П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1517/25
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.
06 червня 2025 року
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
18 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:
- визнання протиправним дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо зменшення розміру пенсії позивачці;
- скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 26.09.2024 про перерахунок пенсії з 01.10.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області виплачувати позивачці раніше призначену пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.10.2024, визначивши її у розмірі 60 % від заробітної плати згідно з довідками № 1400-0503-8/6960 та № 1400-0503-8/6961.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 26.01.2024 вона отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідках від 26.01.2024 № 1400-0503-8/6960 та від 26.01.2024 № 1400-0503-8/6961. Листом від 26.09.2024 № 1400-0307-8/79147 відповідач повідомив позивачку, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі - постанова № 823) з 01.10.2024 проведено перерахунок її пенсії, внаслідок чого розмір пенсії зменшився з 18103,15 грн до 10954,94 гривні. На переконання позивачки такі дії відповідача є протиправними, оскільки відповідач протиправно застосував постанову № 823, яка набрала чинності 20.07.2024, для зменшення розміру пенсії, який був нарахований раніше, а саме з 26.01.2024.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що лист відповідача від 27.11.2024 № 16934-15602/Х-02/8-1400/24 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки ним лише надано роз'яснення норм права щодо призначення та перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.01.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Відповідач вказав на те, що з метою забезпечення виконання Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622), з врахуванням внесених до нього постановою № 823 змін, проведено перерахунок розміру пенсії позивачки з 01.10.2024, що призвело до зменшення її розміру. На думку відповідача, виправлення пенсійним органом помилки, внаслідок якої позивачці була призначена пенсія у більшому розмірі, ніж належало, та приведення розміру пенсії у відповідність із вимогами законодавства не може вважатися порушенням права позивачки на пенсійне забезпечення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6 до Порядку №622 не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Як вже було зазначено, Головним управління з 01.10.2024 рішенням про перерахунок від 26.09.2024 приведено пенсійну справу у відповідність до вимог чинного законодавства з урахуванням оновлених довідок згідно постанова № 823.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 20 грудня 2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується її пенсійним посвідченням.
26 січня 2024 року позивач подала ГУ ПФУ в Миколаївській області заяву за призначенням / перерахунком пенсії для перерахунку її пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі звільненням, до якої додала, зокрема, довідки відповідача:
від 26.01.2024 № 1400-0503-8/6960 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад держаної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
від 26.01.2024 № 1400-0503-8/6961 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
У вищевказаних довідках також зазначено, що позивачка станом на 31.12.2024 працювала на посаді головного спеціаліста в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням відповідача від 13.02.2024 № 142950000767 про перерахунок пенсії позивачку переведено з 26.01.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та нараховано її в розмірі 18103,15 гривні.
Згідно з рішенням відповідача від 26.09.2024 № 142950000767 про перерахунок пенсії позивачці проведено на підставі Порядку № 622 перерахунок пенсії та встановлено з 01.10.2024 її в розмірі 10954,94 гривні. Про це рішення відповідач проінформував позивачку листом від 26.09.2024 № 1400-0307-8/79147.
У відзиві на позовну заяву від 05.03.2024 і листі від 27.11.2024 № 16934-15602/Х-02/8-1400/24 відповідач зазначив, що перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024 здійснений на підставі нових довідок, а саме:
від 25.09.2024 № 1400-0503-8/78905 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
від 03.10.2024 № 1400-0503-8/81064 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад держаної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
13.11.2024 позивачка подала відповідачу заяву про виплату їй пенсії в раніше призначеному розмірі, у задоволенні якої відповідач відмовив листом від 27.11.2024 № 16934-15602/Х-02/8-1400/24.
Вважаючи перерахунок пенсії, який призвів до зменшення її розміру, протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок № 622 зі змінами, внесеними постановою № 823, не підлягає застосуванню до правовідносин щодо призначення і перерахунку пенсій державних службовців, які були призначені до набрання чинності постановою № 823, тобто до 19.07.2024 включно. Здійснюючи перерахунок пенсії позивачки за віком згідно із Законом України «Про державну службу» з 01.10.2024 з врахуванням поновлених довідок, в результаті якого зменшено розмір пенсії з 18103,15 грн до 10954,94 грн відповідач діяв протиправно.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу", підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пп. 10-12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»(від 16.12.1993 року № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XIIу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 року № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, підставами для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Пунктом 2 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723- XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 3-1 Порядку №622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Згідно з п. 4 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як передбачено п. 5 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до п. 7 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) у всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
20 липня 2024 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 (далі постанова № 823), якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622.
Пунктом 3 постанови №823 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.
Пунктом 5 Порядку № 622, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6 Порядку № 622 (в редакції, чинній з 20.07.2024) є підставою виключно для призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, і не можуть бути підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
З матеріалів справи вбачається, що в січні позивач подала ГУ ПФУ в Миколаївській області заяву за призначенням / перерахунком пенсії для перерахунку її пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі звільненням, до якої додала, зокрема, довідки відповідача: від 26.01.2024 № 1400-0503-8/6960 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад держаної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 26.01.2024 № 1400-0503-8/6961 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років). Зазначені довідки відповідають змісту та формі, встановленій постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 та містять відображення складових заробітної плати, а тому мали бути враховані відповідачем. Окрім того, позивач станом на момент набрання чинності Законом №889-VIII мав необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій державної служби, що відповідачем не заперечувалось.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування - 20.07.2024 року.
Однак, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», оскільки вказана постанова набрала чинності 20.07.2024 року, в той час, як позивач звернувся із заявою до відповідача 26.01.2024 року та з довідками від 26.01.2024.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 вказав на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України у рішенні від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 зазначив, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 року №8-рп/2005 вказано, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 року № 580/6509/23 зазначив, що зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Натомість, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12.07.2024 року № 823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" розмір пенсії позивачка з 01.10.2024 року відповідачем був протиправно зменшений з 18103,15 грн до 10954,94 гривні.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправного перерахунку пенсії позивача, яке призвело до зменшення її розміру.
Доводи апелянта про те, що з 01.10.2024 рішенням про перерахунок від 26.09.2024 приведено пенсійну справу позивача у відповідність до вимог чинного законодавства з урахуванням оновлених довідок згідно постанова № 823, судова колегія не приймає до уваги, оскільки довідки, на підставі яких позивачу в лютому перераховано пенсію, відповідала чинному на час видачі порядку і доказів щодо зазначення в них недостовірних даних пенсійним органом не надано.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 21 лютого 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко