Справа № 620/11973/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
05 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2024 року позивач, Акціонерне товариство «Хімтекстильмаш», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.08.2024 №12373/Ж10/25-01-24-06.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує, зокрема, що всупереч вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідач нарахував товариству пеню за період з 01.03.2020 по 31.07.2023.
Також апелянт зазначив про недоведеність умислу та безпідставність застосування штрафу у розмірі 25%.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
23 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, АТ «Хімтекстильмаш»» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Позивач перебуває на податковому обліку (а.с. 18).
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу ГУДПС у Чернігівській області від 30.05.2024 №674-п, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка АТ «Хімтекстильмаш» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.03.2024, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.01.2017 по 31.03.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 31.12.2024.
За результатами перевірки складено акт від 01.07.2024 №9216/Ж5/25-01-24-06-14314311 (а.с. 4-11), у висновках якого зазначено про порушення позивачем, зокрема пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: протягом перевіряємого періоду підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 525917,60 грн., який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників. Одночасно, станом на 31.03.2024 на підприємстві рахувалась заборгованість із сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 620634,58 грн. За результатами вищевказаного порушення донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 620634,58 грн., в т.ч. за 2020 рік 106724,22 грн., за 2021 рік 193526,94 грн., за 2022 рік 102875,28 грн., за 2023 рік 181338,60 грн., за 2024 рік 36169,54 грн.
На підставі вказаних висновків акту перевірки ГУДПС у Чернігівській області винесло АТ «Хімтекстильмаш» податкове повідомлення-рішення від 08.08.2024 №12373/Ж10/25-01-24-06, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, з податку на доходи фізичних осіб у сумі 459763,23 грн. (122982,65 за штрафними (фінансовими) санкціями та 336780,58 грн. - пеня) (а.с. 13-17).
Відповідно до матеріалів справи основну суму боргу в сумі 620634,58 грн. позивач сплатив 28.08.2024 (а.с. 17 зворот).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій та пені протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що відповідач, обчислюючи товариству штрафні санкції та пеню, врахував положення підпункту 52.1 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Також суд дійшов висновку, що враховуючи виявлений факт заборгованості товариства зі сплати податку на доходи фізичних осіб відповідач обґрунтовано, відповідно до положень статті 125-1 Податкового кодексу України, нарахував йому штрафні санкції.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу
Відповідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до підпункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Статтею 168 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Як було зазначено вище, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу ГУДПС у Чернігівській області від 30.05.2024 №674-п, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка АТ «Хімтекстильмаш» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.03.2024, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.01.2017 по 31.03.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 31.12.2024.
За результатами перевірки складено акт від 01.07.2024 №9216/Ж5/25-01-24-06-14314311 (а.с. 4-11), у висновках якого зазначено про порушення позивачем, зокрема пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: протягом перевіряємого періоду підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 525917,60 грн., який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників. Одночасно, станом на 31.03.2024 на підприємстві рахувалась заборгованість із сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 620634,58 грн. За результатами вищевказаного порушення донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 620634,58 грн., в т.ч. за 2020 рік 106724,22 грн., за 2021 рік 193526,94 грн., за 2022 рік 102875,28 грн., за 2023 рік 181338,60 грн., за 2024 рік 36169,54 грн.
Апелянт посилається на приписи підпункту 52.1 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України наголошує, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Тому позивач наполягає на протиправному застосуванні до нього пені з 01.03.2020 по 31.07.2023.
Разом з тим, колегією суддів досліджено розрахунок штрафних санкцій та пені (а.с. 14-17) та встановлено, що у вказаний період податковим органом пеня не нараховувалась, що підтверджується пустими клітинками у колонці «Пеня» за вказаний апелянтом період.
Дотримання відповідачем підпункту 52.1 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України було правильно встановлено і судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Крім вищевказаного, в обґрунтування власної правової позиції апелянт посилався на те, що в силу положень пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв'язку зі сплатою товариством протягом 30 календарних днів донарахованої суми податкового зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції та пеня йому не нараховуються, а також зазначив про відсутність вини позивача, недоведеність умислу та безпідставність застосування штрафу.
Так, відповідно до підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов'язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №12373/Ж10/25-01-24-06 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, з податку на доходи фізичних осіб у сумі 459763,23 грн. (122982,65 за штрафними (фінансовими) санкціями та 336780,58 грн. - пеня), в той час як 28.08.2024 позивач сплатив основну суму боргу в сумі 620634,58 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи виявлений факт заборгованості товариства зі сплати податку на доходи фізичних осіб відповідач обґрунтовано, відповідно до положень статті 125-1 Податкового кодексу України, нарахував йому штрафні санкції, в той час як факт сплати позивачем такого боргу після проведеної перевірки та отримання податкового повідомлення-рішення не впливають на останнє.
Так, під час перевірки ГУДПС у Чернігівській області було встановлено, що станом на 01.03.2024 товариство має заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб, яку в подальшому відповідач дійсно сплатив 28.08.2024. Однак, оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням позивачу було нараховано штрафні санкції та пеню у зв'язку з несплатою боргу відповідно до положень статті 125-1 Податкового кодексу України, згідно з якою ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, факт сплати позивачем такого боргу після проведеної перевірки та отримання податкового повідомлення-рішення не впливають на нарахування штрафних санкцій, при цьому, стверджуючи про відсутність вини/умислу платника, апелянт не зазначив на підтвердження вказаного жодних обґрунтованих доводів.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна