02.06.2025 м.Дніпро Справа № 904/2564/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
при секретарі судового засідання Логвіненко І.Г.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Федотова О.П. (в залі суду);
від позивачів: не з'явились;
від відповідача: Чаплигіна Н.О. (в залі суду);
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 (суддя Рудь І.А., повний текст якого підписаний 15.11.2024) у справі №904/2564/24
за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро; позивача-2: Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 - Комунального підприємства "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
про визнання недійсними додаткових угод № 9, 10, 11, 12, 13, 14 та стягнення грошових коштів у сумі 116 531 грн 70 коп.
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпропетровської обласної ради, позивача-2: Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової (державної адміністрації) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:
- визнати недійсними додаткові угоди № 9 від 16.08.2023, № 10 від 06.09.2023, № 11 від 06.10.2023, № 12 від 09.11.2023, № 13 від 08.12.2023, № 14 від 21.12.2023 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000056614/2023 від 14.12.2022, укладені між Комунальним підприємством "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації грошові кошти у розмірі 116 531 грн 70 коп.
Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на недійсність спірних додаткових угод до договору №521000056614/2023 від 14.12.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії внаслідок порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про ринок електричної енергії".
В цілому за договором №521000049020 від 01.03.2021 було поставлено 79 568 кВт*год електроенергії на суму 579 131 грн 46 коп., хоча за початковою ціною необхідно було сплатити за такий обсяг 462 599 грн 76 коп., тобто переплачено 116 531 грн 70 коп., разом з ПДВ за поставлену електричну енергію.
Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.
При цьому органи, уповноважені на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, не вжили жодних заходів протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив їм про можливе порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для пред'явлення цього позову.
Ухвалою суду від 16.07.2024 залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 - Комунальне підприємство "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро; підготовче засідання відкладено на 01.08.2024. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - залишено на розгляді у суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №904/2564/24 позов задоволено повністю.
Визнано недійсними додаткові угоди № 9 від 16.08.2023, № 10 від 06.09.2023, № 11 від 06.10.2023, № 12 від 09.11.2023, № 13 від 08.12.2023, № 14 від 21.12.2023 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000056614/2023 від 14.12.2022, укладені між Комунальним підприємством "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації м. Дніпро грошові кошти у розмірі 116 531 грн 70 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Дніпропетровської обласної прокуратури м. Дніпро витрати по сплаті судового збору у сумі 16 956 грн 80 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» є нормативно-правовим актом, який встановлює спеціальний, відмінний від визначеного у Законі України «Про публічні закупівлі», порядок проведення закупівель, її дія обмежується у часі періодом дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Тому сторони під час укладання Договору № 521000056614/2023 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 14.12.2022 керувалися вимогами саме особливостей, які, у свою чергу, не містять жодних обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед».
В свою чергу, посилання суду на судову практику, яка склалася під час правозастосування ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», апелянт вважає неприйнятними у справі, що розглядається, бо договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000056614/2023 від 14.12.2022 та додаткові угоди № 9,10,11,12,13,14 до нього укладалися на підставі Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178. Тому перелічені судом висновки Верховного Суду не містять правових позицій щодо Особливостей, відтак, є нерелевантними до справи, що розглядається.
Суд, визнаючи недійсними додаткові угоди до договору, розповсюдив наслідки недійсності лише на одну сторону правочину, ігноруючи абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України у сукупності з п.1 ч.3 ст.1212 цього Кодексу. Такий підхід, на переконання апелянта, не відповідає справедливому та рівному ставленню до сторін правочину.
Звертає увагу, що 18.09.2024 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн. Правовою підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати стала наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини 3 статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 ЦК України, статті 208 ГК України (вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики) та необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції
За результатами розгляду Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 виснувала: «якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості» (п.10.2).
Також Великою Палатою зауважено, що «у такій категорії справ суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення/ відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину» (п.8.45).
Звертає увагу, що судом у тексті рішення наведено цілий блок із аналізом середньозважених цін на РДН.
При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в липні 2023 становила 3,46310 грн/кВт*год, тобто менше, ніж 3,66987 грн/кВт*год без ПДВ., який сторони погодили у вказаній додатковій угоді.»
Але суд не зважив на те, що 3,46310 грн/кВт*год не є середньозваженою ціною на РДН. Це є РДН ОЕС (Base) - індекс РДН у період базового навантаження (постачання електричної енергії протягом 24-годинного періоду від 00:00 до 24:00). Про помилковість та безпідставність використання у даній справі індексу базового навантаження РДН ОЕС (Base), замість середньозваженої ціни на РДН, докладно зазначалося у Відзиві на позовну заяву.
Судом не враховано, що укладання додаткових угод у разі зміни величини відповідних складових, визначених у формулі Договору, не передбачено. Через віднесення споживача до «бюджетної сфери», задля його зручності під час проведення казначейських розрахунків, постачальником кожного місяця оформлювалися додаткові угоди. Але додатковими угодами ціна не змінювалася, тому навіть визнання їх недійсними не перешкоджає ствердженню, що Постачальник повинен був обов'язково кожного календарного (звітного) місяця розраховувати ціну за одиницю товару відповідно до формули без укладення додаткових угод.
Тариф постачальника залишався незмінним протягом всього періоду дії договору. Подальше укладання додаткових угод відповідало пп.7 п.19 Особливостей, умовам Договору, здійснювалося на його підставі та на виконання його умов. Питання про недійсність умов договору судом не порушувалося, хоча саме в умовах Договору, а не додаткових угод, закріплені положення щодо зміни ціни у Договорі.
Суд, посилаючись на вище процитовану статтю ЦК України, не взяв до уваги, що порядок зміни ціни визначено у п. 12.4 Договору та пп.1.2.1,1.2.2 Комерційної пропозиції. Сторони вносили зміни до договору та змінювали ціну за взаємною згодою сторін, Споживач мав право розірвати Договір без будь-яких негативних правових наслідків з боку Постачальника. Незважаючи на те, що електрична енергія була поставлена Споживачу до моменту зміни договору, суд, посилаючись на ч.4 ст.653 ЦК України, зобов'язав Постачальника повернути грошові кошти за вже виконаним зобов'язанням.
Вважає висловлені судом твердження про недобросовісні дії сторін (сторони), які роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такими, що не відповідають ані намірам сторін, ані досягнутим результатам, ані обставинам справи.
Звертає увагу, що залучення КП "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради" до участі у цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, адже обсяг наданих законом прав відповідача є більшим за обсяг прав третьої особи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, визнання позову тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21)).
Відтак, звертаючись з цим позовом до суду та користаючись своїми процесуальними правами, прокурор не визначив КП "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради" (сторону оспорюваних додаткових угод) як співвідповідача та в подальшому не заявляв клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову, бо незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог. Аналогічного висновку дотримувався Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 по справі № 922/42/24.
Крім того, суд визнав правочини недійсними і, як наслідок, застосував наслідки недійсності не щодо учасників цього правочину, а стосовно сторонньої юридичної особи, яка у виконанні даного господарського зобов'язання участі не брала. До того ж, споживач є комунальним підприємством, але кошти суд стягнув не до місцевого бюджету, а до державного, бо Департамент охорони здоров'я є структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає рішення законними та обґрунтованими, винесеними при дослідженні та з'ясуванні всіх обставин справи, зазначає, що закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від у справі №914/1087/18. При цьому зауваження відповідача про незастосування даної постанови у спірних правовідносинах не витримують щонайменшої критики: Верховний Суд зробив загальний висновок щодо свободи договору, яка не є безмежною, а чітко обмежена вимогами чинного законодавства.
Упродовж всього строку дії договору ціна послуги з передачі електроенергії (ціна встановлена НКРЕКП) за 1 кВт*год без ПДВ, ціна послуги з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу (ціна встановлена НКРЕКП), змінювалась декілька разів : додатковими угодами №2, №7, №8, №9. Ціна на послуги постачальника становила 0,12964 грн/кВт*год без ПДВ та не змінювалась.
Виходячи з п.2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», можна зробити висновок, що коливання ціни, можливе тільки для товару, а не для послуг. Але в ціні електричної енергії для споживача ціною товару є тільки одна зі складових - закупівельна вартість на певному сегменті ринку, все інше (передача, розподіл, послуги постачальника) є послугами та «коливатися» не можуть.
Не зважаючи на те, що з цим фактом не погоджується відповідач, але підвищення до 10% можливе лише для однієї зі складових - вартості електроенергії як товару (Срдн).
Відтак, включення вартості послуг з передачі та розподілу електричної енергії до вартості електричної енергії за договором жодним чином не змінює їх суть і не перетворює їх на товар. У п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» чітко визначено, що збільшення ціни допускається за одиницю товару, а не для послуг.
Вважає, що саме відповідач, як досвідчений суб'єкт господарювання, повинен був бути обізнаним і мав можливість правильно розраховувати допустимий відсоток підвищення ціни електроенергії за Договором.
Стосовно доводів щодо документального підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії наголошу, що висновки Черкаської Торгово-промислової палати, надані постачальником на підтвердження підвищення (зміни) Срдн, не відображають динаміку цін на електроенергію, та не підтверджує очевидну невигідність Постачальника щодо виконання договору на попередніх умовах. Вони є лише інформацією довідкового характеру, яка не містить доказів того, що підвищення ціни є непрогнозованим. Підвищення до 10% можливе лише для однієї зі складових - закупівельної вартості електроенергії як товару (Срдн), тому, максимальне збільшення цієї складової могло скласти 10%, а не 23,5%, як це відбулось в додатковій угоді №9.
Відповідач відверто спекулює терміном «коливання» ціни електроенергії, який прокуратурою вживається лише в значенні «Зміни ціни в бік зростання», крім того саме цим терміном користується Верховний Суд у своїх висновках, які процитовані в позовній заяві прокуратури.
Твердження відповідача про те, що сторони домовились між собою у договірному порядку про обрання ДП «Оператор ринку» в якості джерела інформації стосовно коливання цін на ринку електроенергії не витримують жодної критики та обґрунтовано не були визнані судом такими, що вартують уваги.
Стосовно проведення реституції та повернення сторонами в натурі всього, що кожна одержала на виконання недійсного правочину або компенсації вартості одержаного за договором звертає увагу, що умови додаткових угод № 9,10,11,12,13,14 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000056614/2023 від 14.12.2022 суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару внаслідок чого з місцевого (обласного) бюджету надлишково сплачено грошові кошти у розмірі 116 531,7 грн. та були визнані судом недійсними, як такі що суперечать закону, а також інтересам держави і суспільства. У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21 викладено правову позицію про те, що визнання додаткових угод недійсними в разі порушення п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є належним способом захисту.
Вважає, що обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК «Купівляпродаж». У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд виклав правову позицію щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі». Зокрема, у п. 166 зазначив, оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
Ця правова позиція висловлена з приводу правовідносин, коли прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який є суб'єктом владних повноважень та стороною оспорюваних додаткових угод (Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації). Водночас, у даній справі позивачем, на користь якого прокурор просить стягнути надмірно сплачені грошові кошти, є суб'єкт владних повноважень (Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації), який не є стороною оспорюваних додаткових угод, є головним розпорядником бюджетних коштів, якому завдано збитки у зв'язку із надлишковою сплатою підпорядкованим йому закладом КП «Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи» Дніпропетровської обласної ради, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, відповідачу 2 бюджетних коштів на виконання недійсних додаткових угод, які не відповідають інтересам держави і суспільства. Тим більше, що закладом заходи щодо оскарження в судовому порядку оспорюваних додаткових угод до договору та повернення надлишково сплачених бюджетних коштів за указаними угодами не вжито.
Наголошує, що згідно зі ст. 1212 ЦК України особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Стосовно обґрунтування прокурором не визначення відповідачем безпосередньо КП «Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи» ДОР, зауважує що слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 8.30, 8.32, 10.1 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах, тому відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі комунального закладу освіти, прокурор не може пред'явити у даному випадку позов в інтересах КП «Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи» Дніпропетровської обласної ради.
Надмірно сплачені з місцевого бюджету, на виконання визнаних недійсними додаткових угод, грошові кошти у розмірі 116 531,7 грн. підлягають стягненню на користь головного розпорядника бюджетних коштів - Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, який не є стороною оспорюваного правочину, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.
Тим більше, що відповідно до Бюджетного кодексу України вищезазначені грошові кошти в сумі 116 531,7 грн. у разі стягнення з відповідача підлягають зарахуванню до обласного бюджету, оскільки бюджетний період (з 01.01.2023 по 31.12.2023), визначений ст. 3 Бюджетного кодексу України, в якому їх надмірно сплачено, закінчився.
Зважаючи на те, що укладення неправомірних оспорюваних угод призвело до зайвих виплат із обласного бюджету, шкода у зв'язку з їх укладенням завдана інтересам територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, захист яких відповідно до законодавства має здійснювати Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації як головний розпорядник коштів для закладів охорони здоров'я в розумінні ст.22 Бюджетного кодексу України. Тому в позові, який в подальшому задоволений судом, цілком правильно визначено суб'єктний склад сторін спірних правовідносин.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 20348,16 грн.). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
19.21.2024 на адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків скарги, на виконання вимог ухвали від 18.12.2024 до якої додано платіжну інструкцію №3766986 від 13.12.2024 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що повне рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 по справі №904/2564/24 складено 15.11.2024. Відповідач отримав рішення у зареєстрованому Електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 15.11.2024, у п'ятницю, о 20:02 год. (прінт-скрін екрану додаємо). Таким чином судове рішення у даній справі було вручено 18.11.2024 - у робочий день, наступний за днем його відправлення. Вказане пояснює, чому апеляційна скарга була подана 06.12.2024 (із дотриманням встановленого ст. 256 ГПК України 20-денного строку).
Ухвалою від 19.12.2024 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №904/2564/24; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; розгляд справи № 904/2564/24 призначено у судовому засіданні на 21.04.2025 на 16:15 год., сторонам встановлений строк для подачі відзиву/, заяв, клопотань.
15.04.2025. до суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
17.04.2025 до суду від Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області надійшло заперечення стосовно зупинення провадження у справі.
Також 17.04.2025 до суду від представника позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі; в якому також проінформовано суд про відсутність заперечень з приводу заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні 21.04.2025 оголошено перерву до 02.06.2025.
В судове засідання 02.06.2025 з'явився прокурор та представник відповідача, які надали свої пояснення щодо зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні 02.06.2025 оголошена вступна та резолютивна частина ухвали про зупинення провадження у справі.
При розгляді справи судом встановлено, що 09.04.2025 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до провадження справу №920/19/24 з метою необхідності відступу (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Так, предметом розгляду справи №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до ТОВ "Енергетичне партнерство" є вимога прокурора про визнання недійсними низки додаткових угод щодо внесення змін та доповнень до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.01.2021 № 24, при укладенні яких, на думку прокурора, порушено імперативні приписи частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до зазначеної норми, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Головним аргументом прокурора є правова позиція, сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
В свою чергу, в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд наголосив:
« 4. Верховний Суд у цій справі з урахуванням відсутності стабільної ситуації на ринку товарів (зокрема, електричної енергії) вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від цього висновку Великої Палати Верховного Суду, вказавши при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку, ціна за одиницю може бути збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, при цьому обмеження у 10 % рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни. При цьому, загальна ціна договору не повинна змінюватися.».
« 92. На думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
93. З огляду на це, Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
94. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
95. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
96. У цьому випадку підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:
- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-IX, втім не робила висновок щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом № 1530-IX від 03.06.2021;
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.».
Колегія суддів зазначає, що у досліджуваній справі (904/2564/24) предметом позовних вимог також є визнання недійсними додаткових угод до договору (з підстави невідповідності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі") і стягнення надмірно сплаченої суми грошових коштів.
При цьому, суд першої інстанції послався саме на позицію Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 відступ від якої наразі є предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24.
Отже, ці висновки будуть обов'язковими для судів нижчих інстанцій.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З огляду на викладене, з метою правильного вирішення справи та застосування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які за приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» мають враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 904/2564/24, до розгляду Великою Палатою Верховного Суд справи № 920/19/24, проти чого прокурор у засіданні 17.02.2025 також не заперечував.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, суд, -
Провадження у справі №904/2564/24 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суд справи № 920/19/24 та опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повної ухвали в порядку ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 05.06.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков