Справа № 758/2178/25
Категорія 69
(ЗАОЧНЕ)
16 травня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, -
В лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені за прострочення сплати аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва по справі № 758/5889/23 від 05 жовтня 2023 року.
У позовній заяві зазначає, що під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка вказує, що після припинення шлюбних відносин з відповідачем діти за взаємною згодою сторін залишилися проживати з матір'ю. 20 липня 2023 році у місті Варшава між позивачем та відповідачем було укладено договір про сплату аліментів, відповідно до умов якого батько неповнолітніх дітей взяв на себе зобов'язання сплачувати аліменти на банківський рахунок матері неповнолітніх дітей номер: НОМЕР_1 у розмірі 1000 злотих на дитину, тобто 2000 злотих, які підлягають сплаті 30 числа кожного місяця. Пунктом 2 даного договору передбачено, що якщо батько неповнолітніх дітей не виконає зобов'язання у зазначений строк, він зобов'язаний сплатити до 30 числа наступного місяця аліменти за два місяці. У разі несплати аліментів у такий спосіб, з першого числа третього місяця йому нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу. Сплата батьком пені не звільняє батька від зобов'язань за даним договором.
Параграфом 3 даного договору передбачено, що якщо батько неповнолітніх дітей не виконуватиме аліментний обов'язок, мати має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Як зазначає позивачка, з липня 2023 року відповідач жодного разу не сплачував аліменти на утримання дітей, що стало причиною звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та стягнення пені у зв'язку з їх несплатою. Так, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024р. у справі №754?4733?24 було задоволено позовні вимоги позивачки та стягнуто з відповідача ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів та пеню за прострочення сплати аліментів за період з 1 серпня 2023р. по 30 березня 2024р..
Звертаючись до суду в лютому 2025р., позивачка зазначає, що станом на день звернення до суду з даною позовною заявою відповідач не змінив своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, продовжує утримуватися від сплати аліментів. Дочка сторін досягла повноліття, однак син є неповнолітньою дитиною та потребує утримання від батьків.
Посилаючись на те, що за період з 1 квітня 2024р. по 31 січня 2025р., тобто за 10 місяців, заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина досягла 10.000 злотих, що становить 102782,00 грн., позивачка звернулася до суду з даним позовом, у якому просить стягнути дану суму як суму заборгованості по сплаті аліментів.
Також, починаючи з 3 місяця несплати аліментів, тобто з червня 2024р., позивачка почала нараховувати пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.
Позивачка нараховувала пеню у такий спосіб: 1% від суми 102782,00 грн. становить 102,78 грн.
За період часу з 01.06.2024 року по 31.01.2025 року, тобто за 245 днів, сума пені за несплату аліментів становить 102,78 х245 днів =25181,10 грн.
Отже, позивачка звернулася до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 102 782,00 грн., та пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 25181,10 грн..
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.02.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити та проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов до суду не подав. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 4 жовтня 2003р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
05 жовтня 2023 року рішенням Подільського районного суду міста Києва по справі №758/5889/23 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві 16 березня 2006 року, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві 09 квітня 2008 року.
20 липня 2023 році у місті Варшава між позивачем та відповідачем було укладено Договір про сплату аліментів. Відповідно до умов договору сторони є батьками ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). За спільною згодою батьків, місцем проживання неповнолітніх визначено з матір'ю або на розсуд неповнолітніх. Сторони погоджуються спільно утримувати неповнолітніх дітей.
Батько неповнолітніх дітей зобов'язується виконувати свій аліментний обов'язок щодо неповнолітніх шляхом сплати аліментів на банківський рахунок матері неповнолітніх номер: НОМЕР_1 у розмірі 1000 злотих на дитину. Загалом 2000 злотих, що підлягають сплаті 30 числа кожного місяця. Якщо батько неповнолітніх дітей незалежно від причин не виконає зобов'язання у зазначений строк, він зобов'язаний сплатити до 30 числа наступного місяця аліменти за два місяці. У разі несплати аліментів у такий спосіб, з першого числа третього місяця, йому нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу. Сплата батьком пені не звільняє батька від зобов'язань за даним договором. Аліменти сплачуються на обох неповнолітніх до досягнення 18 років кожним із них.
Параграфом 3 даного договору передбачено, якщо батько неповнолітньої дитини не виконує аліментний обов'язок, мати має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Вирішуючи даний спір, суд керується нормами Сімейного кодексу України.
За положеннями ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Вимоги чинного сімейного законодавства передбачають два порядки надання батьками утримання дитини - добровільний та примусовий. При цьому добровільне виконання батьками обов'язку утримувати дитину буває як фактичне так і договірне.
Частинами першою та другою ст.181 Сімейного Кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Статтею 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Враховуючи положення ст.ст.8, 9 СК України, та виходячи з правової природи, змісту, нормативних підходів до форми, порядку укладення, зміни і припинення договору про сплату аліментів на дитину, даний договір є різновидом цивільних договорів у сімейному праві Україні.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо аліментних зобов'язань, шляхом укладення договору в добровільному порядку.
Відповідно до розрахунку, який надано позивачем, заборгованість зі сплати аліментів за період 01.04.2024 по 31.01.2025 становить 10 000,00 злотих, що станом на день подачі позову складає 102 782,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Починаючи з червня 2024 року нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Перевіряючи правильність розрахунків позивача та обраховуючи розмір неустойки за несплату аліментів, суд враховує наступне.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Така правова позиція була викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц.
За період з 01.06.2024 по 31.01.2025, тобто за 245 днів, 1% від суми 1000 злотих становить 2450 злотих.
За період з 01.07.2024 по 31.01.2025, тобто за 215 днів, 1% від суми 1000 злотих становить 2150 злотих;
За період з 01.08.2024 по 31.01.2025, тобто за 184 дні, 1% від суми 1000 злотих становить 1840 злотих;
За період з 01.09.2024 по 31.01.2025, тобто за 153 дні, 1% від суми 1000 злотих становить 1530 злотих;
За період з 01.10.2024 по 31.01.2025, тобто за 123 днів, 1% від суми 1000 злотих становить 1230 злотих.
За період з 01.11.2024 по 31.01.2025, тобто за 92 дні, 1% від суми 1000 злотих становить 920 злотих.
За період з 01.12.2024 по 31.01.2025, тобто за 62 днів, 1% від суми 1000 злотих становить 620 злотих.
За період з 01.01.2025 по 31.01.2025, тобто за 31 день, 1% від суми 1000 злотих становить 310 злотих.
Загальний розмір пені (сума пені за кожен місяць у період з 01.06.2024 по 31.01.2025) перевищує 100% заборгованості по аліментам у розмірі 10 000 злотих.
В той же час, ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10000 злотих пені, яка складає 100 відсотків заборгованості.
Втім, на підставі принципу диспозитивності, коли суд не може стягнути більший розмір пені, а ніж просить позивач, суд обмежується тим розміром, який заявлений у прохальній частині позовних вимог, а відтак, вважає за можливе стягнути пеню у розмірі 25181,10 грн.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №316/639/18, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Таким чином, саме на платника аліментів покладається обов'язок довести, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках, застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів та пеня стягується за весь період прострочення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини виникла з вини відповідача, оскільки доказів зворотного відповідачем не подано, а тому є всі підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості та пені за несвоєчасну сплату аліментів.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями ст.ст.180, 181, 182, 191, 192 СК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-81, 141, 263-268, 280-282,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів за період часу з 01.04.2024 року по 31.01.2025 року на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 102 782,00 (сто дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 25 818,10 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Суддя Т. В. Войтенко