Справа №: 643/7832/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/ 708 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного заходу
05 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , без участі самої підозрюваної ОСОБА_6 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 20.05.2025 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №62023170020001357 від 08.07.2023 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштована, вдови, неповнолітніх дітей не маючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч.4 ст.28 - ч. 3 ст. 368 КК України.
ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 18.06.2025, включно, без визначення застави.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та обрати щодо підозрюваної більш м'який запобіжний захід, у виді домашнього арешту або встановити розмір застави.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на відсутність обґрунтованої підозри, оскільки стороною обвинувачення не доведено самого факту наявності організованої групи, а також факту причетності ОСОБА_6 до діянь, у вчиненні яких вона підозрюється, а покази свідків з цього питання, вважає у контексті обрання запобіжного заходу такими, що не мають доказового значення і не свідчать про обґрунтованість підозри. Вважає, що свідки, на покази яких посилався суд, не були безпосередньо допитані судом, а тому суд необґрунтовано використав їх показання як доказ.
Захисник вважає, що слідчим в клопотанні не надано жодного доказу, які б підтверджували реальність існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. До того ж, вважає, що клопотання має ряд припущень, які не є обґрунтованими, оскільки твердження про наявність корупційних зв'язків у підозрюваної ніяким чином не підтверджено, так як ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, вона не притягується до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за корупційні проступки, а тому, вважає, що відсутні докази, що свідчать про наявність корупційних зв'язків серед правоохоронних органів. Крім того, вважає, що твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваною створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину, є припущенням.
Вважає, що сторона обвинувачення лише дублює заявлені в клопотанні про обрання запобіжного заходу доводи, щодо існування ризиків, проте, не наводить нових доводів, що відповідні ризики не зменшились. Тому вважає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.199 КПК України, оскільки слідчий суддя не звернув уваги на ці порушення та постановив необґрунтоване рішення та не врахував сукупність обставин, які характеризують особу підозрюваної та всупереч вимогам, продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор та підозрювана в судове засідання не з'явилися, були повідомлені, відповідно до вимог, зазначених в ч.1 ст.135 КПК України, належним чином. Прокурор надав заяву, в якій просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника та слухати справу за його відсутності.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора та підозрюваної, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Крім того, такий розгляд відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга захисника підозрюваної не стосується погіршення становища підозрюваної.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника на підтримку апеляційних вимог, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Другим слідчим відділом, з дислокацією у м. Харкові, ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020001357 від 08.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Згідно матеріалів справи, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що протягом липня-грудня 2023 року та в період з грудня 2023 року по червень 2024 року, діючи у складі злочинної організації, незаконно набувала, перевозила, зберігала з метою збуту, а також незаконно збувала особливо небезпечні психотропні речовини, у великих розмірах.
18.06.2024 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК Україні.
18.06.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК Україні.
19.06.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
25.09.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України.
19.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, тобто участі у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК Україні, тобто у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК Україні, тобто у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, у великих розмірах, вчинене повторно, злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК Україні, тобто у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно, злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК Україні, тобто у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, наркотичних засобів, психотропних речовин, та особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно, злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, вчинене повторно, злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту, особливо небезпечної психотропної речовини, та особливо небезпечної психотропної речовини у особливо великих розмірах, вчинене повторно, злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту, психотропної речовини, особливо небезпечної психотропної речовини, особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, наркотичних засобів, вчинене повторно, злочинною організацією.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 (справа № 642/5798/23, провадження № 1-кс/642/1962/24) підозрюваній ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 16.08.2024.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14.08.2024 (справа № 642/5798/23, провадження № 1-кс/642/2545/24) підозрюваній ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 18.09.2024.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 12.09.2024 (справа № 642/5798/23, провадження № 1-кс/642/2950/24) підозрюваній ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 10.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2024 (справа № 643/13109/24, провадження № 1-кс/643/1574/24) підозрюваній ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 18.12.2024.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11.12.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023170020001357 від 08.07.2023 до 10 місяців, тобто до 18.04.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 25.03.2025 продовжено строк досудового розслідування до дванадцяти місяців, тобто до 18.06.2025 включно.
У зв'язку з тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується 23.05.2025, слідча звернулась до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , посилаючись на ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зникли та продовжують існувати, зазначаючи, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На обґрунтування клопотання слідча вказує, що строк дії запобіжного заходу закінчується 23.05.2025, однак завершити досудове розслідування до цього строку не можливо, через особливу складність кримінального провадження та необхідність, зокрема, отримати висновки судових експертиз відео,-звукозапису; судових молекулярно-генетичної експертиз; завершити процедуру розсекречення матеріалів НСРД, виконати вимоги ст.290 КПК України та ознайомити потерпілих та сторону захисту з матеріалами кримінального провадження, скласти та вручити обвинувальний акт та реєстр. Тому вважала, що підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який відсутні.
Задовольняючи вказане клопотання слідчої про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_6 , зазначивши при цьому Практику ЄСПЛ, згідно якої, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, (заява № 18731/19) від 28.10.1994). Також зауважив, що у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, № 12245/86, № 12383/86 від 30.08.1990, п.32; «Merabishvili v. Georgia», заява № 72508/13 від 28.11.2017, п.184), а також пов'язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою не було встановлено доказів, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, встановлених під час обрання запобіжного заходу до ОСОБА_6 , а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, створити штучні докази щодо своєї непричетності, впливати на інших підозрюваних та свідків у вказаному провадженні, продовжити злочинну діяльність у якій підозрюється, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також які обумовлені тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою в інкримінованому кримінальному правопорушенні, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи вищенаведене, а також зазначені слідчим та прокурором обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено наявність вказаних в клопотанні ризиків та з урахуванням того, що органу досудового розслідування необхідно виконати ряд процесуальних дій у даному кримінальному провадженні, які не можливо закінчити до спливу строку тримання під вартою, вважав, що підстав для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не встановлено, з огляду на викладене вище, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою у спосіб продовження строку застосованого запобіжного заходу відносно особи підозрюваної у межах строку досудового розслідування, до 18.06.2025 включно.
При цьому, слідчий суддя, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, дійшов висновку про неможливість визначення застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав особи, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав особи, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав особи зазначив "що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо підстав та мотивів продовження відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України і наявності обґрунтованої підозри, яка підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.
Характер висунутої ОСОБА_6 підозри, дає достатні підстави вважати, що вона може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, зокрема, є можливість підозрюваною вчинити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги, що вона підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень,а тому, перебуваючи на свободі, може продовжити вчиняти інші злочини, беручи до уваги, що вона тривалий час вчинювала злочини в складі злочинної організації, у співучасті з працівниками правоохоронного органу - НПУ ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, в тому числі, і шляхом обману та своїх зв'язків серед правоохоронних органів, а також вчиняти вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження, з метою змусити їх відмовитись від показань, з огляду на процедуру отримання показань судом під час розгляду кримінального провадження в суді.
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від суду або вчинити інший злочин, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. На цьому етапі слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Слід зазначити, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Фактичні обставини справи, згідно пред'явленої ОСОБА_6 підозри, та вагомість наявних доказів про вчинення нею інкримінованих їй злочинів, які вчинені нею під час дії воєнного стану, свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, а тому, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та окремих громадян.
Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні раніше обраного щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення застави.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження.
Крім того, згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, вбачається, що на час розгляду вказаного клопотання органом досудового розслідування по кримінальному провадженню не проведено усіх необхідних слідчих дій, у зв'язку з чим, є обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, які можуть перешкодити завершенню досудового розслідування, внаслідок чого, такі обмежувальні заходи є виправданими.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов'язків та не будуть ефективними для досягнення завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваної щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, об'єктивними відомостями не підтверджені. Питання щодо винуватості або невинуватості на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. На теперішній стадії процесу суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації вирішується органом досудового розслідування до складання обвинувального акту. Вказані обставини у своїй сукупності обґрунтовують висновок слідчого судді щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника підозрюваної.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 20.05.2025 року про продовження щодо підозрюваної за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч.4 ст.28 - ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 18.06.2025 року, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3