Справа № 640/1205/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1485/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.140 КК України
04 червня 2025 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 25 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_5 ,-
Вироком Київського районного суду м.Харкова від 25 квітня 2025 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та йому призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, на час іспитового строку покладені на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подані апеляційні скарги.
30 травня 2025 року судове провадження (справа №640/1205/18) надійшло до Харківського апеляційного суду для розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2025 року визначено колегію в складі: головуючий - суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Разом з цим, під час перевірки кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,головуючим суддею ОСОБА_2 встановлено підстави для самовідводу, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів цього судового провадження, попередньою ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2019 року ОСОБА_5 клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності - задоволено.
Звільнено обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №42015220080000118 від 28 жовтня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - залишений без розгляду.
ОСОБА_8 роз'яснено право на звернення із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства (Т.2 арк. 181-186).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі: головуючого - судді ОСОБА_9 , суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_2 апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 - задоволені. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року щодо ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції (Т.3 арк.59-66).
При цьому, з мотивувальної частини ухвали Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року вбачається, що колегія суддів надавала оцінку апеляційним доводам прокурора, які також будуть предметом при новому апеляційному розгляді.
Отже, з урахуванням тієї обставини, що суддя ОСОБА_2 при попередньому апеляційному розгляді надавав оцінку доводам прокурора щодо застосування ст.49 КК України, які також будуть предметом при новому апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення у цьому провадженні, у зв'язку з чим, вважаю, що зазначені обставини можуть привести до виникнення сумнівів у неупередженості не тільки у сторін по справі, а і у стороннього спостерігача.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів», суддя заявляє самовідвід навіть коли не тільки у сторін по справі, а і у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до п.3 Європейського статуту судді «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».
Крім того, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лауко проти Словаччини", будь який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи, тобто заявити самовідвід.
Відповідно до змісту ст. 6 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п. 93). Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П'єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).
Вимога «безсторонності», згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України, «Мироненко проти України», «Фельдман проти України», характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Відповідні принци практики Європейського суду з прав людини щодо вимоги про безсторонність, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, наведені в рішенні у справі «Карелін проти Росії», заява №926/08, п.п. 51-57, від 20.09.2016 року.
Згідно з ч.2 ст.52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
У Конституції України закріплені основні засади судочинства, а Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, суд повинен бути справедливим та неупередженим.
Зазначені принципі також закріплені і в міжнародних актах, зокрема, відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.1 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень
За таких обставин та на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України, а також дотримуючись вимог ч.6 ст.9, ст.28 КПК України, з метою недопущення будь-яких сумнівів у сторін цього судового провадження чи будь-якого стороннього спостерігача в неупередженості головуючого судді ОСОБА_2 , а також в об'єктивності його рішень, суддя ОСОБА_2 дійшов висновку про необхідність задоволення вищезазначеної заяви про самовідвід.
Керуючись ст.ст. 75 ч.1 п.4, 80, 81 КПК України, суддя-доповідач, -
Заяву головуючого судді ОСОБА_2 про самовідвід задовольнити.
Матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України (справа№640/1205/18, номер провадження №11-кп/818/1485/25), - передати керівнику апарату Харківського апеляційного суду для заміни судді ОСОБА_2 , і визначення головуючого судді у складі колегії суддів.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_2