79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" травня 2025 р. Справа №914/186/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Голубінка М.В.
за участю представників учасників процесу:
представник позивача - Шевчик О.І.
представник відповідача - Свідунович Р.І.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" від 08.04.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/1060/24 від 08.04.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 (повний текст рішення складено та підписано 19.03.2025, суддя Іванчук С.В.)
у справі № 914/186/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут",
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського",
про: стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та пені в сумі 447 669,35 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" ( далі - ТОВ "Твій Газзбут", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" ( далі - ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського", відповідач) про стягнення 143 158,35 грн інфляційних витрат, 64 772,93 грн 3% річних та 239 738,07 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 41АP200-100723-22 від 12.09.2022 щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з постачання природного газу у жовтні-листопаді 2022 року, що слугувало підставою для стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №914/614/23 ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" на користь ТОВ "Твій Газзбут" 1 594 665,31 грн основного боргу, 28 853,57 грн інфляційних витрат, 9 414,12 грн 3% річних, 156 902,08 грн пені (нарахованих за період з 11.12.2022 по 07.02.2023).
Оскільки судове рішення у справі №914/614/23 повністю не виконане позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню за період з 08.02.2023 по 15.01.2025.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі №914/186/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського" на користь ТОВ "Твій Газзбут" 141 048, 81 грн інфляційних витрат, 64 337,73 грн 3% річних, 119 869,04 грн пені та 3 903,07 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання природного газу та неповне виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №914/614/23, що є підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, суд встановив, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних та інфляційних втрат за листопад 2022 року, невірно визначив дати та суми здійснених відповідачем часткових оплат. Відтак, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 239 738,07 грн пені, 141 048,81 грн інфляційних втрат та 119 869,04 грн 3 % річних.
Разом з тим, з огляду на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 99%, на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про доцільність та справедливість зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, а також відсутність підставі для зменшення розміру 3% річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" подало апеляційну скаргу від 08.04.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі №914/186/25 в частині стягнення 64 337, 73 грн 3% річних, 119 869,04 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити відповідачу розмір 3% річних та пені на 99%, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Вимоги відповідача обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, виходив із відсутності права на таке зменшення, оскільки укладеним між сторонами договором не було збільшено визначеного ч.2 ст. 625 ЦК України розміру процентів річних. Однак, такий висновок суду не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23.11.2023 у справі №917/991/22, від 19.03.2025 у справі №922/592/24.
Окрім того, на переконання апелянта, зменшуючи розмір пені лише на 50%, суд першої інстанції не надав належної оцінки усім доводам відповідача та не врахував, що неустойка у даній справі є явно надмірно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1-2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Апелянт вказує, що позивач не зазнав жодних матеріальних збитків у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань, а стягнення з відповідача штрафних санкцій повинно бути мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення позивача.
ТОВ "Твій Газзбут" подало відзив на апеляційну скаргу від 08.05.2025, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі №914/186/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначає, що укладаючи договір, відповідач погодився з його умовами, а відсутність необхідних коштів не є винятковим випадком чи форс-мажорною обставиною, яка звільняє відповідача від відповідальності. Оскільки розмір штрафних санкцій залежить від строку невиконання стороною свого зобов'язання, а заборгованість відповідача виникла більше двох років тому та досі не погашена, підстави для зменшення пені та 3% річних на 99% у даній справі відсутні.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 справу №914/186/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі № 914/186/25 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2025 .
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 задоволено заяву представника відповідача - Свідуновича Р.І. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
У судовому засіданні 27.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
12.09.2022 між ТОВ "Твій Газзбут" (далі - постачальник) та ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського" (далі -споживач) укладено договір №41АР200-100723-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1.-1.4. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу до 108800,00 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 4.2. договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:
- оплата в розмірі 15% здійснюється споживачем до двадцять восьмого числа місяця, що передує місяцю поставки;
- оплата в розмірі 25% здійснюється споживачем не пізніше 1-го числа місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 30% здійснюється споживачем не пізніше 10-го числа місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 30% здійснюється споживачем не пізніше 20-го числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.
За приписами п. 4.4 договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
На виконання умов договору позивач за період жовтень - листопад 2022 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 594 665,31 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природнього газу №ТГ382100977 від 31.10.2022 на суму 681775,57 грн та №ТГ382115571 від 30.11.2022 на суму 912889,74 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати природного газу ТОВ "Твій Газзбут" звернулось до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського" 1 594 665,31 грн основного боргу, 36 906,73 грн інфляційних витрат, 9 414,12 грн 3% річних та 156 902,08 грн пені ( нарахованих за період з 11.12.2022 по 07.02.2023).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №914/614/23 позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського" на користь ТОВ "Твій Газзбут" 1 594 665,31 грн основного боргу, 28 853,57 грн інфляційних витрат, 9 414,12 грн 3% річних, 15 6902,08 грн пені
На виконання умов договору та рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі № 914/614/23 відповідачем сплачено кошти в сумі 1 310 000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 за 01.10.2022 - 16.01.2025 позивачем зараховано кошти в загальному розмірі 977 469,12грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором та рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №914/614/23 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 143 158,35 грн інфляційних витрат, 64 772,93 грн 3% річних та 239 738,07 грн пені ( нарахованих за період з 08.02.2023 по 15.01.2025).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Львівської області області від 18.03.2025 у даній справі лише в частині стягнення 3% річних та пені ( у зв'язку із частковим задоволенням клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних на 99 % та зменшенням заявленої позивачем до стягнення пені на 50%). В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується жодною зі сторін.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
За змістом наведених вище норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки/ відсотків річних підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі №910/14264/23.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлене суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 99 % мотивоване тим, що: відповідач не здійснював виробничої діяльності впродовж 2023-2024 років через неможливість організації безпечних умов праці та, відповідно, не отримував прибутку за цей період; станом на 30.09.2024 року у відповідача відсутні оборотні активи у вигляді грошей та їх еквівалентів, а поточні зобов'язання становили 4 430 000,00 грн; збиток відповідача на кінець 2023 року склав 5 577 000,00 грн; незважаючи на скрутне фінансове становище відповідач вживає заходів для погашення заборгованості перед позивачем, в тому числі шляхом залучення коштів засновників; заявлені позивачем штрафні санкції сукупно становлять більше 40% від основного боргу, що є явно завищеними та спрямованими на отримання надмірного прибутку; позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження заподіяння йому збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання відповідачем.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи долучено: копію звіту про фінансовий стан станом на 30.09.2024; довідку № 77 від 03.12.2024 про те, що підприємство протягом 2023-2024 років не працювало у зв'язку із неможливістю організувати безпечні умови для господарської діяльності; копію листа ТОВ "Газорозподільні мережі України" про те, що відповідачем на 2023 рік було замовлено потужність в кількості 438 000,00 м.куб. природного газу та спожито 38 182 куб.м. за період з 01.10.2022 по 30.09.2023; копію звіту про фінансовий стан та звіту про фінансові результати станом на 31.12.2024; копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік, відповідно до якої збиток підприємства становив 422 686,00 грн.
Суд першої інстанції зменшив розмір пені на 50 %, враховуючи: важке фінансове становище божника, що підтверджується поданими відповідачем звітами про фінансовий стан та податковою декларацією; зупинення діяльності підприємства; ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань; встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання; поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання; значний розмір належних до сплати штрафних санкцій порівняно із сумою основного боргу, стягнутої рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23; розмір 3% річних та розмір інфляційних втрат, які нараховані за весь період прострочення і є компенсацією за знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
При цьомуё суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних з огляду на те, що позивачем при їх нарахуванні не порушено принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази та наведені відповідачем підстави для зменшення пені та 3% річних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, обгрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% та відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін.
Твердження скаржника на те, що суд першої інстанції виснував про відсутність права на зменшення розміру 3% річних судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення, судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості зменшення відсотків річних. При цьому, відмовляючи у зменшенні 3% річних, суд врахував обставини даної справи, а також принципи розумності, справедливості та пропорційності.
Щодо покликання скаржника на постанови Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/991/22, від 19.03.2025 у справі №922/592/24, в яких суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Колегія суддів вважає, що рішення суду у цій справі узгоджуються з вказаною правовою позицією Верховного Суду та зазначає, що відповідач не підтвердив наявності виняткових обставин для скасування рішення суду у даній справі та зменшення розміру 3% річних та пені на 99%, а безпідставне зменшення штрафних санкцій призведе до порушення принципу рівності та балансу інтересів сторін, буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов'язань за договором.
Доводи апелянта про відсутність доказів понесених позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення зобов'язання, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" від 08.04.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/1060/24 від 08.04.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі №914/186/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 09.06.2025
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.