з 02.04.2025 по 01.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/294/24 відбудеться 05.06.2025 о 12:30 год, а також задоволено відповідну заяву Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 05.06.2025 з'явився прокурор.
Представник скаржника на відеоконференцзв'язок не вийшов.
Інші учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.04.2018 № 14-2105/14-18-СГ територіальній громаді сіл, в особі Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальній громаді сіл в особі Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшого розташування громадських пасовищ в межах території Афанасіївської сільської ради Снігурівського району (на цей час - Снігурівської міської ради Баштанський район) Миколаївської області, загальною площею 21,5000 га.
На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, дата реєстрації 22.12.2018), в межах Афанасіївської сільської ради колишнього Снігурівського району.
Зазначена ділянка сформована як землі сільськогосподарського призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4825780500:14:000:0042 відкрито поземельну книгу 22.12.2018 в якій містяться координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь (де вказана площа земельної ділянки 21,5000 га), кадастровий план земельної ділянки.
У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №22-ОТГ від 08.12.2020 передано територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6136,7890 га, які розташовані в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, згідно з актом приймання - передачі.
Відповідно до наказу №22-ОТГ від 08.12.2020, акту приймання-передачі від 08.12.2020, Додатку до акту "Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Снігурівській міській раді Миколаївської області", у комунальну власність передано земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, порядковий номер 49).
На підставі наказу від 08.12.2020 №22-ОТГ, акту приймання-передачі від 08.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2020 за Снігурівською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, про що вчинено запис №364342794.
Водночас прокурор зазначає, що згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Укрдержліспроект", яка міститься в листі від 16.01.2024 №03-44, та доданого до нього витягу з картографічної бази даних ДП "Березнігуватський лісгосп" Снігурівського лісництва кварталу №10 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 накладається на землі державного лісового фонду квартал 10 Снігурівського лісництва.
За інформацією філії "Баштанське лісове господарство" ДП "Ліси України", яка міститься у листі від 15.12.2023 №1159, та доданого до нього викопіювання з матеріалів лісовпорядкування Снігурівського лісництва, земельна ділянка площею 21,5000 га, з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 розташована в межах 10 кварталу Снігурівського лісництва частково накладається на землі державного лісового фонду орієнтовною площею 21,5000 га.
У листі Південного лісового офісу Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" від 25.01.2024 №63/24-ВЛ зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 належить до земель державного лісового фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування - Проекту організації та розвитку лісового господарства, затвердженого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням.
При цьому, відповідно вказаної інформації зазначена земельна ділянка площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 розташована в межах 10 кварталу Снігурівського лісництва та накладається на землі державного лісового фонду, загальна площа накладення складає 13,2 га. Згідно вказаних матеріалів лісовпорядкування в межах кварталу 10, на яких розташована спірна земельна ділянка, представлені галявини яри, балки та круті схили.
Відповідно до даних згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару "Ліси", зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду.
Також, прокурор вважає, що при проведені інвентаризації земель допущено порушення земельного законодавства щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду та зміни її цільового призначення, оскільки повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб, станом на момент виникнення спірних правовідносин, належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.
Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 30.12.2023 № 33483/0/2-23, яка була надана на запит прокуратури від 28.12.2023 за №52/4-6964ВИХ-23, рішень про вилучення, припинення права постійного користування державним підприємством "Баштанське лісове господарство" земельною ділянкою із кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 не приймалось.
Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі від 05.01.2024 № 05-67/60/5-24, головою державної адміністрації не видавались розпорядження про вилучення із постійного користування або припинення права постійного користування Державного підприємства "Баштанське лісове господарство" або інших лісогосподарських підприємств земельною ділянкою площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, зміни її цільового призначення.
Також, відповідно до інформації Філії "Баштанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 15.12.2023 №1159, погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову, згоду на вилучення або відведення земельної ділянки іншим спеціалізованим лісогосподарським підприємствам філія не надавала.
За твердженням прокурора, вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка на час їх інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.
Прокурором, з метою захисту права держави на землі лісового фонду, котрі неправомірно передано у комунальну власність, усунення виявлених порушень у сфері розпорядження землями державної власності, звернувся з даним позовом до господарського суду.
Оскаржуваним рішенням, зокрема, визнано незаконним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 (№49 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
Скаржник оскаржує рішення лише в цій частині.
Відтак, з огляду на зміст апеляційної скарги та положення статті 269 ГПК України, оскаржуване рішення переглядається апеляційним господарським судом лише в частині визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 (№49 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
При цьому варто звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Схожий висновок також зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19.
У справі № 446/478/19 розглядалися вимоги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") до Кам'янка-Бузької міської ради та фізичної особи про визнання недійсним рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 28.01.2011 № 10 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 506931 від 06.06.2011, виданого фізичній особі, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", частково накладається на земельну ділянку, надану у власність фізичній особі.
У пунктах 78- 81 вказаної постанови від 22.01.2025 у справі №446/478/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що: "усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Оскаржуване рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 28.01.2011 № 10 вичерпало свою дію виконанням (на підставі рішення ради видано державний акт на право власності на земельну ділянку). Визнання цього рішення недійсним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони". Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення [постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)].
Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення".
Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146).
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19 зазначила, що: "у справі позивач заявляє вимогу про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким фізичній особі передано у власність земельну ділянку площею 0,1259 га, - тобто намагається скасувати правовий титул (визнати недійсним відповідне рішення щодо всієї земельної ділянки, а не тільки тієї її частини, що накладається на смугу відведення залізниці).
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. АТ "Укрзалізниця" має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).
Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102- 113 ЦПК України).
У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що фізична особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ "Укрзалізниця", а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність фізичній особі якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним".
Крім того, у постанові від 22.01.2025 у справі №446/478/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.
Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.
Тому в контексті обставин справи №446/478/19 та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця" та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності фізичної особи".
Оскільки судом першої інстанції у цій справі №915/294/24 встановлено, що спір стосується земельної ділянки, яка частково накладається на землі державного лісового фонду, належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, власником якої є держава.
При цьому, вимоги про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність спірної земельної ділянки, є неефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не поновить порушене право та законний інтерес позивача, а навпаки призведе до втручання у права відповідачів в частині земельної ділянки щодо якої не має спору.
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).
Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).
Оскільки задоволення вимог про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки, не призведе до відновлення порушених прав держави на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову у цій частині є необґрунтованими.
Крім того, оскаржений наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від вичерпав свою дію, оскільки на його зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Відповідно задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позову в цій частині позовних вимог, а доводи апеляційної скарги підтвердилися, що є підставою для її задоволення.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/294/24 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
« 1.Позов виконувача обов'язків керівника Баштанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити частково.
2.Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, вул. Адміральська, 22, м.Миколаїв, Миколаївська область, ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 22.12.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 площею 21,5000 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області;
3.У решті позову відмовити.
4.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (54034, пр.Миру, 34, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
5.Стягнути з Снігурівської міської ради (57303, вул. Центральна, 72, м.Снігурівка, Баштанський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 04056581) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.»
В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/294/24 залишити без змін.
Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, 54005, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) на користь Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (54034, пр.Миру, 34, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 39825404) 3633/три тисячі шістсот тридцять три/ грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.06.2025.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська