09 червня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні надані матеріали справи у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12024262020003919 від 30 жовтня 2024 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 04 червня 2025 року, -
Цією ухвалою клопотання старшого слідчого СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Чернівці, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючої, неодруженої, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» на строк до 02 серпня 2025 року.
Одночасно для забезпечення належного виконання обов'язків, передбачених КПК України, визначено ОСОБА_7 заставу у межах сімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави покладено на підозрювану ОСОБА_7 , обов'язки, передбачені пунктами 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
ЄУНСС: 725/4752/25 Слідчий суддя: ОСОБА_9
Номер провадження: 11-сс/822/151/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваної ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, з якої вбачається, що він просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та винести нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 1-4, 8 ст. 194 КПК України. У разі встановлення відсутності підстав для зміни запобіжного заходу зменшити визначений судом розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави у межах двадцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60 560 (шістдесяти тисяч п'ятсот шістдесяти) грн з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 1-4, 8 ст. 194 КПК України.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наведені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є лише припущенням сторони обвинувачення, які жодним чином не підтверджені.
Вважає, що зазначивши в клопотанні, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваною відповідних процесуальних обов'язків, слідчий цей висновок ніяк не обґрунтував, а суд це питання взагалі залишив без уваги, що є суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Вказує, що застосовуючи до його підзахисної, найсуворіший запобіжний захід, суд не врахував, що ОСОБА_7 повністю визнає вину та розкаюється, немає на меті переховуватися та готова понести покарання.
Зазначав, що розмір застави, визначений слідчим суддею у межах сімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необґрунтовано занадто великим, як для особи, яка не працює, раніше не судима.
Зазначав, що такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт або зменшення застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної повною мірою.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від підозрюваної ОСОБА_7 про бажання бути присутньою при апеляційному розгляді апеляційної скарги її захисника.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника підозрюваної ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу з підстав наведених у ній, позицію прокурора ОСОБА_5 , який просив ухвалу районного суду, як законну залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, як необґрунтовану без задоволення, дослідивши матеріали провадження, вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , включаючи наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по вказаних матеріалах, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органи досудового слідства підозрюють ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, за вчинення яких кримінальним законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, а в матеріалах справи є достатньо доказів для її обґрунтованої підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
Із врахуванням вищенаведеного та вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя виніс законне та обґрунтоване рішення, обравши ОСОБА_7 , саме такий запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою.
А тому, на думку колегії суддів, необґрунтованими є посилання у апеляційній скарзі захисника на те, що ухвала слідчого судді є незаконною.
Що стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених в клопотанні слідчого, то колегія суддів вважає, що їх наявність доведена матеріалами кримінального провадження.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваної кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід обирається з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
До того ж, ОСОБА_7 ніде офіційно не працює, тобто не має постійного та законного джерела доходу, не є особою похилого віку, без будь-яких фізичних вад, тому із урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що слідчим суддею було вірно враховано усі ці обставини і вірно зроблено висновок про наявність ризиків, що підозрювана перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та санкції інкримінованих статей і безальтернативний вид покарання. При цьому, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі, рішення у справах: «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»; незаконно впливати на свідків злочинів у цьому кримінальному провадженні (враховуючи те, що підозрювана знає свідків, зокрема, ОСОБА_10 , та з метою змусити останню змінити або відмовитись від надання показів може впливати на неї); вчинити інше кримінальне правопорушення (з огляду на те, що остання не має постійного джерела доходів).
Наведені вище докази, на думку колегії суддів, свідчать про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених у клопотанні слідчого.
Посилання сторони захисту на те, що підозрювана не судима, її молодий вік, - не є достатніми підставами для застосування до неї іншого запобіжного заходу, аніж фактично обраний.
Апелювання сторони захисту про наявність достатніх підстав, які б свідчили про можливість застосування до його підзахисної більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, як і посилання на те, що слідчим суддею не враховано всіх даних про особу підозрюваної, суперечать матеріалам кримінального провадження та встановленим обставинам, викладеним в ухвалі.
Прохання захисника підозрюваної в поданій апеляційній скарзі про застосування до останньої запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту із покладенням на неї певних обов'язків, є необґрунтованим, оскільки слідчим суддею, при обранні основного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж, слідчим суддею було визначено альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою - заставу.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір застави взяв до уваги положення КПК України та практику ЄСПЛ, та врахував обставини даного кримінального провадження, відомості, що характеризують особу підозрюваної, а також врахував інші фактичні обставини цього кримінального провадження та вважав за необхідне визначити підозрюваній заставу в межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та не є завідомо непомірною.
Судова колегія апеляційного суду погоджується із визначеним розміром застави та вважає суму застави, такою, яка буде дисциплінувати і мотивувати підозрювану виконувати покладені на неї обов'язки, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановленні слідчим суддею, і з існуванням яких погоджується апеляційний суд.
Твердження сторони захисту про те, що підозрювана не працює, з огляду на характер, обставини та велику суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, за якими підозрюється остання, не є визначальними аргументами, які б давали можливість зменшити розмір визначеної судом першої інстанції застави.
Підстав для зміни підозрюваній ОСОБА_7 , обраного запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкоджали прийняттю у даному кримінальному провадженні законного та обґрунтованого рішення, не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає апеляційну скаргу захисника підозрюваної - безпідставною, а рішення слідчого судді про застосування до підозрюваної, запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави - таким, що відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 422, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 04 червня 2025 року, якою клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволено та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 02 серпня 2025 року, із визначенням застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді:
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3