65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1404/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
до відповідача: фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича
про стягнення 200510,11грн
До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича про стягнення 200510,11грн заборгованості за договором про надання кредиту № 502888-КС-003 від 06.08.2024.
Ухвалою від 11.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заперечень - протягом п'яти днів з отримання відповіді на відзив.
Ухвала про відкриття, яка надіслана судом на адресу відповідача, зазначену в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань с. Вигода Біляївського району Одеської області, вул. Корольова, 27, повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідач відзиву не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Крім того, суд ухвалою від 11.04.2025 задовольнив клопотання позивача і витребував у АТ КБ "Приватбанк" документ з інформацією про:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 Павелко Руслану Миколайовичу (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 06.08.2024 року по 26.08.2024 року включно.
01.05.2025 до суду надійшла відповідь АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу суду, в якій повідомлено суд, що на ім'я Павелко Руслана Миколайовича емітовано карту НОМЕР_1 і надано виписку по рахунку за період з 06.08.2024 по 26.08.2024.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
14.03.2024 НБУ внесено запис до Державного реєстру фінансових установ запис про переоформлення ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (позивач) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, що підтверджується листом НБУ від 15.03.2024 та витягом з Державного реєстру фінансових установ.
06.08.2024 фізична особа-підприємець Павелко Руслан Миколайович (позичальник, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (кредитодавець, позивач) уклали в електронній формі Договір про надання кредиту № 502888-КС-003 в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" і Правилами про відкриття кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям), через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця https://my.tpozyka.com.
Укладення Договору з боку позивача підтверджується протоколом перевірки електронного підпису директора Гайворонської М.М. від 06.08.2024.
Укладення Договору з боку відповідача ФОП Павелко Руслан Миколайович (РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підтверджується Візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №502888-КС-003 від 06.08.2024 (а.с. 42) в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" на сайті https://my.tpozyka.com.
Нормами статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтями 3 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що:
електронна форма представлення інформації - це спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації;
- електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
- електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи;
- докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно відповідними нормами ГПК України;
Згідно з ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Так, позивач 06.08.2024 надіслав пропозицію (оферту) укласти договір, а відповідач прийняв пропозицію. З огляду на викладене, позивач направив відповідачу одноразовий ідентифікатор UA-6656 на номер телефону НОМЕР_3, який було зазначено в анкеті (а.с. 44) в особистому кабінеті на сайті позивача, який відповідачем було введено/відправлено.
Отже, договір було підписано одноразовим ідентифікатором.
За умовами укладеного договору № 502888-КС-003 від 06.08.2024 (п. 1) позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в розмірі 60000грн (надалі за текстом - "Кредит") строком на 16 тижнів - до 26.11.2024 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка у розмірі 1,5% в день (фіксована ставка), знижена процентна ставка у розмірі 1,15957500% в день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту - 9000 гривень. Отже, кредит надавався на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту та зазначеними Правилами.
Відповідно до пунктів 2, 2.1., 2.2. Договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
-у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.
-сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
- у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.
В п. 3 договору викладено графік платежів, а саме відповідач мав платити по 15750грн кожного разу в такі дати: 20.08.2024, 03.09.2024, 17.09.2024, 01.10.2024, 15.10.2024, 29.10.2024, 12.11.2024, 26.11.2024, тобто всього відповідач мав сплатити позивачу 126000грн.
Пунктом 6 Кредитного договору, який підписали Позивач та Відповідач, було визначено, що "позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням".
Таким чином, підписавши Кредитний договір в цілому, Відповідач погодився із всіма його складовими частинами (включаючи і зазначений пункт 6) та висловив своє вільне волевиявлення щодо його положень та змісту. Вказаний пункт 6 Кредитного договору слід розглядати як запевнення Відповідача щодо Договору, які були вчинені ним у відповідності до норм статті 650-1 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - "ЦК" або "ЦК України"), які передбачають, що:
- сторони договору можуть погодити перелік запевнень, що надаються стороною (в даному випадку - Відповідачем) щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору (в даному випадку - факт попереднього (ще до укладення Кредитного договору) ознайомлення Відповідача із Кредитним договором та Правилами, яких він зобов'язався дотримуватись під час укладення та подальшої дії Кредитного договору;
- сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов'язана відшкодувати стороні, яка покладалась на такі запевнення, збитки, завдані у зв'язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.
08.08.2024 позивач та відповідач аналогічно за допомогою одноразового ідентифікатора UA-7934 укладено в електронній формі додаткову угоду № 1 до договору, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта (а.с. 43).
Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди, сторони домовились, що сума кредиту збільшується на 15000грн, а позичальник зобов'язується повернути кошти на умовах та в строки, викладені в договорі. Комісія за додаткову суму становить 2250грн (п. 5).
Так, у зв'язку із збільшенням розміру кредиту позичальник зобов'язався платити (п. 6 додаткової угоди) по 19630грн кожного разу в такі дати: 20.08.2024, 03.09.2024, 17.09.2024, 01.10.2024, 15.10.2024, 29.10.2024, 12.11.2024, останній платіж в сумі 19574,91грн - 26.11.2024, тобто всього відповідач мав сплатити позивачу 156984,91грн.
06.08.2024 Позивач видав Відповідачу кредит в розмірі 60 000грн, а 08.08.2024 - в розмірі 15000грн, на картковий банківський рахунок НОМЕР_1 , вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов'язання за Кредитним договором своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується:
- витягом з анкети клієнта ФОП Павелко Р.М.,
- довідками ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (оператор послуг платіжної структури), який здійснював платежі, від 29.01.2025 № 33632/01 та № 33633/01 від 29.01.2025.
- випискою АТ КБ "Приватбанк", наданою на виконання ухвали суду.
Згідно норм статті 46 Закону України "Про платіжні послуги"
- порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ;
- виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону;
- надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників
- надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:
- номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або унікального ідентифікатора отримувача.
- надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо інформація, яку він перевіряє, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення.
2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Наявність правовідносин позивача та ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (оператор послуг платіжної структури) підтверджується договором про надання послуг, укладеного між позивачем та ТОВ «ПРОФІГІД» №ПГ-5 від 04.11.2020.
Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
В подальшому сторонами Договору строки виконання грошових зобов'язань Позичальника за Договором не переносились.
Відповідач лише частково погасив заборгованість в сумі 6900грн, чим порушив свої зобов'язання. Так часткова сплата коштів відповідачем підтверджується платіжною інструкцією «Приватбанк» від 26.08.2024 на суму 5900грн та від 30.08.2024 на суму 1000грн та розрахунком заборгованості.
З огляду на викладене, заборгованість відповідача за договором про надання кредиту становить 75000грн заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 121160,11грн заборгованість по процентах та 4350грн заборгованість з нарахованої та несплаченої комісії, всього - 200510,11грн, на підтвердження чого позивач подав розрахунок.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п. 91) припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Але відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування, а саме - відповідач в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом не здійснював оплати.
Відповідач станом на час розгляду справи не надав доказів сплати заборгованості як і будь-яких заперечень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9780грн витрат на правничу допомогу.
Розглянувши заяву позивача про витрати на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
До позовної заяви позивачем було додано копію договору про надання правничої допомоги від 01.10.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС», за умовами якого позивач доручив, а об'єднання зобов'язалось надавати правову допомогу.
Відповідно до п. 7.1 договору, договір діє до 31.12.2027.
Згідно з п. 4.4 договору, за результатами роботи складається акт, в якому зазначається обсяг допомоги і її вартість.
Оплата за договором здійснюється на підставі рахунків (п. 4.2).
Позивачу виставлено рахунок № Р-00000210 від 07.04.2025 на суму 9780грн, який сплачено платіжною інструкцією від 08.04.2025 № 4103.
У сервісі Вчасно позивач та Адвокатське об'єднання «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» в особі адвоката Глуховецький О.С. підписано в електронному вигляді акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.04.2025 № Р-00000210-07-04/25, в якому зазначено вартість підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Павелко Р.М. 9780грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позовну заяву через підсистему Електронний суд подав адвокат Глуховецький О.С., на підтвердження повноважень якого надано копію свідоцтва адвоката та довіреність від 01.10.2024.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 9780грн.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). При цьому такі витрати повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.
Таким чином, враховуючи задоволення позову, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, то за загальним правилом витрати позивача на правничу допомогу в сумі 9780грн покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код 41084239, м. Київ бульвар Лесі Українки 26, оф. 411) 200510,11грн заборгованості, 9780грн витрат на правничу допомогу та 2422,40грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2025 р.
Суддя В.В. Литвинова