Справа № 352/1212/25
Провадження № 1-кп/352/222/25
09 червня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025091250000056 від 01 березня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Київ Київської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в Збройних Силах України на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 30.11.2020 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн (в подальшому змінено на 240 годин громадських робіт - покарання відбуто);
- 23.02.2023 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн (не сплачено);
- 01.04.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду (змінено вирок Івано-Франківським апеляційним судом 22.08.2024 - 1 рік пробаційного нагляду та штраф у розмірі 17 000 грн - покарання не відбуто)
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
22.03.2025 близько 10 год 00 хв ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу дамби, що по вул. Набережна імені Василя Стефаника в м. Івано-Франківську, діючи умисно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи злочинний умисел на придбання, зберігання та подальший збут психотропних речовин, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, незаконно, в порушення ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, шляхом відшукання в чагарниках відповідної «закладки», придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 06.05.2000 № 770, - параметоксіамфетамін (ПМА) в кількості 0,0797 грама, зберігав її з метою збуту при собі, після чого 22.03.2025 о 14 год 55 хв, перебуваючи поблизу магазину «Гостинець», що знаходиться за адресою: Івано- Франківська область, Івано-Франківський район, с. Загвіздя, вул. Берегова, 41 А, незаконно збув громадянину ОСОБА_6 за грошову винагороду в сумі 500 (п'ятсот) гривень вказану психотропну речовину.
Він же, 06.04.2025 близько 12 год 00 хв, перебуваючи поблизу дамби, що по вул. Набережна імені Василя Стефаника в м. Івано-Франківську, діючи умисно та повторно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи злочинний умисел на придбання, зберігання та подальший збут наркотичних засобів, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, незаконно, в порушення ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, шляхом відшукання в чагарниках відповідної «закладки», придбав з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено та який включено до списку № 1 таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - канабіс в кількості 0,867 грама, зберігав його з метою збуту при собі, після чого 06.04.2025 о 17 год 54 хв, перебуваючи поблизу магазину «АТБ», що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Угринів, вул. Галицька, 29-Б, незаконно збув громадянину ОСОБА_7 за грошову винагороду в сумі 500 (п'ятсот) гривень вказаний наркотичний засіб.
Він же, 06.04.2025 близько 13 год 00 хв, перебуваючи поблизу дамби, що по вул. Набережна імені Василя Стефаника в м. Івано-Франківську, діючи умисно та повторно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи злочинний умисел на придбання, зберігання та подальший збут психотропних речовин, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, незаконно, в порушення ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, шляхом відшукання в чагарниках відповідних «закладок», придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в кількості 0,5722 грама та психотропну речовину, обіг якої обмежено та яку включено до списку № 2 таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - амфетамін в кількості 0,0935 грама, після чого зберігав вказані психотропні речовини при собі з метою збуту до 19 год 21 хв 06.04.2025, а саме до моменту їх вилучення працівниками поліції поблизу будинку №27, що по вул. Галицька в с. Угринів Івано-Франківського району Івано-Франківської області
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів і особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України.
Він же, 06.04.2025 близько 15 год 00 хв, перебуваючи поблизу дамби, що по вул. Набережна імені Василя Стефаника в м. Івано-Франківську, діючи умисно, будучи засудженим 22.08.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи злочинний умисел на придбання та зберігання без мети збуту психотропних речовин, з метою власного вживання, незаконно, в порушення ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, шляхом відшукання в чагарниках відповідної «закладки», придбав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в кількості 2,0763 грама, що є великим розміром відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188, після чого зберігав дану психотропну речовину при собі без мети збуту до 19 год 21 хв 06.04.2025, а саме до моменту її вилучення працівниками поліції поблизу будинку № 27, що по вул. Галицька в с. Угринів Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання без мети збуту психотропних речовин у великих розмірах, вчинене протягом року після засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 27.09.2025 приблизно о 20:00 год. самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини до 19:51 год. 06.04.2025 (моменту затримання працівниками поліції поблизу будинку АДРЕСА_3 ), проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у с. Микитинці Івано-Франківської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю. Пояснив, що у вересні 2025 року проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 . Після того як його перевели в піхоту і почали готувати на відправку в район м. Курськ, він злякався і залишив військову частині. Розумів, що чинить не правильно, не мав наміру ухилятися від військової служби і планував пізніше повернутися до армії. У вчиненому розкаявся. Після чого поїхав за місцем проживання в Івано-Франківську області. В подальшому, будучи нарко залежною особою та неодноразово купуючи психотропні та наркотичні засоби, знаючі місця так званих «закладок», знайшов відповідні психотропні речовини і наркотичні засоби. 22 березня 2025 року продав знайомому ОСОБА_6 знайдену психотропну речовину ПМА за 500 грн. Також, 06 квітня 2025 року продав канабіс ОСОБА_7 за 500 грн, після чого був затриманий працівникам поліції. В ході його обшуку було вилучену психотропну речовину, яку він хотів збути, та психотропний засіб, що ним був придбаний для власного вживання і пристрій для викурювання. У вчиненому розкаявся, вчинення вказаних злочинів пояснив своєю наркотичною залежністю. Активно сприяв слідству, відразу визнав свою провину, добровільно приймав участь у всіх слідчих діях.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 та ч. 5 ст. 407 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує: за ч. 2 ст.307 ККУкраїни - як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів і особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України; за ч.2 ст. 309 КК України - як незаконне придбання та зберігання без мети збуту психотропних речовин у великих розмірах, вчинене протягом року після засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України; за ч.5 ст. 407 КК України - як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
При обранні міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
За загальними положеннями призначення покарання, які зазначені в приписах частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 ККУ судом не встановлено.
Із врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 за вчинені ним злочини покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки на думку суду його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання достатнім для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
Водночас, як сторона обвинувачення, так і сторона захисту, просили суд призначити покарання ОСОБА_5 із застосуванням положень ч. 2 ст. 69 КК України, а саме не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від 24 травня 2018 року, Верховний суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 69 КК України передбачено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте застосування даної норми може відбуватись лише за наявності певних обставин, а саме наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
У справі № 629/2739/18 від 03.02.2021 ККС ВС зазначив, що положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приймає до уваги сукупність вище перелічених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Окрім того, суд приймає до уваги відсутність даних про наявність у обвинуваченого будь-якого майна.
Враховуючи сукупність вище перелічених пом'якшуючих покарання обставин, відповідно з вимогами ч. 2 ст. 69 КК України, суд переконаний у можливості при призначенні ОСОБА_5 основного покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Отже, на підставі ч.1 ст.70 КК України слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Окрім того, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив вказані злочини до повного відбуття покарання за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.04.2024, тому до покарання, призначеного за новим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У зв'язку із призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою останньому до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України,
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням положень ч. 2 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років без конфіскації майна;
- за ч.2 ст.309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
- за ч.5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років без конфіскації майна.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.04.2024, що був змінений ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22.08.2024, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) день без конфіскації майна та штраф у розмірі 1000 (тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в сумі 17 000 грн виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дати затримання - 06 квітня 2025 року.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 , строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з дати затримання - 06 квітня 2025 року по день набрання цим вироком законної сили.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого суддів від 08 квітня 2025 року на порошкоподібну речовину жовтого кольору, прозору кристалічну речовину, мобільний телефон марки «Blackview» моделі «А90», пристрій для викурювання у формі скляної колби, грошові кошти в сумі 770 грн.
Речові докази: зіп-пакет з параметоксіафетаміном кількістю 0,0797 грама, зіп-пакет з психитропною речовиною PVP кількістю 2,4489 грама, зіп-пакет з амфетаміном кількістю 0,0935 грама, зіп-пакет з канабісом кількістю 0,867 грама, пристрій для викурювання у формі скляної колби з нагаром чорного кольору - знищити; мобільний телефон марки «Blackview» моделі «А90» синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_4 , грошові кошти в сумі 270 гривень з них: дві купюри номіналом 100 гривень: серія ЯБ 2987021, серія ЄЄ 7761946, одна купюра номіналом 50 гривень серія ЕБ 4246782; одна купюра номіналом двадцять гривень серія ТЗ 6782660 - повернути ОСОБА_5 ; грошові кошти в сумі 500 гривень з них: дві купюри номіналом 200 гривень: серія ЕИ 0727361 серія АЛ 3625413; одна купюра номіналом 100 гривень серія ЄВ 0832390 - повернути ГУНП в Івано-Франківській області.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів:
-за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/5134-НЗПРАП від 26.03.2025 - 1989,75 грн;
-за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/5668-НЗПРАП від 07.04.2025 - 1193,85 грн;
-за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/5672-НЗПРАП від 08.04.2025 - 1591,80 грн;
-за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/5674-НЗПРАП від 10.04.2025 - 1989,75 грн;
-за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/5675-НЗПРАП від 08.04.2025 - 1591,80 грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_8