номер провадження справи 7/58/25
про закриття провадження у справі
06.06.2025 справа № 908/691/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №908/691/25
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13» (69118, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44173022)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» (69091, м.Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17, кв. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32814485)
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ зареєстрований у канцелярії Господарського суду Запорізької області 20.03.2025) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13» (далі - ОСББ «Запорізька 13») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» (далі - ТОВ «Аванта») про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління будинком у сумі 20637,12грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.03.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/691/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
В обґрунтування позовних вимог ОСББ «Запорізька 13» вказує на те, що відповідачем, який є власником нежитлового приміщення № 146, в підвалі літ. А-9 будинку № 13 по вул. Запорізькій у м. Запоріжжя, не виконані зобов'язання зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 у розмірі 20637,12грн.
Ухвалою суду від 25.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано ОСББ «Запорізька 13» строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі, а саме:
- надати суду докази на підтвердження повноважень голови правління Ю.В. Степанової на підписання позову та звернення з позовною заявою до суду;
- надати суду належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів;
- надати суду належним чином засвідчені читабельні копії повної актуальної на час звернення до суду інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо приміщення відповідача, договору купівлі-продажу, повідомити про джерела їх отримання, зазначити, де знаходяться оригінали цих доказів;
- надати детальний розрахунок заборгованості, яку позивач просить стягнути, відповідні пояснення викласти в тексті позову;
- надати суду належним чином оформлену позовну заяву, яка відповідає вимогам ст. 162, 164 ГПК України.
- надати суду докази надсилання відповідачу документів на виконання цієї ухвали.
На виконання ухвали суду від 07.04.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 7342/08-08/25 від 07.04.2025). Заява про усунення недоліків подана в установлений судом строк, недоліки позову усунуті.
Ухвалою суду від 09.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/691/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача 28.04.2025 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вих. № 08/25 від 23.04.2025), в якому відповідач повідомив суд, що після відкриття провадження ТОВ «АВАНТА» добровільно 22.04.2025 сплатило заборгованість у сумі 20637,12грн зі сплати внесків на управління будинком, що підтверджується платіжною інструкцією № 114 від 22.04.2025.
Від позивача у системі «Електронний суд» 09.05.2025 надійшло клопотання про задоволення позовних вимог, в якому останній просить суд відмовити відповідачу у закритті провадження у справі та вирішити питання про стягнення з відповідача суми судового збору та суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00грн.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, беручи до уваги погашення відповідачем після відкриття провадження у цій справі суми заборгованості у розмірі 20637,12грн, що підтверджується платіжною інструкцією від № 114 22.04.2025, суд дійшов висновку, що предмет спору у даній справі відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з ним не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 907/551/17.
Із урахуванням зазначеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 423 від 19.03.2025. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України, про що свідчить виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Відтак, судовий збір, сплачений у цій справі, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Ураховуючи зазначене, для повернення судового збору позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням згідно з приписами Закону України «Про судовий збір» та ГПК України.
Щодо розподілу суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00грн. суд зазначає таке.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд констатує, що позивач у позовній заяві зазначив розмір витрат на професійну правничу допомогу (1500,00грн) та надав суду разом із позовом відповідні докази. Просив суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, позивач дотримався визначеного процесуальним законом порядку.
До позовної заяви позивач як докази понесених витрат на професійну правничу допомогу надав копію договору про надання правової допомоги від 19.03.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Здориком Олександром Ігоровичем, із додатком № 1, копію акту прийому - передачі наданих послуг від 17.03.2025.
Відповідно до п.п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 19.03.2024, замовник (ОСББ “Запорізька-13») доручає, а виконавець (адвокат Здорик О.І.) зобов'язується за винагороду в межах умов цього договору вчинити від імені та за рахунок замовника наступні дії: надавати правову допомогу замовнику в судах як першої, а при необхідності на окремо обговорених умовах і другої інстанції за поданням інтересів замовника, а також виконувати інші доручення замовника правового характеру як окремо обумовлені сторонами, так і узгоджені цим договором.
З п. п. 3.1.1 п. 3.1 вказаного договору, зокрема, вбачається, що в рамках договору замовник наділяє виконавця такими повноваженнями: від імені Замовника без обмежень бути представником перед усіма підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, перед органами державної влади та органами місцевого самоврядування, правоохоронними та контролюючими органами, в судах загальної юрисдикції та третейських судах, органах державної виконавчої служби з правом підпису, подачі і отримання від імені Замовника всіх і будь-яких необхідних документів.
Згідно з п. 1.2 договору, замовник зобов'язується сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати виконавця, пов'язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених додатком №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.
Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.
У додатку № 1 до договору передбачені відповідні тарифи адвоката: зокрема, 1500 грн за роботу адвоката, пов'язану з підготовко та поданням позовної заяви (у цивільній, адміністративній, господарській, кримінальній справі) (п. 1.2 додатку).
У п. 2 додатку № 1 встановлено, що факт надання за цим договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 17.03.2025 адвокатом надані юридичні послуги: підготовка позовних заяв по кв. 116, кв. 117, кв. 88, кв. 78, кв. 49, кв. 66 на загальну суму 9000,00грн, підготовка позовної заяви по нежитловому приміщенню № 146 на загальну суму 1500,00грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідні послуги адвокатом надані. Акт підписано з боку обох сторін без зауважень.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Ураховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00грн є співмірним і розумним у даній справі та підлягає задоволенню повністю.
Також суд зважає на те, що спір виник з вини відповідача, сплата заборгованості здійснена ним на користь позивача після відкриття провадження у справі.
Клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не заявлялось.
З урахуванням викладеного, суд присуджує до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача та роз'яснює позивачу порядок повернення суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 908/691/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13» (69118, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44173022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» (69091, м.Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17, кв. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32814485) про стягнення 20637,12 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» (69091, м.Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17, кв. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32814485) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13» (69118, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44173022) 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
3. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду із клопотанням про повернення суми судового збору, сплаченої за подання позовної заяви у справі № 908/691/25, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею 06.06.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено та підписано 06.06.2025.
Суддя І.Є. Лєскіна