Справа № 640/21201/21
06 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 40, код ЄДРПОУ 37485511), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7, код ЄДРПОУ 22886300) визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, у розмірі п'яти мінімальних пенсій з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та у 2021 році отримав разову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 р. № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань"» у розмірі 1491 грн. Однак, на думку позивача такі дії відповідача є протиправними, оскільки з 27.02.2020 Уряд України не наділений повноваженнями зменшувати чи в інший спосіб змінювати розмір означеної виплати. Крім того, постанова КМУ від 08.04.2021 №325 в частині визначення розміру виплат до 05.05.2021 не підлягає застосуванню відповідачем, оскільки є правовим актом нижчої юридичної сили у порівнянні із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На підставі викладеного позивач вважає, що наявні підстави для нарахування та виплати разової грошової допомоги у 2021 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2021 року у справі №640/21201/21 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, матеріали адміністративної справи №640/21201/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, справа №640/21201/21 передана судді Радчуку А.А.
Ухвалою від 07.04.2025 року судом прийнято до провадження справу №640/21201/21 та повторно розпочато та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22.04.2025 року до суду надійшов відзив Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Так, у відзиві повідомлено, що відповідно до розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.06.2024 № 18-к «Про перейменування структурних підрозділів Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації зі статусом юридичних осіб публічного права», управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перейменовано в управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації. Всі виплати щорічної допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в місті Києві проводяться Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат без участі управлінь соціального захисту населення. Крім того зауважено, що позивач не значиться на обліку саме в управлінні соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відзив на адміністративний позов до Одеського окружного адміністративного суду не подавав.
Разом з цим, у матеріалах справи наявний відзив Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 06.09.2021.
Відповідно до вказаного відзиву Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат заперечує щодо заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" не була визнаною неконституційною. Частиною 2 статті 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України "Про Державний бюджет на відповідний рік" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків». Норми Конституції України є нормами прямої дії. Розміри щорічних виплат до 5 травня встановлено, виходячи з видатків, передбачених на ці цілі законом про держбюджет на відповідний рік, як це і передбачено Конституцією України, Бюджетним кодексом України, а також, статтею 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в якій визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, не є порушення конституційних прав громадян.
Відповідач зауважив, що на момент виникнення спірних правовідносин були чинними нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня (а саме - Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закон України “Про Державний бюджет на 2021 рік"). Оскільки чинним законодавством України, зокрема, Конституцією України, не передбачено розмежування нормативно-правових актів на загальні та спеціальні, відтак, виходячи з принципів теорії держави і права, застосуванню підлягає той закон (норма), який останній регулює суспільно-правові відносини. Отже, за наявності декільком законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосовуються положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на викладене, на думку відповідача, Центр при проведенні перерахування коштів на виплату щорічної разової допомоги діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства і ніяким чином не порушив права та законні інтереси позивача.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 26.10.2018 року Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.
Статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Отже, як учасник бойових дій, позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги.
У 2021 році до 5 травня позивачу була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1491,00 грн.
Не погоджуючись із розміром виплаченої разової щорічної грошової допомоги, позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням здійснити доплату одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсіях (у розмірі станом на день здійснення виплати) за віком як учаснику бойових дій з урахуванням раніше виплаченого.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.06.2021 року надано відповідь, у якій зазначено, що до компетенції управління не належить питання перерахунку та виплати вказаної разової грошової допомоги та рекомендовано з даного питання звернутись до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Позивач не погоджується з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж 5 мінімальних пенсій за віком, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні даної справи, суд враховує, що відповідно до розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.06.2024 № 18-к «Про перейменування структурних підрозділів Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації зі статусом юридичних осіб публічного права», управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перейменовано в управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.16 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п'яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Конституційним Судом України 22 травня 2008 року прийнято рішення №10рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у чинній редакції) передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності з 01 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким зокрема встановлено (у редакції Закону № 293-IX від 14.11.2019), що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що 27.02.2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі 1-247/2018(3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаним рішенням також зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України у пункті 2.2. встановлено, що згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону № 79 розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551(стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, враховуючи вищенаведене, з 27.02.2020 року приписи п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині, що стосуються ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та приписи ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції п. 20 Розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік») не можуть запроваджувати правила призначення та виплати разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин суд доходить висновку, що у зв'язку із вставленням позивачу статусу учасника бойових дій, у позивача виникло право на щорічну разову грошову допомогу учасникам бойових дій до 5 травня, яка передбачена ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-ХІV у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові від 8 квітня 2021 р. № 325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1491 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Таким чином, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, а саме: у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 294-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, позивачу повинна була бути нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня, яка передбачена ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-ХІV у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 8845,00 грн. (1769*5).
Сторонами не заперечується, що позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 1491, 00 грн.
Отже, сума виплаченої спірної допомоги позивачу у 2021 році не відповідає вимогам законодавства та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Відповідно п.5 Порядку № 325 бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.
Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення та Центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, яке набрало законної сили 13.01.2021, вказав, що належним відповідачем є відповідальний орган, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги.
З наведеного слідує, що саме Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат має здійснити перерахунок позивачу разової грошової допомоги до 05 травня у 2021 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та виплатити недоотриману суму.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що Київським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання Київського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій з урахуванням попередньо виплаченої суми.
При цьому, у задоволенні позовних вимог до управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації слід відмовити.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», розподіл судових витрат на його користь не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-9, 72, 77, 90, 139, 194, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 40, код ЄДРПОУ 37485511), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7, код ЄДРПОУ 22886300) визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Київський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій з урахуванням попередньо виплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України. Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Суддя А.А. Радчук