ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4551/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І.; Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Романенко Д.С.;
Представники сторін:
Від Приватного підприємства "Агрос-Юг" - Риндін Д.І.;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім"- Бакума О.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрос-Юг"
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 (повний текст складено 10.03.2025)
по справі №916/4551/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім"
до Приватного підприємства "Агрос-Юг"
про стягнення 907 099,60 грн,
(суддя першої інстанції: Смелянець Г.Є., дата та місце ухвалення рішення: 27.02.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Агрос-Юг" заборгованості, що виникла за Договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023 в сумі 907 099,60 грн, яка складається з пені у розмірі 195 367,41 грн, штрафу 30% від суми специфікацій за якими допущено прострочення оплати, в розмірі 380 060,10 грн; відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 331 672,10 грн, а також просив покласти судові витрати на Відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 у даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Агрос-Юг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" пеню у розмірі 97 683,71 грн, штраф 30% від суми специфікацій за якими допущено прострочення оплати у розмірі 190 030,05 грн, 24% річних в розмірі 329 834,55 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 863,14 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 898,71 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, який здійснений Позивачем, та згідно з яким розмір пені за загальний період з 02.09.2023 по 21.01.2024 становить 195 367,41 грн, розмір штрафу становить 380 060,10 грн, суд встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення Відповідача.
Разом з тим, враховуючи заявлене Відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених пені та штрафу, оскільки розмір заборгованості за договором поставки з урахуванням відповідного коригування в розмірі 1 382 455,80 грн.
Станом на час звернення Позивача до суду з даним позовом був повністю оплачений Відповідачем, а заявлений розмір штрафних санкцій дорівнює більше ніж 40% основної заборгованості, яка станом на час звернення Позивача до суду погашена Відповідачем повністю, суд зазначив справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої Відповідачу пені на 50% - до 97 683,71 грн, а також зменшення розміру нарахованого Відповідачу штрафу на 50% - до 190 030,05 грн.
Щодо заявлених до стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 331 672,10 грн, господарський суд зазначив, що ані положеннями укладеного між сторонами договору поставки, ані положеннями відповідних специфікацій до договору не вказано про продаж товару в кредит, проте передбачено порядок оплати поставленого товару з відстроченням платежу, а також із зміною вартості товару у разі зміни курсу продажу іноземної валюти.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем до стягнення 331 672,10 грн. за своєю правовою не є товарним кредитом, а є відсотками річних, нарахованими в порядку ст.625 Цивільного кодексу України та перевіривши розрахунок 24% річних, який здійснений Позивачем, та згідно з яким розмір 24 % річних за загальний період з 02.09.2023 по 26.09.2024 становить 331 672,10 грн, господарським судом встановлено, що Позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичні помилки, а саме при переведенні процентів річних з 24% на 0,066% здійснено невірне округлення одержаного значення.
За таких обставин судом було самостійно, в межах заявленого Позивачем періоду нарахування, здійснено розрахунок 24% річних, розмір яких за розрахунком суду становив 329 834,55 грн, які підлягають стягненню з Відповідача.
Крім того, судом першої інстанції було частково задоволено заяву Позивача про стягнення витрат на професійну справничу допомогу у розмірі 49 898,71 грн від заявлених 80000 грн.
Так, враховуючи заявлені Відповідачем у відзиві заперечення щодо завищення заявленого Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, оцінивши надані Позивачем докази понесених судових витрат за критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що послуги з первинної та повторної усної консультації, а також з аналізу чинного законодавства України, на загальну суму 30 000 грн входять до послуг з підготовка позовної заяви на суму 50 000 грн.
Суд зазначив, що доведеними Позивачем є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, а відтак, на підставі п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати Позивача на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн було покладено на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, із врахуванням покладення на Відповідача судового збору за всю суму відповідних нарахувань пені та штрафу без урахування їх зменшення, судом було присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 49 898,71 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючи з таким рішенням, Приватне підприємство "Агрос-Юг" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" відмовити в повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального права, без з'ясування обставини, що мають значення для справи, з огляду на що таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На переконання Заявника, місцевий господарський суд не дослідив в повній мірі всі обставини справи та не врахував заяву Відповідача про зменшення розміру пені та штрафу. Апелянт вважає, що суд повинен був зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на сто відсотків, оскільки на адресу Відповідача рахунки щодо сплати штрафу до тепер так і не надходили, чим порушено п.8.4. укладеного Договору. Разом з тим, Апелянт вважає, що судом не взято до уваго те, що жодного рахунку щодо сплати штрафу не надходило, а отже підстави для його нарахування у Позивача були відсутні.
Щодо стягнення 24% річних у розмірі 329834,55 грн, Відповідач зазначає, що відсотки річних не є основною заборгованістю та при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу та пені.
При цьому, задоволення позову у даній справі, на думку Апелянта, матиме наслідком збагачення Позивача, а не компенсацію майнових втрат.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 24% річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, а отже суд мав би зменшити розмір відсотків.
Крім того, Апелянт не погоджується зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 49898,71 грн.
В обґрунтування своєї позиції, Апелянт стверджує, що справа є абсолютно не складною, а призначені судом до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 49898,71 є значно завищеними порівняно зі складністю справи.
З огляду на зазначене, Відповідач просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агрос-Юг" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 по справі №916/4551/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4551/24.
09.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4551/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агрос-Юг" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 по справі №916/4551/24.
16.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також клопотання про залучення доказів, детальний опис виконаних та наданих адвокатом послуг (як додаток до клопотання про залучення додаткових матеріалів до відзиву на апеляційну скаргу).
У своєму відзиві Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 по справі №916/4551/24 - без змін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Агрос-Юг" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 по справі №916/4551/24 призначено на 02.06.2025 року о 12-00 год.
28.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025.
Крім того, 14.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Агрос-Юг" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 задоволено клопотання Приватного підприємства "Агрос-Юг" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/4551/24 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/4551/24 призначено на 02.06.2025 року о 12-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
02.06.2025 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з'явились представники Позивача та Відповідача, які підтримали вимоги та доводи викладені ними письмово.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (далі - Постачальник, Позивач) та Приватним підприємством "Агрос-Юг" (далі - Покупець, Відповідач) укладений Договір на постачання №ОД/343/2023 (далі - Договір), згідно з яким Постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п.1.2 Договору найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та /або інші характеристики), а також термін поставки і оплати Товару, що постачається, визначається у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до цього Договору.
Згідно з п.3.1 Договору поставка (передача-приймання Товару) здійснюється на умовах самовивозу зі складу Постачальника за адресою: місто Одеса, вулиця Агрономічна, будинок 205, якщо інше не передбачено у Додатках (Специфікаціях) до Договору. Товар поставляється партіями.
Приписами п.4.1 Договору передбачено, що вартість (ціна) і термін оплати Товару визначається у Додатках до цього Договору - Специфікаціях.
Загальна вартість Товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, визначених у Додатках до цього Договору (п.4.2. Договору).
Відповідно до п.4.3 Договору крім встановлення ціни та загальної вартості Товару в гривні, Сторони, додатково у Специфікаціях визначають грошовий еквівалент ціни та/або загальної вартості Товару в іноземній валюті - доларах США та/або Євро, та фіксують курс іноземної валюти, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що за згодою Сторін у Специфікаціях (Додатках до Договору) грошовий еквівалент ціни та загальної вартості Товару в іноземній валюті може бути обрахований з використанням курсу продажу іноземної валюти, відмінного від середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/.
У випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній Специфікації, Постачальник має право без підписання додаткових угод до Договору змінити ціну та загальну вартість Товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це Покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості Товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу Покупця, зазначену у реквізитах даного Договору, Протоколу зміни ціни Товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості Товару (п.4.2. Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору оплата Товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу Постачальника.
Умовами п.5.2 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний неухильно дотримуватися строків оплати, що передбачені у Специфікаціях.
Згідно з п.5.3 Договору якщо Покупець не здійснив у встановлений в Специфікації строк чергового платежу, за проданий з розстроченням платежу і переданий йому Товар, постачальник набуває право скасування в односторонньому порядку умови про розстрочення платежу, усіма чи певними Специфікаціями до цього договору та вважати, що строк оплати по всім неоплаченим товарам, що поставляються по вказаному договору настає негайно, а Покупець на вимогу Постачальника повинен у строк, який буде заявлено у відповідній письмовій вимозі оплатити весь неоплачений Товар, що поставляється по вказаному Договору. Прострочення строків оплати, зазначених у даній вимозі є підставою для нарахування штрафу, пені та процентів відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.8.1 Договору за порушення умов цього договору винна Сторона відшкодовує спричинені нею збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Умовами п.8.3 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
Згідно з п.8.4 Договору у разі недотримання Покупцем термінів оплати вже відпущеного йому Товару, що узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях, Постачальник має право виставити Покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30 % від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення.
П. 8.5 Договору передбачено, що у разі порушення строку оплати за поставлений Товар, що узгоджений Сторонами у відповідних Специфікаціях, Покупець, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою Постачальника сплачує Постачальнику 24% (двадцять чотири відсотки) річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов'язання з оплати Товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений Товар.
Згідно з п.8.6 Договору Постачальник здійснює нарахування відсотків річних шляхом виставлення Покупцю рахунку.
Покупець в свою чергу зобов'язується у беззаперечному порядку сплачувати відсотки річних у строк до 5-го числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому допущено порушення строку оплати Товару, а також у триденний термін із дня отримання підписати відповідні Акти виконаних робіт щодо надання послуг товарного кредиту. У разі не повернення Покупцем Актів виконаних робіт щодо надання послуг товарного кредиту протягом зазначеного строку Акт виконаних робіт вважається таким, що погоджений Покупцем (п.8.7 Договору).
Приписами п.10.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 5 травня 2024 року, а в частині фінансових зобов'язань - до моменту повного виконання Сторонами узятих на себе за даною угодою зобов'язань.
Додатками до договору є відповідні Специфікації, в яких сторонами узгоджено найменування товару, його кількість та вартість, а також строк поставки і оплати товару.
Так, відповідно до Специфікації №1-НАС (К) від 05.05.2023: товар насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер у кількості 140 міш., загальною вартістю 700005,60 грн; товар надається Покупцеві до 05.05.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 700005,60 грн оплачується до 01.09.2023 включно.
Відповідно до Специфікації №2-НАС (К) від 15.05.2023: товар насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер у кількості 18 міш., загальною вартістю 90 000,72 грн; товар надається Покупцеві до 15.05.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 90 000,72 грн оплачується до 01.09.2023 включно.
Відповідно до Специфікації №3-ЗЗР(К) від 23.05.2023: товар Євро-лайтнінг у кількості 360 л., загальною вартістю 447 616,80 грн; товар надається Покупцеві до 23.05.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 89 523,36 грн. оплачується до 24.05.2023 включно, 358 093,44 грн оплачується до 02.10.2023 включно.
Відповідно до Специфікації №4-ЗЗР(К) від 13.07.2023: товар у Добрива квантум бор актив (20л) у кількості 200 л загальною вартістю 29 244 грн; товар надається Покупцеві до 14.07.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 5 848,80 грн оплачується до 21.07.2023 включно, 23 395,20 грн оплачується до 01.09.2023 включно.
На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 1 266 867,12 грн за наступними видатковими накладними:
- №ТДАГ9286 від 19.07.2023 на суму 29 244 грн;
- №ТДАГ5485 від 23.05.2023 на суму 447 616,80 грн;
- №ТДАГ4917 від 15.05.2023 на суму 90 000,72 грн;
- №ТДАГ4779 від 12.05.2023 на суму 275 002,20 грн;
- №ТДАГ4223 від 05.05.2023 на суму 425 003,40 грн.
Згідно з п.4.5 Договору Позивачем на офіційну адресу Відповідача було направлено відповідні коригування ціни на загальну суму 1382455,80 грн:
- №ТДАГ0012312 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ4223 від 05.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ4223 від 05.05.2023 після коригування становить 467 542,50 грн;
- №ТДАГ0012311 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ4779 від 12.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ4779 від 12.05.2023 після коригування становить 302 527,50 грн;
- №ТДАГ0012313 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ4917 від 15.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ4917 від 15.05.2023 після коригування становить 99 009 грн;
- №ТДАГ0012314 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ5485 від 23.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ5485 від 23.05.2023 після коригування становить 481 204,80 грн;
- №ТДАГ0012315 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ9286 від 19.07.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ9286 від 19.07.2023 після коригування становить 32 172 грн.
У матеріалах справи наявна претензія від 16.01.2024 вих.№3, відповідно до змісту якої Позивач просив Відповідача не пізніше 25.01.2024 сплатити заборгованість за поставлений Товар за Договором поставки в сумі 1 382 455,80 грн.
Судовою колегією встановлено, що поставлений Позивачем товар Відповідач оплатив повністю, проте з порушення строку оплати, а саме: за платіжною інструкцією №898 від 31.01.2024 на суму 247 616,80 грн, за платіжною інструкцією №899 від 31.01.2024 на суму 29 244,00 грн, за платіжною інструкцією №102 від 29.04.2024 на суму 100 000 грн, за платіжною інструкцією №1079 від 10.07.2024 на суму 200 000 грн, за платіжною інструкцією №1261 від 16.08.2024 на суму 200 000 грн, за платіжною інструкцією №1283 від 26.08.2024 на суму 200 000 грн, за платіжною інструкцією №1316 від 02.09.2024 на суму 200 000 грн, за платіжною інструкцією №1362 від 13.09.2024 на суму 100 000 грн, за платіжною інструкцією №1386 від 26.09.2024 на суму 105 595 грн.
У претензії від 03.10.2024 №25, яка надіслана на електронну адресу Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивач просив Відповідача сплатити нараховані штрафні санкції в сумі 907 099,60 грн, з яких: пеня - 195 367,41 грн, штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати - 380 060,10 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) - 331 672,10 грн.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як було встановлено судовою колегією між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір на постачання № ОД/343/2023 від 05.05.2023. На виконання умов якого, Позивачем відповідно до Специфікацій було поставлено Товар.
Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, поставленого Позивачем, і здійснив її з відповідною затримкою, що призвело до порушення умов Договору.
Відповідачем не заперечується обставина неналежного виконання ним зобов'язань за Договором тому вказані обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойка (штраф, пені) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було встановлено судовою колегією, умовами Договору було передбачено розмір штрафних санкцій за порушення умов Договору
Зокрема, згідно з пунктом 8.3. Договору за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором Сторона, яка допустила прострочення, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
У разі недотримання Покупцем термінів оплати вже відпущеного йому Товару, що узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях, Постачальник має право виставити Покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30 % від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення. (п. 8.4. Договору).
У зв'язку з порушенням Відповідачем строку оплати товару Позивачем заявлено до стягнення пеню, штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати та відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит).
Колегія суддів, перевіривши розрахунок Позивача в частині до стягнення з Відповідача пені у розмірі 195 367,41 грн та штрафу 380 060,10 грн за загальний період з 02.09.2023 по 21.01.2024 погоджується з висновком, місцевого господарського суду про відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення у Відповідача обов'язку зі сплати за поставлений товар.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Відповідна правова позиція щодо можливості суду зменшити неустойку з власної ініціативи викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №910/3716/21, 30.03.2021 у справі №902/538/18, 28.06.2022 у справі №902/653/21 та 13.07.2022 у справі №925/577/21.
У постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г Верховним Судом також зазначено, що розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, застосовані судом першої інстанції, та положення Господарського процесуального кодексу України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Таким чином, з аналізу наявної судової практики слід зробити висновок, що зменшення неустойки можливе у тому числі за ініціативою суду, при цьому не лише судом першої інстанції, а і судом апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Так, у п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Апелянт просить його скасувати в ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, що є фактично звільненням останнього від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Місцевим господарським судом було зменшено розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%, що є цілком обґрунтованим та таким, що забезпечує баланс інтересів сторін, при цьому суд врахував, що розмір штрафних санкцій є надмірним у порівнянні з просроченою сумою боргу, який на час звернення до суду оплачений Відповідачем.
Натомість Апелянт, заперечуючи проти стягнення з нього штрафних санкцій не зазначив належних правових підстав для цього
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає цілком обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції щодо зменшення пені та штрафу на 50%, а доводи Апелянта в цій частині - безпідставними.
В частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 331 672,10 грн апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Аналізуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.5 Договору сторонами передбачено, що у разі порушення строку оплати за поставлений Товар, що узгоджений Сторонами у відповідних Специфікаціях, Покупець, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою Постачальника сплачує Постачальнику 24% річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов'язання з оплати Товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений Товар.
Перевіривши розрахунок 24% річних, який здійснений Позивачем, згідно з яким розмір 24 % річних за загальний період з 02.09.2023 по 26.09.2024 становить 331 672,10 грн, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Одеської області, що Позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичні помилки, а саме при переведенні процентів річних з 24% на 0,066% здійснено невірне округлення одержаного значення.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідно до якого виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи, що на момент подачі Позивачем позовної заяви до суду першої інстанції, Відповідачем в повному обсязі було сплачено заборгованість за поставлений Товар, а також беручи до уваги часткове задоволення вимог Позивача в частині стягнення пені та штрафу, судова колегія доходить висновку, зменшити розмір заявлених до стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) на 50% до 164 917,28 грн.
Доводи Апелянта в цій частині частково приймаються до уваги, водночас апеляційний господарський суд зазначає, що діюче законодавство не передбачає звільнення Відповідача від сплати відсотків у зв'язку з порушенням строку виконання зобов'язання.
Зазначений розмір річних, апеляційний господарський суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям.
Стосовно доводів Апелянта, що Позивачем не було направлено відповідні рахунки про нарахування неустойки у вигляді штрафу 30% та нарахування річних, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У даному випадку вимогою про сплату неустойки у вигляді штрафу 30% та річних у розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України є пред'явлення позову у цій справі, а діюче законодавство не пов'язує обов'язок сплати штрафних санкцій з обов'язком сторони виставлення та направляння рахунку на сплату цих санкцій.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині незгоди Відповідача з сумою витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 4-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на Відповідача; 2) у разі відмови в позові - на Позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення Позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Судовою колегією встановлено, що на підтвердження понесених Позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано:
- договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 27.09.2024, укладений між адвокатом Риндіним Д.І. (Адвокат) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (Клієнт), згідно з яким Клієнт доручає та оплачує, а Адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта не обмежуючись, в Господарському суді Одеської області з приводу стягнення з контрагентів Клієнта - ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АГРОС-ЮГ", заборгованості (штрафних санкцій) за Договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, Позивачу, скаржнику, Відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинувачуваному, стягувану КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси Клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.
- детальний опис виконаних та наданих адвокатом послуг при наданні правової допомоги ТОВ "Торговий дім "Агрохім", під час підготовки, подання до Господарського суду Одеської області, а також розгляду судом позовної заяви про стягнення заборгованості з до ПП "АГРОС-ЮГ", за Договором постачання ОД/343/2023 від 05.05.2023, з якого вбачається надання наступних послуг:
1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у ТОВ "Торговий дім "Агрохім» " документів, а також визначення та надання ТОВ "Торговий дім "Агрохім" правової позиції, щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента кількість годин 6, сума 15 000 грн;
2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного суду, що виникли між клієнтом та ПП "АГРОС-ЮГ" та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи - кількість годин 6, сума 15 000 грн;
3) підготовка позовної заяви про стягнення з ПП "АГРОС-ЮГ" за Договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023 штрафу, пені, плати за користування товарним кредитом, долучення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ПП "АГРОС-ЮГ" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Одеської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді - кількість годин 20, сума 50 000 грн.
- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.10.2024 до Договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 27.09.2024.
- ордер серія ВВ №1042704 від 30.09.2024 на надання правової допомоги ТОВ "Торговий дім "Агрохім".
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.10.2024, укладеним до Договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 27.09.2024, Адвокатом було надано Позивачу наступні послуги:
1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у ТОВ "Торговий дім "Агрохім» " документів, а також визначення та надання ТОВ "Торговий дім "Агрохім" правової позиції, щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента - кількість годин 6, сума 15 000 грн;
2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного суду, що виникли між клієнтом та ПП "АГРОС-ЮГ" та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи - кількість годин 6, сума 15 000 грн;
3) підготовка позовної заяви про стягнення з ПП "АГРОС-ЮГ" за Договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023 штрафу, пені, плати за користування товарним кредитом, долучення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ПП "АГРОС-ЮГ" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Одеської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді - кількість годин 20, сума 50 000 грн.
Судовою колегією встановлено, що відповідно до наданих доказів, вартість однієї години послуг представника становить 2 500,00 грн.
Місцевим господарським судом у рішенні зроблено висновок, що послуги з первинної та повторної усної консультації, а також з аналізу чинного законодавства України, на загальну суму 30 000 грн входять до послуг з підготовка позовної заяви на суму 50 000 грн, у зв'язку з чим було стягнено з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Судова колегія вважає розрахунки, надані Позивачем, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а висновки суду першої інстанції - такими, що не ґрунтуються на належній оцінці доказів, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відбулося п'ять судових засідань за участю представника Позивача. У чотирьох із них представник брав участь у режимі відеоконференції: три засідання тривали орієнтовно по 10 хвилин кожне, одне - близько 30 хвилин. Ще одне засідання відбулося за особистої присутності представника у приміщенні суду, його тривалість становила 60 хвилин. Загальний орієнтовний час участі представника в судових засіданнях складає 2 години, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.
Разом з тим апеляційний господарський суд вважає, що послуги з надання первинних та повторних усних консультацій, а також аналіз чинного законодавства, є складовою процесу підготовки позовної заяви. З огляду на це, а також беручи до уваги характер та складність розглядуваної справи, судова колегія вважає, що обґрунтований обсяг часу, витрачений на консультації, аналіз законодавства та безпосереднє складання позову, становить 7 годин.
Таким чином, загальна тривалість надання правничої допомоги становить 9 годин. Враховуючи погодинну ставку у розмірі 2 500,00 грн, обґрунтована сума витрат на професійну правничу допомогу становить: 9 год. х 2 500,00 грн = 22 500,00 грн.
Отже, з урахуванням доводів апеляційної скарги Відповідача щодо завищеного розміру витрат на правничу допомогу, наданих Позивачем доказів, а також відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 22 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Агрос-Юг" та зміни рішення суду першої інстанції з викладенням резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції щодо розміру річних та витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення залишити без змін.
Судовий збір відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України розподіляється пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 236, 269, 270, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрос-Юг" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 по справі №916/4551/24 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Стягнути з Приватного підприємства "Агрос-Юг" (67450, Одеська обл., Розділянський р-н, с. Кучурган, вул. Філатова, буд. 26, ЄДРПОУ 35993399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (63401, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Харківська, буд. 86А, ЄДРПОУ 40136385) пеню у розмірі 97 683 (дев'яносто сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн 71 коп., штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати у розмірі 190 030 (сто дев'яносто тисяч тридцять) грн 05 коп., річних в розмірі 164 917 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн 28 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 863 (десять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 14 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 454 (двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн 30 коп.»
В решті рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 по справі №916/4551/24 - залишити без змін.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош