Справа № 367/8355/24
Провадження №3/367/166/2025
Іменем України
15 квітня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 684363 від 06 серпня 2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , 06 серпня 2024 року близько 18 години 19 хвилин, в м. Ірпінь по вул. Олега Кошового, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, при цьому, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_2 з'явився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав, та пояснив, що 06 серпня 2024 року близько 18 години 19 хвилин, в м. Ірпінь по вул. Олега Кошового, 1, він не керував транспортним засобом Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а за кермом знаходилася дружина його друга - ОСОБА_3 , також був присутній його друг ОСОБА_4 . Вони зупинилися в полі, бо йому стало зле, всі вийшли з автомобіля. ОСОБА_1 зазначив, що потім через деякий час до них під'їхали працівники поліції, та одразу почали його шарпати, застосовувати до нього фізичну силу, одягнули кайданки. Додав, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки не перебував за кермом, а також з огляду на дії працівників поліції стосовно нього, які одразу, як тільки підійшли до автомобіля, почали застосовувати до нього фізичну силу без будь-яких на те причин.
Захисник Гармаш М.Ю. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення в його діях, посилаючись на те, що не доведено факту керування транспортним засобом його підзахисним, поліцейські не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі після відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, долучений відеозапис не є безперервним, а має вибірковий характер, під час складання протоколу ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, передбачені ст.ст.55,56,59,63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що призвело до порушення права на професійну правничу допомогу.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За змістом статті 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у праві й притягнення на цій основі законного рішення.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого ст.62Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі доодержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
При цьому тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із ч.ч.6,7 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. Тобто, перебування особи в стані сп'яніння повинно бути в нерозривному зв'язку з керуванням цією особою транспортним засобом в такому стані.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 27 (абз.3,4) постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із подальшими змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а сформульовано правовий висновок про те, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, зокрема за порушення вимог пункту 2.5 ПДР, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 684363 від 06 серпня 2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , 06 серпня 2024 року близько 18 години 19 хвилин, в м. Ірпінь по вул. Олега Кошового, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, при цьому, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського, який досліджений судом, неможливо визнати у якості належного доказу на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на вказаному відеозаписі момент зупинення транспортного засобу та керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксований.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції під'їхали до автомобіля Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв на ґрунтовій дорозі посеред поля, при цьому рух не здійснював. Поруч з автомобілем знаходилися - ОСОБА_1 - біля дверей автомобіля зі сторони водія, а також чоловік та жінка з іншої сторони автомобіля. Наблизившись до автомобіля, працівник поліції одразу підбіг до ОСОБА_1 , який відходив від автомобіля, та намагався його схопити за одяг, на що ОСОБА_1 говорив, щоб працівник поліції не чіпав його. При цьому, жодних законних вимог працівник поліції ОСОБА_1 не висував, лише в ході обопільної суперечки, яка супроводжувалася шарпанням один одного за одяг між ОСОБА_1 та працівником поліції, працівник поліції зазначав «Давай нормально поговоримо», «Не чіпай за формений одяг». Після цього, працівники поліції прикували ОСОБА_1 до поліцейського автомобіля.
На відеозаписі «00000_00000020240806180152_0013А», на 05 хвилині 16 секунд вбачається, що присутня на відео жінка стверджує, що за кермом перебувала вона.
При цьому, ОСОБА_1 на долученому відеозаписі заперечував керування автомобілем, та з цієї підстави відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 запропоновано не було.
Таким чином, на переконання суду, недоведеною є обставина керування ОСОБА_1 транспортним засобом 06 серпня 2024 року о 18 год. 19 хв., про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом, з метою з'ясування всіх обставин події, в тому числі причин конфлікту між поліцейським та ОСОБА_1 , неодноразово викликався для допиту в якості свідка поліцейський СРПП ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 , однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
До матеріалів справи не долучено відомостей щодо складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП, а саме за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, у зв'язку з чим суд робить висновок про те, що такий протокол стосовно ОСОБА_1 06.08.2024 за наслідками даної події не складався.
Суд не приймає в якості доказу направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 06.08.2024, оскільки вказане направлення не підписане особою, яка його склала, а також відсутні дані щодо ознайомлення з направленням ОСОБА_1 .
Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06.08.2024 та акт вилучення посвідчення водія від 12.08.2024 самі по собі не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч поти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «… суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становить порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 р. визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то за обставин недоведення, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити на підставі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.В. Кравчук