Справа № 359/2428/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4290/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року,
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 06 липня 2025 року без визначення розміру застави.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 вказано про незаконність ухвали суду першої інстанції з огляду на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів вказав, що обвинувачений не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а лише захищався від нападу двох осіб, які в подальшому загинули, а тому обраний йому запобіжний захід є надмірно суворий. Також зазначив, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має намір дисципліновано приходити в усі засідання, бажає утримувати та турбуватися про свою родину, а враховуючи, що він перебуває під вартою більше 3 років, однак судовий розгляд не завершено, ОСОБА_6 має право на справедливий розгляд його справи у розумні строки. Відтак просить суд оскаржувану ухвалу щодо ОСОБА_6 скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати останньому один із запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, а саме особисте зобов'язання або домашній арешт або визначити розмір застави.
Захисник ОСОБА_7 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи, причин неявки не повідомили, від обвинуваченого заяв про розгляд провадження за його участі до суду не надходило, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до вимог ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини вказаного кримінального провадження, обставини, з якими закон пов'язує можливість як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині необхідності продовження тримання ОСОБА_6 під вартою апеляційна скарга захисника не містить, а його посилання на дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має намір дисципліновано приходити в усі засідання, бажає утримувати та турбуватися про свою родину, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність вказаних даних не може саме по собі свідчити про наявність таких обставин, які зможуть усунути існуючі ризики та підтверджували б необхідність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою,оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
При цьому, твердження захисника про те, що обвинувачений не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а лише захищався від нападу двох осіб, які в подальшому загинули, колегія суддів не приймає при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні.
Наведене у своїй сукупності вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на наявність підстав для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних запобіжних заходів, то на думку колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, а враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, то рішення суду першої інстанції про не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави є обґрунтованим в силу положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 , у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4