Справа № 293/308/25
Провадження № 2/293/273/2025
02 червня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.
за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
І.Короткий зміст позовних вимог
26.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - ТОВ «ФК «Ейс») через підсистему «Електронний суд» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою, за змістом якої просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 134567 від 18.03.2024 у розмірі 10992,57 грн., з яких 10589,00 грн - тіло кредиту, 2,57 грн - відсотки за користування кредитом, 401,00 грн - комісія. Також просить стягнути судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.03.2024 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (надалі-ТОВ «ФК«Кредіплюс») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №134567 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Одразу після вчинення дій відповідача, 18.03.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_1 в сумі 10589,00 грн, строком на 184 дні, з фіксованою процентною ставкою 0,10 % річних. Дата повернення кредиту 18.09.2024.
12.07.2024 між ТОВ «ФК«Кредіплюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 134567, за умовами якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 134567 від 18.03.2024.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.03.2025 справа передана на розгляд судді Проценко Л.Й.
02.04.2025 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою від 03.04.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 годину 30 хвилин 01.05.2025, яке у зв'язку з неявкою відповідача відкладено на 09 годину 30 хвилин 02.06.2025. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
16.04.2025 та 30.04.2025 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла витребувана інформація.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позові просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання. Відзиву, заяв та клопотань до суду не надійшло.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Згідно ч. 5 ст.259 та ч. 1 ст.281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.280,281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1ст. 279ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
14.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №134567 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кредит на суму 10589,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитору кошти та сплатити проценти за користування коштами (а.с.22-28).
Відповідно до 2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 10589,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 8995,10 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 128043 від 16.01.2024 укладеним з кредитором; у розмірі 5,55 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 1588,35 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.
Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1588,35 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Згідно з умовами договору та паспортом споживчого кредиту, строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 184 дні з 18.03.2024 по 18.09.2024.
Відповідно до п.2.6.1. строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 1597,45 грн.
Згідно із п.2.7.1. денна процентна ставка складає: 0,0820%/день.
12.07.2024 між ТОВ «ФК«Кредіплюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 12072024, за умовами якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №134567 від 18.03.2024 (а.с.83-90).
Згідно з реєстром боржників від 21.02.2025 до договору факторингу № 12072024 від 12.07.2024, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10992,57 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 10589,00 грн, заборгованість по відсотках 2,57 грн, залишок по комісії 401,00 грн (а.с. 97).
Згідно картки обліку виконання договору: 134567, вказується, що загальна сума фінансового активу станом на 12.07.2024 становить: 10992,57 грн, з яких тіло кредиту -10589,00 грн., 2,57 грн - відсотки за користування кредитом, 401,00 комісія (а.с.77-79).
Згідно з випискою ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість ОСОБА_1 становить 10992,57 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 10589,00 грн, заборгованість по відсотках 2,57 грн, комісія 401,00 грн (а.с. 82).
Разом з тим, на виконання ухвали АТ КБ «Приватбанк» надало інформацію, згідно якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Також, згідно виписки наданої АТ КБ «Приватбанк» по рахунку № НОМЕР_3 за період 18.03.2024 по 23.03.2024, яка містить зарахування на суму 5,55 UAH, залишок після операції - 6,02 грн. Одночасно повідомлено, що номер телефону НОМЕР_4 не був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 та не находиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.142).
Окрім того, як вбачається з довідки № 13 ТОВ «ФК «Кредіплюс» повідомляє про успішність операції, згідно договору № 1412/22-1 від 14.12.2022, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія» «Контрактовий дім», про видачу кредиту № 134567 від 18.03.2024 ОСОБА_1 у сумі 5,55 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 69)
ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду
Між сторонами існують зобов'язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі приєднався до Правил надання грошових коштів у позику, визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором особою, яка набула таке право відповідно до договору відступлення прав вимоги.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту.
Судом встановлено, що 18.03.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №134567 за яким відповідач отримав кредитні кошти в сумі 5,55 грн на картковий рахунок № НОМЕР_3 .
Вказане підтверджується первинними документами, а саме випискою наданою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку № НОМЕР_3 за період 18.03.2024 по 23.03.2024, яка містить інформацію щодо зарахування коштів у сумі 5,55гр. Одночасно повідомлено, що номер телефону НОМЕР_4 не був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 та не находиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.142-143).
Окрім того, як вбачається з довідки № 13 ТОВ «ФК «Кредіплюс» отримання кредиту та зарахування коштів згідно укладеного договору на картковий рахунок ОСОБА_1 відбулося у розмірі 5,55 грн (а.с.68-69).
В подальшому 12.07.2024 між ТОВ «ФК«Кредіплюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 12072024, за умовами якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №134567 від 18.03.2024.
Таким чином, матеріалами справи доведено, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало свої зобов'язання за договором №134567 від 18.03.2024 лише в частині перерахування на рахунок позичальника 18.03.2024 суму коштів у розмірі 5,55 гривень.
Суд звертає увагу, що саме виписка банку є первинним документом, що підтверджує факт видачі грошових коштів (а.с.143).
Щодо нарахування відсотків, судом зазначається наступне.
В договорі вказано, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних, яка є фіксованою. Зважаючи на те, що на карту відповідача були зараховані кошти у сумі 5,55 грн., загальний строк кредитування за договором становить 184 дні, то ТОВ «ФК «Кредіплюс» мало права вимоги до ОСОБА_1 - 5,55 грн тіла кредиту та 1,03грн відсотків за 184 днів користування кредитом.
Разом з тим, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача саме у сумі 10589,000 грн., отже і доказів того, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало свої зобов'язання за договором №134567 від 18.03.2024 в повному обсязі.
Також матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості та підтвердження того, що за умовами укладеного договору відповідачу були зараховані 8995,10 гривень кредитних коштів для погашення позичальником заборгованості за договором про споживчий кредит № 128043 від 16.01.2024, відомості про який в матеріалах справи взагалі відсутні.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
На переконання суду, не є належними доказами у справі картка обліку виконання договору: 134567 та виписка з особового рахунку за вказаним договором, виготовлені ТОВ «ФК «Ейс», оскільки вони не є первинними документами та не можуть свідчити про наявну заборгованість (а.с. 77-82).
Щодо заборгованості по комісії, судом зазначається наступне.
Як було вище зазначено пунктом 2.5 індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1588,35 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Тому зважаючи, на отриману суму кредиту в розмірі 5,55 грн, розмір комісії за надання кредиту становитиме 0,84 грн.
Водночас, щодо заявленої до стягнення комісії в сумі 401,00 грн, суд встановив наступне.
У п.2.4 Кредитного договору визначено комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1 гривня. Стандартний (базовий) тариф складає 200 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
У своїй Постанові Великі Палаті Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зробила висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Натомість умовами договору не визначено, за що нараховується комісія, також відсутні докази, що відповідач вимагав частіше 1 разу на місяці інформацію про стан кредиту та незрозумілою є визначена позивачем сума комісії у розмірі 401 гривня.
Таким чином суд вважає, що нарахування комісіє у сумі 401 гривня є неправомірним.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи всі обставини справи, з огляду на недоведеність позивачем отримання кредитних коштів у сумі 10589 гривень, суд дійшов переконання про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 5,55 грн тіла кредиту, 1,03 грн. - заборгованість за відсотками, 0,84 грн. - заборгованість за комісією, а всього 7,42 гривні.
V. Розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери»; протоколом погодження вартості послуг; актом прийому-передачі наданих послуг, за яким адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надано позивачу послуги: складання позовної заяви до відповідача 2 год. 5000 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості до відповідача 2 год. 1000 грн, підготовка адвокатського запиту 1 год. 500,00 грн, підготовка та подача клопотання 1 год. 500,00 грн всього на суму 7000 грн.
Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд дійшов до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об'єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 0,31 гривня.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №134567 від 18.03.2024 у розмірі 7 (сім) гривень 42 копійки, з яких:
5,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
1,03 грн. - заборгованість за відсотками;
0,84 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 31 копійка та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Житомирського апеляційного протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників у справі:
Позивач:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956
Місце знаходження: 02090, м.Київ, вул.Харківське шосе,19, офіс 2005.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5
Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено та підписано 09.06.2025
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО