13.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/4479/25
Провадження № 2-а/205/92/25
13травня 2025 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Вольф В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Благодєтєлєва Євгенія Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В березні 2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов вищезазначений позов в якому позивач просить суд скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №672/ВОБ від 25 грудня 2024 року, якою було накладено стягнення на ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що постановою за справою про адміністративне правопорушення №672/ВОБ 25 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП, а саме через порушення вимоги абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», підпункту 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, а тому наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. У той же час, позивач не погоджується із винесеною постановою, вважає її протиправною та такою, що порушує його права та інтереси. Звертає увагу суду, що він не отримував повідомлення чи повістки з вимогою з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не отримував оскаржувану постанову, а про її наявність дізнався вже під час відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП було порушено, оскільки справа розглянута без його участі, що є безумовною підставою для скасування постанови. Зазначає, що до оскаржуваної постанови не долучено документів, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку, а зі змісту оскаржуваної постанови, не є можливим встановити, з якою метою він викликався, у тому числі не зазначено відомостей про те, коли саме особа, щодо якої винесено постанову мала прибути та чим підтверджений факт його неявки у визначений час. Враховуючи викладене, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Костромітіної О.О. від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на адміністративний позов не подав.
Представник позивача Благодєтєлєва Є.Я. подала до суду письмову заяву, у якій просить розглянути адміністративну справу без її участі за наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання, технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що постановою №672/ВОБ від 25 грудня 2024 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП, а саме через порушення вимоги абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», підпункту 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.
У вказаній постанові зазначено, що на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 31.01.2014 року перебуває громадянин України ОСОБА_1 . Відповідно до п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, за адресою місця проживання ОСОБА_1 , а саме, АДРЕСА_1 , 29.10.2024 року через відділення Укрпошти, поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, було направлено повістку про виклик останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.11.2024 року.
Також, у такій постанові вказано, що до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з відділення Укрпошти надійшло поштове повідомлення з відміткою, що відправлення повертається «адресат відсутній за вказаною адресою». Станом на 24.12.2025 року інформація про зміну задекларованого /зареєстрованого місця проживання та взяття на військовий облік в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, відповідно до ч.11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходила. Враховуючи вищевикладене, керуючись положенням п. 34 та п. 31 вказаного Порядку прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , було належним чином оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 08.11.2024 року. Однак, Позивач, будучи належним чином оповіщеним у визначений в повістці час не прибув, про причини не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно п. 24 Порядку, станом на 24.12.2024 року, не надав та не повідомив.
Судом також встановлено, що в даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності притягнення позивача, до адміністративної відповідальності, та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно дост.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Суд зазначає, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Таким чином, з системного аналізу зазначених правових норм слідує, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.
Суд враховує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Суд також звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення вимог абзаців 1 та 2 ч. 10. ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», підпункти 2 та 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 та п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, а також поінформованість особи, що притягається до адміністративної відповідальності про дату та час розгляду адміністративної справи відповідними доказами.
В даному випадку спірна постанова не містить даних того, в якій спосіб позивач сповіщався про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення. Так само в межах розгляду даної справи адміністративної юрисдикції відповідач доказів належного сповіщення позивача суду не подав, у зв'язку з чим суд вимушений констатувати, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та вважати, що на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.
Тобто, через процесуальні порушення, відповідачем не розглядалося питання наявності у позивача поважних причин неявки до ТЦК та СП на виклик за повісткою, що й виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Отже, спростовується і факт порушення позивачем правил військового обліку та наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 27 Порядку № 560 передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковим даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Постановою КМУ № 27 від 05.03.2009 року затверджено «Правила надання послуг поштового зв'язку» (далі Правила № 270). Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Пунктом 82 вказаних Правил № 270 передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
У той же час оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить інформацію про те, з якою метою було викликано Позивача до Відповідача та відповідно до якої повістки. Вказані обставини, на думку суду, є суттєвими, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Відповідно до ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вказана норма права повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд, який у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не надано допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача.
Щодо вимоги поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки про складення у відношенні нього матеріалів про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення він дізнався лише 20.03.2025 року коли державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та були заблоковані його банківські рахунки.
Відповідно до частини 1статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Благодєтєлєва Євгенія Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати Постанову за справою про адміністративне правопорушення №672/ВОБ від 25 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
представник позивача адвокат Благодєтєлєва Євгенія Ярославівна, адреса для листування: вул. Полігонна 10Д/32, м. Дніпро, 49000, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 ,
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя О.О.Костромітіна