ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2786/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.,
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від скаржника - Ялов О.О.,
від арбітражного керуючого - Дарієнко В.Д.,
від кредитора - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ухвалену суддею Демешиним О.А., м. Одеса, повний текст складено 13.05.2024
у справі № 916/2786/23
за заявою Головного управління ДПС в Одеській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД»
про визнання банкрутом,
У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2786/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» (далі ТОВ «СОФА ЛТД»).
Постановою Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., визнано ТОВ «СОФА ЛТД» банкрутом та відкрито строком на 12 (дванадцять) місяців ліквідаційну процедуру.
Не погодившись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 , як єдиний учасник ТОВ «СОФА ЛТД», подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким продовжити строки процедури розпорядження майном.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне: наданий арбітражним керуючим звіт не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки сума дебіторської заборгованості боржника повністю перекриває суму кредиторської заборгованості перед кредитором, що ініціював провадження у справі про банкрутство; загальна сума заборгованості перед боржником більш ніж в 66 разів перевищує заборгованість перед кредитором; арбітражний керуючий, будучи обізнаним про наявність дебіторської заборгованості, не вчиняв жодних дій щодо її стягнення; арбітражним керуючим безпідставно, в порушення приписів ч. 8 ст. 45 Кодексу, включено до реєстру вимог кредиторів вимоги Банку «ПриватБанк», оскільки «майно» та «майнові права» не є тотожними поняттями у даному випадку; в матеріалах цієї справи відсутні будь-які відомості про підтвердження факту забезпечення вимог Банка даними обліку боржника; розпорядником не надано суду доказів з відповідних державних реєстрів про реєстрацію майнових прав в якості предмета застави; інформація, яка міститься у відповідях на запит арбітражного керуючого щодо майна та майнових активів боржника, не є актуальною станом на теперішній час; кандидатура арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. не відповідає вимогам Кодексу.
У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий заперечував проти її задоволення, зазначаючи, що: ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не спростовані встановлені арбітражним керуючим обставини та не надано жодних доказів, які би підтверджували наявність в ТОВ «СОФА ЛТД» майнових активів; стверджуючи про наявність дебіторської заборгованості, за рахунок якої можливо погасити всі вимоги кредитора, скаржник не надає жодних документів, які підтверджують реальну наявність цієї дебіторської заборгованості, зокрема тих, на підставі яких вона виникла; керівник та засновник ТОВ «СОФА ЛТД» ігнорує вимоги арбітражного керуючого про надання документації щодо дебіторської заборгованості, чим порушує права та інтереси як кредитора, так і самого боржника; ОСОБА_1 під час провадження у справі про банкрутство не подавав на розгляд кредитора питання щодо продовження строку процедури розпорядження майном боржника; в разі виявлення в ліквідаційній процедурі майнових активів, платоспроможність боржника може бути відновлена; ліквідаційна процедура не порушує прав кредиторів та самого боржника, а навпаки, в ній можливі додаткові способи погашення вимог кредиторів, зокрема, за рахунок тих коштів, що витребувано від осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства (в разі встановлення таких обставин).
Відзив на апеляційну скаргу від кредитора не надходив.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 (головуючий суддя: Аленін О.Ю., судді: Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.) апеляційне провадження у справі №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 закрито.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні матеріали справи не містять, а ОСОБА_1 не надано відповідного рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, яким було уповноважено ОСОБА_1 на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство. Також, з матеріалів справи не вбачається формалізації Господарським судом Одеської області статусу ОСОБА_1 , як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, шляхом постановлення відповідної ухвали. Зі змісту оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом не вбачається вирішення питання про права, інтереси та (або) обов'язки самого ОСОБА_1 , як учасника (засновника) ТОВ «СОФА ЛТД». Оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 , тобто судом першої інстанції не розглядався й не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник. Ані мотивувальна, ані резолютивна частини оскаржуваної ухвали не містять жодних висновків, суджень, тощо про права та обов'язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах.
Не погодившись з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, ОСОБА_1 подано на неї касаційну скаргу, за результатом розгляду якої постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2025 у справі № 916/2786/23 ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі № 916/2786/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суд касаційної інстанції вказав, що:
- уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв'язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи;
- у разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції;
- уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка попередньо не була визнана учасником справи про банкрутство ухвалою суду за її заявою в порядку статей 169 та 170 ГПК України, не позбавлена права на апеляційне та (у визначених законом випадках) касаційне оскарження судових рішень у такій справі з одночасним доведенням свого статусу на підставі відповідних доказів;
- таким правом наділений також засновник (учасник, акціонер) боржника, який володіє 100% корпоративних прав боржника та, відповідно, може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів;
- відтак, суди апеляційної чи касаційної інстанції під час вирішення питання прийнятності відповідно апеляційної чи касаційної скарги не позбавлені можливості дослідити отримані докази, зокрема наявності у заявника 100 % корпоративних прав чи відповідного рішення (про уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника), оформленого протоколом вищого органу управління боржника;
- отже, помилковими є висновки суду другої інстанції про відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження постанови місцевого господарського суду через відсутність відповідного рішення вищого органу управління боржника, прийнятого в регламентованому законом та статутом порядку і оформленого протоколом, яким було уповноважено ОСОБА_1 на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство, а також через відсутність формалізації Господарським судом Одеської області статусу ОСОБА_1 , як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, шляхом постановлення відповідної ухвали;
- крім того, суд другої інстанції помилково вважав у оскаржуваній ухвалі, що зі змісту оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом не вбачається вирішення питання про права, інтереси та (або) обов'язки самого ОСОБА_1 , як учасника (засновника) ТОВ «СОФА ЛТД», а також, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 , тобто судом першої інстанції не розглядався й не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник. Зазначивши, що ані мотивувальна, ані резолютивна частини оскаржуваної постанови не містять жодних висновків, суджень, тощо про права та обов'язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у п. 6 резолютивної частини оскаржуваної ОСОБА_1 постанови, судом першої інстанції припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута;
- відтак, з урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про те, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
10.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/2786/23.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.02.2025 для розгляду справи сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 прийнято справу № 916/2786/23 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., призначено дану справу до розгляду на 08.04.2025 о 14:15 год., роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 07.03.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
01.04.2025 від учасника ТОВ «СОФА ЛТД» ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 1376/25) про участь його представника (адвоката Ялова О.О.) у судовому засіданні 08.04.2025 о 14:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Ярош А.І. у відрядженні, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 справу № 916/2786/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф., задоволено заяву учасника ТОВ «СОФА ЛТД» ОСОБА_1. (вх. № 1376/25 від 01.04.2025) та надано можливість його представнику адвокату Ялову О.О. взяти участь у судовому засіданні 08.04.2025 о 14:15 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи.
Проте, 08.04.2025 встановити зв'язок з представником скаржника в режимі відеоконференції не виявилось за можливе, оскільки останній перебував в режимі офлайн.
З метою з'ясування явки представника скаржника у судове засідання, секретар судового засідання за дорученням головуючого судді зателефонував представнику, однак останній в свою чергу повідомив секретаря, що не може приймати участь в режимі відеокоференцзв'язку.
Ці обставини також підтверджуються відповідною довідкою від 08.04.2025, складеною секретарем судового засідання.
Колегія суддів в судовому засіданні оголосила перерву до 27.05.2025 на 14:45 год, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 повідомлено учасників справи № 916/2786/23, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1. на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 відбудеться 27.05.2025 на 14:45 год. Одночасно надано можливість представнику ОСОБА_1 (адвокату Ялову О.О.) взяти участь у судовому засіданні 27.05.2025 на 14:45 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
В судове засідання 27.05.2025 з'явився представник скаржника та арбітражний керуючий. Представник кредитора в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у дані справі, ухвалити нове рішення, яким продовжити строки процедури розпорядження майном.
Арбітражний керуючий заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану постанову місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Предметом розгляду у цій справі стали підстави для припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Загальні умови для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, які застосовуються у разі переходу з процедури розпорядження майном, регламентовані положеннями статей 48, 49, 58 КУзПБ, тлумачення яких свідчить, що саме господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду, незалежно від наявності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже ч. 4 ст. 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).
За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні судом ознак неплатоспроможності / банкрутства для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів за його наявності (ч. 34 ст. 48 КУзПБ), однак остаточна їх оцінка надається судом, який у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.
У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19, від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21, від 30.11.2023 у справі 907/935/21, від 02.07.2024 у справі № 904/4261/22 тощо.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Таким чином на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном (ч. 2 ст. 44 КУзПБ); наявність ознак банкрутства (п. 7.3); наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури (п. 4 ч. 4 ст. 48 КУзПБ) та, відповідно, відсутність пропозицій щодо санації боржника.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21.
Щодо способів встановлення ознак банкрутства та належності і допустимості доказів щодо ознак банкрутства боржника Суд зазначає про таке.
Частиною 3 ст. 44 КузПБ передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний, зокрема проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у ч. 3 ст. 44 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21, від 23.03.2023 у справі № 911/1609/21).
При цьому суд має з'ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку ст. 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.
Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов'язком розпорядника майна боржника, визначеним п. 5 ч. 3 ст. 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, від 23.12.2021 у справі № 924/1155/18, від 25.05.2023 у справі № 902/207/22).
Відповідний обов'язок розпорядника майна також передбачений згідно з положеннями ст. 12 КУзПБ.
Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ (в якій зазначені загальні вимоги до права та обов'язків арбітражного керуючого у справі про банкрутство) на арбітражного керуючого покладений обов'язок проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 10.09.2020 № 3105/5, аналіз фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (далі Методичні рекомендації). Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить нормам КУзПБ.
Суд також зазначає про передбачене п. 4 ч. 1 ст. 12 КУзПБ право арбітражного керуючого залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.
Водночас, зазначені вище положення Кодексу (ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст.44 КУзПБ, пункти 7.7- 7.10) покладають обов'язок здійснити аналіз фінансово-господарського стану боржника саме на розпорядника майна.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника.
Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
У наведених висновках суд звертається до висновків, сформульованих Верховним Судом в постановах від 30.11.2023 у справі № 907/935/21 та від 02.07.2024 у справі № 904/4261/22 з посиланням зокрема на висновки в постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 910/1800/22.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, ГУ ДПС в Одеській області звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «СОФА ЛТД», посилаючись на неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання перед кредитором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 (суддя Лепеха Г.А.) відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «СОФА ЛТД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.
Ухвалою підготовчого засідання від 13.07.2023, залишеною без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, визнано грошові вимоги ГУ ДПС в Одеській області до ТОВ «СОФА ЛТД» в сумі 16 475 940,33 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у попередньому засіданні визнаними вимогами кредиторів до боржника ТОВ «СОФА ЛТД» визначено ГУ ДПС в Одеській області в сумі 64 685 832,16 грн. та 26 840 грн. судового збору.
Розпорядником майна надано до суду звіт про проведену роботу та заявлено про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.
Ухвалюючи оскаржувану постанову про припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- розпорядником майна проведено інвентаризацію, за результатами якої жодних активів, які належать боржнику на праві власності або господарського відання, не виявлено, про що складені протокол інвентаризаційної комісії, відповідні інвентаризаційні описи та акти. За місцезнаходженням боржника розпорядником майна не було виявлено його органів управління та документів;
- розпорядником майна проведено роботу з направлення запитів та отримання інформації щодо виявлення майна боржника, однак майна та грошових активів, зареєстрованих за боржником не виявлено.
- у співвідношенні активів боржника та наявної заборгованості, відсутності здійснення господарської діяльності та отримання доходів, встановлено тривале перебування ТОВ «СОФА ЛТД» у стані надкритичної неплатоспроможності;
- пропозицій щодо введення процедури санації боржника до суду не надходило.
- зборами кредиторів, які відбулись 01.04.2024, було вирішено вважати роботу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. задовільною, а також звернутись до суду з клопотанням про визнання ТОВ «СОФА ЛТД» банкрутом, відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., про що надано протокол зборів кредиторів від 01.04.2024.
Отже, враховуючи наявність непогашених грошових вимог боржника перед кредитором, які визнані судом та перевищують розмір його майнових активів, відсутність заяв від можливих інвесторів, суд дійшов до висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що скаржником вони жодним чином не спростовані.
Щодо доводів скаржника про те, що сума дебіторської заборгованості боржника повністю перекриває суму кредиторської заборгованості перед кредитором, що загальна сума заборгованості перед боржником більш ніж в 66 разів перевищує заборгованість перед кредитором, а також про те, що арбітражний керуючий, будучи обізнаним про наявність дебіторської заборгованості, не вчиняв жодних дій щодо її стягнення, колегія суддів зазначає наступне.
Скаржник посилається на те, що 25.10.2016 ТОВ «СОФА ЛТД» уклало низку договорів поруки з ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» (а.с.171-181 т. 4), предметом яких є надання поруки ТОВ «СОФА ЛТД» перед ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» за виконання:
1) ТОВ «АВАРІС» своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4А15116И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
2) ТОВ «БІОТО» своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Б15111И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
3) ТОВ «ФОБУРГ» своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Ф15102И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
4) ТОВ «КОМПАС Х» своїх зобов'язань за кредитним договором від 04.12.2014 № 4К14363И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
5) ТОВ Фірма «МАРКЕТ-СЕРВІС» своїх зобов'язань за кредитним договором від 09.12.2014 № 4М14367И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
6) ТОВ «ОЛІМП ОЙЛ» своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4О15080И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
7) ТОВ «СЕГІНА» своїх зобов'язань за кредитними договорами від 22.04.2013 № 4С13268И та від 13.01.2014 № 4С14006И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
8) ТОВ «ТАНАІС СУМИ» своїх зобов'язань за кредитним договором від 17.02.2014 № 4Т14209И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
9) ТОВ «ТЕРНОПІЛЬОПЛТОРГ» своїх зобов'язань за кредитними договорами від 30.01.2012 № 4Т12029И та від 11.01.2013 № 4Т13012И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
10) ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» своїх зобов'язань за кредитним договором від 11.01.2013 № 4В13010И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування;
11) ТОВ «ЯР-3» своїх зобов'язань за кредитними договорами від 17.12.2013 № 4Я13815И та від 09.12.2014 № 4Я14351И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.
Скаржник зазначає, що ТОВ «СОФА ЛТД» виконало умови договорів поруки та сплатило ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» грошві кошти в загальній сумі 4305081221,13 грн, на підтвердження чого надало суду копії платіжних доручень (182-195 т.4).
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що скаржником жодним чином не спростовані доводи та аргументи арбітражного керуючого, викладені в письмових поясненнях (вх. № 15169/24 від 12.04.2024, а.с.129-137 т.4), про те, що вищевказані юридичні особи (крім ТОВ «КОМПАС Х» та ТОВ «МАРКЕТ-СЕРВІС») перебувають в стані припинення з 14.02.2017 та 15.02.2017 і незважаючи на наявність цих обставин та встановлений ЦК України трирічний строк позовної давності, ТОВ «СОФА ЛТД» не зверталося до ТОВ «АВАРІС», ТОВ «БІОТО», ТОВ «ФОБУРГ», ТОВ «КОМПАС Х», ТОВ Фірма «МАРКЕТ-СЕРВІС», ТОВ «ОЛІМП ОЙЛ», ТОВ «СЕГІНА», ТОВ «ТАНАІС СУМИ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬОПЛТОРГ», ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ», ТОВ «ЯР-3» в межах строку пред'явлення вимог кредиторів, а саме до 26.04.2017 (такий строк зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та до суду в межах строку позовної давності з вимогою про стягнення дебіторської заборгованості.
Щодо ТОВ Фірма «МАРКЕТ-СЕРВІС», колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.06.2021 (справа № 920/947/19) цю юридичну особу взагалі ліквідовано, а провадження у справі про банкрутство закрито.
Щодо ТОВ «КОМПАС Х» колегія суддів знову ж таки враховує, що ТОВ «СОФА ЛТД» не вчинило жодних заходів, направлених на примусове стягнення в судовому порядку заборгованості, а також встановлений ЦК України трирічний строк позовної давності.
Більш того, сума грошових коштів, яку, як зазначає ТОВ «СОФА ЛТД», останнє перерахувало ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» за договором поруки від 25.10.2016 № 4К14363И/П (за виконання ТОВ «КОМПАС Х» своїх зобов'язань за кредитним договором від 04.12.2014 № 4К14363И, а саме повернення кредиту та сплати відсотків за його користування) згідно копії платіжного доручення № 360 від 26.10.2016 (а.с.190 т.4) становить лише 36027124,09 грн, що у будь-якому разі свідчить про те, що ця сума дебіторської заборгованості є меншою та не покриває вимоги кредитора ГУ ДПС в Одеській області.
Щодо доводів скаржника про те, арбітражним керуючим безпідставно, в порушення приписів ч. 8 ст. 45 КУзПБ, включено до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ «КБ «ПриватБанк», колегія суддів зазначає наступне.
Так, в матеріалах цієї справи міститься наданий арбітражним керуючим до суду Реєстр вимог кредиторів у справі № 916/2786/23 про банкрутство ТОВ «СОФА ЛТД» (а.с.43-44 т.5), до якого, окрім ГУ ДПС в Одеській області з загальним розміром визнаних судом вимог у сумі 64772972,16 грн, також включено АТ «КБ «ПриватБанк» у сумі 4633450875,08 грн, як вимоги забезпеченого кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КУзПБ, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.
Аналіз пунктів 1, 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, дає підстави для висновку, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань банкрутства та на який покладено обов'язок визначати форму та порядок ведення реєстру кредиторів шляхом розроблення, видання та оприлюднення регуляторних актів.
Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі Вимоги) встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).
Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень КУзПБ, передбачених зазначеними Вимогами.
Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №594/5.
Пунктом 1 Розділу ІІІ «Ведення Реєстру» Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Відповідно до ч. 4 та 6 ст. 45, ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 61 КУзПБ після розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів ведення такого реєстру та внесення до нього змін покладається на розпорядника майном (керуючого санацією, ліквідатора).
Отже, ведення реєстру вимог кредиторів належить до компетенції розпорядника майна, згідно з положеннями ч. 1 ст. 61 КУзПБ та Вимог, який на підставі інформації отриманій, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру.
Відповідно до ч. 8 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Арбітражний керуючий, надаючи до суду Реєстр вимог кредиторів у справі № 916/2786/23 про банкрутство ТОВ «СОФА ЛТД» (а.с.43-44 т.5) зазначав, що на його адресу надійшли документи від АТ «КБ «ПриватБанк», з яких вбачається, що у ТОВ «СОФА ЛТД» наявна заборгованість перед Банком у сумі 4633450875,08 грн, яка у повному обсязі забезпечена заставою, на підтвердження чого було надано суду:
- кредитний договір № 4С16102Г (а.с.47-50 т.5), укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» (Банк) та ТОВ «СОФА ЛТД» (Позичальник), за умовами якого: вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія (п. А1); ліміт цього кредитного договору - 4350000000 грн (п. А2); виконання зобов'язань Позичальника забезпечується - договором застави (п. А5).
- договір застави № Г.21.1.2.0/5-2001, укладений 25.10.2016 між ТОВ «СОФА ЛТД» (Заставодавець) та ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» (Заставодержатель) (а.с.51-53 т.5), предметом якого є надання ТОВ «СОФА ЛТД» в заставу майнових прав по договорам постачання:
1) договір поставки № 43182 від 20.10.2016; боржник - ТОВ «ХЕШТ»; найменування товару - Бензин А-92-Евро 4-Е5 (Товар 1); кількість - 157000,000 тон;
2) договір поставки № ПТ16-192 від 19.10.2016; боржник - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВІАС»; найменування товару - Бензин автомобільний А-95-Евро4-Е5 згідно ДСТУ 7684:2015 (Товар 2); кількість - 137795,276 тон. За цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ «СОФА ЛТД», що випливають з кредитного договору від 25.10.2016 № 4С16102Г з повернення кредиту у сумі 4350000000 грн, сплати відсотків, пені, штрафу, винагород (п. 2 договору застави).
В матеріалах цієї справи також містяться копії договорів поставки № ПТ16-192 від 19.10.2016 (а.с.54-55 т.5) та № 43182 від 20.10.2016 (а.с.56 т.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Враховуючи, що ведення реєстру вимог кредиторів прямо та безпосередньо належить до компетенції розпорядника майна, колегія суддів зазначає, що порушень з боку арбітражного керуючого вимог ч. 8 ст. 45 КУзПБ скаржником не доведено.
Доводи скаржника про те, що інформація, яка міститься у відповідях на запит арбітражного керуючого щодо майна та майнових активів боржника, не є актуальною станом на теперішній час, колегія суддів відхиляє, оскільки жодних належних та допустимих доказів на спростування відомостей, отриманих з відповідей на направлені розпорядником майна запити щодо майна боржника, скаржником не надано.
Враховуючи вищевикладене у сукупності: невстановлення судом порушень з боку арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. під час виконання ним своїх обов'язків, зокрема і обов'язку з проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника; проведення арбітражним керуючим аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, за результатами якого ним складений відповідний звіт з урахуванням відомостей, отриманих з відповідей на направлені розпорядником майна запити щодо майна та інших активів боржника; недостатності вартості виявленого у боржника майна, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та продажу за правилами статей 62- 64 КУзПБ для задоволення визнаних у цій справі вимог кредитора; ухвалення зборами кредиторів боржника 01.04.2024 рішення про звернення до суду щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; прийняття зборами кредиторів боржника до уваги в цілому звіту арбітражного керуючого та визнання його роботи задовільною - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виявлені ознаки неплатоспроможності / банкрутства боржника, дотримання порядку та підстав для переходу до ліквідаційної процедури боржника та наявність підстав для визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в цій справі.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 281-283 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у справі № 916/2786/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному оскарженню.
Повна постанова складена 09.06.2025 (у зв'язку з перебуванням головуючого судді з 29.05.2025 по 31.05.2025 у відрядженні (наказ голови суду від 27.05.2025 № 130-в), 03.06.2025 у відпустці (наказ голови суду від 27.05.2025 №134-в) та з 04.06.2025 по 06.06.2025 у відрядженні (наказ голови суду від 27.05.2025 № 135-в).
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький