Справа № 347/956/25
Провадження № 11-сс/4808/215/25
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
05 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Косівського районного суду від 27 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і зареєстрованого в АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною, оскільки необґрунтовано належним чином жодного ризику та не наведено будь-яких доказів необхідності застосування такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою без визначення розміру застави.
Зазначає, що при вирішені питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, визначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, вказані у ст. 178 цього Кодексу.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не довів наявність підстав, що існують ризики передбачені п.п. 1,3.5 ч.1 ст. 177 КПК України, і вони не підтверджені належними доказами.
Крім того, слідчим суддею було встановлено ризики, передбачені п.п. 2,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які в клопотанні про застосування запобіжного заходу не були встановлені та в судовому засіданні прокурор на них не посилався.
Також в ухвалі слідчого судді не визначено з якого часу рахувати затримання підозрюваного ОСОБА_9 , оскільки він під час проведення обшуку фактично був затриманий, тому відлік строку затримання починається з моменту, коли останній був фактично обмежений волі, тобто коли його змусили залишатися на місці обшуку або підкоритися наказу, однак судом вказана обставина не була врахована.
Вказує, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зауважив, що підозрюваний ОСОБА_9 має незадовільний майновий стан, міцні соціальні зв'язки, матір, яка потребує допомоги, на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку в наркологічному чи психоневрологічному диспансері не перебуває, не переховується від органів досудового розслідування, раніше не судимий.
Слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч.3 ст. 183 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні першої інстанції не заперечував про визначення розміру застави підозрюваному.
Вважає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , наявність обгрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про особу підозрюваного, не можуть бути безумовною підставою для не визначення йому розміру застави.
Також зазначає, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 не входить до переліку ч.4 ст. 183 КПК України.
Просить ухвалу слідчого судді Косівського районного суду від 27.05.2025 року скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту та заборонити йому залишати житло де він проживає та зареєстрований, або визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Ухвалою слідчого судді Косівського районного суду від 27 травня 2025 року клопотання слідчого задовольнено. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, до 25 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 27.05.2025 року без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділенням Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
27 травня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_9 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ст. 9 ч. 5 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що до підозрюваного ОСОБА_9 слід застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту або застави, є безпідставними, оскільки слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Окрім цього, слідчим суддею встановлено, що на даний час на розгляді у Косівському районному суді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1, 2 ст. 309, ч. 3 ст. 5 ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України.
Крім того, до ОСОБА_9 вже було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 181 680 гривень. ОСОБА_9 вніс розмір застави, а відтак на даний час вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Щодо доводів апеляційної скарги про не визначення щодо підозрюваного розміру застави, слід зазначити наступне.
Слідчим суддею при розгляді вказаного клопотання обґрунтовано встановлено, що ухвалою Косівського районного суду від 22.08.2024 року ОСОБА_9 змінено запобіжний захід із тримання під вартою на заставу, що в свою чергу, виключає можливість застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Разом з тим, застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави не запобігло наявним ризикам, оскільки ОСОБА_9 знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного із обігом наркотичних речовин.
Щодо доводів апеляційної скарги про не визначення слідчим суддею часу, з якого потрібно рахувати затримання підозрюваного, то слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що оскільки ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК України не затримувався, а відтак строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту взяття під варту.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу, оскільки, обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у повній мірі відповідає вимогам закону, а застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти наявним у справі процесуальним ризикам.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Також, апеляційним судом не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, так як підстав для скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Косівського районного суду від 27 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5