Апеляційне провадження № 22-ц/824/8835/2025
Справа № 754/17701/24
Іменем України
04 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Панченко О.М. в м. Київ, повний текст рішення складено 10 лютого 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У грудні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 147398,26 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (суми кредиту) в розмірі 21999,99 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 98998,27 грн. та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 60 календарних днів, в розмірі 26400 грн., сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 09 вересня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3967940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 22 000 грн., строк кредиту - 360 днів, з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у розмірі 22 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК Україна». 24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування на нове найменування ТОВ «ФК« Фінтраст Капітал».
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає: 21 999,99 грн. - тіло кредиту, 98 998,27 грн. - нараховані проценти ТОВ «Лінеура Україна», 26 400,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів, а всього - 147 398,26 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК« Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3967940 від 09 вересня 2023 року в сумі 120 998,26 грн, сплачений судовий збір у розмірі 1 988,53 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 208,93 грн. В решті позову відмовлено.
Позивач ТОВ «ФК« Фінтраст Капітал», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що суд першої інстанції, встановивши факт укладання договору факторингу між первісним кредитором та апелянтом, а також факт набуття апелянтом грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), не врахував норми чинного законодавства.
Наводив зміст ст. 11, 512, 514, 1077, 1078, 1079 ЦК України, зазначав, що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» та позивач ТОВ «ФК« Фінтраст Капітал» є фінансовими установами, позивач має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана НБУ 03 квітня 2024 року.
Вказував, що за умовами п. 1.1 договору факторингу, укладеного 24 травня 2024 року з ТОВ «Лінеура Україна», фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Дані умови п. 1.1 договору факторингу кореспондуються з ч. 1 ст. 1078 ЦК України та відповідають вимогам чинного законодавства.
Зауважував, що строк дії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3967940 від 09 вересня 2023 року, укладеного ТОВ «Лінеура Україна» з ОСОБА_1 , визначений п. 1.3 - 360 днів, з 09 вересня 2023 року по 03 вересня 2024 року включно. Відступлення права грошової вимоги щодо відповідача на підставі договору факторингу відбулося 24 травня 2024 року. Враховуючи, що на момент укладення договору факторингу строк дії договору № 3967940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 березня 2023 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 60 календарних днів в період дії договору з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року. Нарахування здійснені, відповідно до умов договору № 3967940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 березня 2023 року, за стандартною процентною ставкою 2 %, в розмірі 26400 грн.
Зауважував, що в даному випадку нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, позивач набув права вимоги і щодо майбутніх вимог, в тому числі за договором № 3967940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 вересня 2023 року, строк дії якого визначено до 03 вересня 2024 року, зокрема щодо нарахування відсотків в сумі 26400 грн., нарахованих новим кредитором в межах дії кредитного договору в період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року, а тому рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення вказаних процентів є помилковим.
Такий помилковий висновок суду першої інстанції вплинув на розподіл в частині судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Щодо розрахунку судових витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції, пояснював, що звернувся за правничою допомогою до адвоката Городніщевої Є.О., з якою було укладено договір № 10/12-2024 про надання правничої допомоги від 10 грудня 2024 року, за надання правничої допомоги якою позивачем понесено витрати в сумі гонорару адвоката в розмірі 4000 грн.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що 09 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 3967940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на таких умовах: сума кредиту (загальний розмір) складає 22 000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів. Стандартна процентна ставка становить 2% в день; знижена процентна ставка становить 1,1 % (п. 1.4.1-1.4.2 договору).
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 30 341,06 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 14 750,90 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 180 400,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 174 460,00 грн. (п. 1.5-1.6.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 та 2.2 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 09 вересня 2023 року або 10 вересня 2023 року.
Згідно з п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (а. с. 15 - 24).
У листі ТОВ «Пейтек Україна» від 31 травня 2024 підтверджується зарахування коштів від 09 вересня 2023 21:30:23 на суму 22 000.00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 26813b22-5a61-451d-9367-ab5babd114e9, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 39679401694284222, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 (а. с. 60).
24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 24/05/2024 (а. с. 50 - 57).
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року ТОВ «ЛНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24 травня 2024 року №24/05/2024, листом від 27 травня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS - повідомлень (а. с. 76 - 77).
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а. с. 116). Реєстраційні щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник I.B. 10 грудня 2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10 грудня 2024 року (а. с. 95 - 96).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року до договору факторингу №24/05/2024 ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 120 998,26 грн, з яких: 21 999,99 грн. - основна сума заборгованості, 98 998,27 грн. - сума заборгованості за відсотками (а. с. 94).
ТОВ «Лінеура Україна» складено розрахунок заборгованості за договором № 3967940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 вересня 2023 року станом на дату укладення договору факторингу 24 травня 2024 року, в розмірі 120998,26 грн., що складається із заборгованості з тіла кредиту 21999,99 грн. та нарахованих процентів 98998,27 грн. (а. с. 79 - 88).
Позивачем надано власний розрахунок заборгованості, згідно якого ним нараховано проценти за 60 календарних днів (з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року) в межах строку договору відповідно до такого розрахунку: 21999,99 грн * 2% = 440 грн*60 календарних днів = 26 400,00 грн. (а. с. 90 - 91).
ТОВ «ФК« Фінтраст Капітал» є фінансовою установою, згідно витягу з Державного реєстру фінансових установ, з правом надання коштів та банківських металів у кредит, правом надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу (а. с. 99 - 100).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, укладеним в електронній формі до нього.
Відповідачем ОСОБА_1 обставини укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та переходу до позивача права вимоги за кредитним договором не заперечувалися, однак заборгованість визнано лише частково, а саме в розмірі 13500 грн., про що він зазначив у відзиві на позовну заяву (а. с. 131 - 133).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що договір від 09 вересня 2023 року № 3967940 був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора А974.
Також суд встановив, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 22 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20240531-782 від 31 травня 2024 року, отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв'язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків. Доказів визнання кредитного договору недійсним до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем коштів у повному обсязі.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 3967940 від 09 вересня 2023 року у загальному розмірі 120 998,26 грн., з яких сума основного боргу становить 21 999,99 грн., сума заборгованості за процентами - 98 998,27 грн., суд першої інстанції виходив із того, що умови кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, відповідач отримав кредит у сумі 22 000,00 грн., повернув лише 8 580,00 грн. процентів, та 0,01 грн. основного боргу, решта суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 999,99 грн. та процентів у розмірі 98 998,27 грн. не погашена, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 120 998,26 грн.
Апеляційний суд враховує, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просив скасувати рішення суду першої інстанції в цілому, однак аргументів проти висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову апеляційна скарга не містить, і у самому тексті апеляційної скарги зазначено, що позивач не згоден з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог відносно нарахованих процентів за період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року за 60 календарних днів загальною сумою 26400 грн., право нарахування яких ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» має на підставі ст. 512, 514, 1054, 1077, 1078 ЦК України, що також спричинило невірний розподіл в частині судових витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, в апеляційній скарзі позивач, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог посилається лише на правомірність нарахування процентів за користування кредитом в частині, нестягненій судом.
Відмовляючи в позові ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині стягнення решти заборгованості за відсотками 26400 грн., нарахованих новим кредитором за 60 днів користування кредитом, та керуючись ст. 512, 514 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 3967940 у загальному розмірі 120 998,26 грн., з яких сума основного боргу становить 21 999,99 грн., сума заборгованості за відсотками - 98 998,27 грн.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, з огляду на їх помилковість та неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 1077, 1078 ЦК України, якими врегульовано договір факторингу.
Так, судом першої інстанції залишено поза увагою, що у справі, яка переглядається, відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення 27 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» договору факторингу.
Відповідно до ст. 1078, 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу 27 травня 2024 року, укладеного ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», за цим договором позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
За змістом ст. 1054, 1048, 1049 ЦК України та умов кредитного договору, строк повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування коштами настав 03 вересня 2024 року (360 днів від 09 вересня 2023 року) й саме до цього строку ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, що набув всіх прав та обов'язків в зобов'язанні на підставі договору факторингу від 24 травня 2024 року, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із доводами позивача в тому, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося ним в межах строку користування кредитом з урахуванням вимог чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги в цій частині, неправильно застосував наведені вище норми матеріального права та не врахував, що внаслідок зміни кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Натомість зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.
Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем після укладання договору факторингу.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, які нараховувались первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», нараховані за процентною ставкою 2 % у сумі у період з 10 жовтня 2023 року по 24 травня 2024 року включно, незважаючи на те, що з 23 квітня 2024 року вже діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці 1,5 % в день.
Відтак, нараховані ТОВ «Лінеура Україна» проценти за користування кредитом підлягали відповідному зменшенню за період з 23 квітня 2024 року по 24 травня 2024 року, і загальний розмір заборгованості, нарахованої ТОВ «Лінеура Україна» в розмірі 120 998,26 грн., з яких: 21 999,99 грн. - основна сума заборгованості, 98 998,27 грн. - сума заборгованості за відсотками, мав становити 117 478,26 грн., з яких 21 999,99 грн. - основна сума заборгованості, 95 478,27 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Разом із тим, суд першої інстанції вказані обставини залишив поза увагою та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» вказану заборгованість в повному обсязі, що суперечить положенням ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», апеляційний суд виходить із того, що умови кредитного договору від 09 вересня 2023 року № 3967940 відповідачем належним чином не виконані, відповідач отримав кредит у сумі 22 000,00 грн., повернув лише 8 580,00 грн. процентів, та 0,01 грн. основного боргу, решта суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 999,99 грн. та процентів не погашена.
Також апеляційний суд враховує, що відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року до договору факторингу № 24/05/2024 ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» право вимоги до боржника ОСОБА_1 в загальному розмірі 120 998,26 грн., з яких, враховуючи законодавчі обмеження по розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5 % з 23 квітня 2024 року, підлягає стягненню лише 117 478,26 грн. за період з 09 вересня 2023 року по 24 травня 2024 року.
Крім того, оскільки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право на стягнення із відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем після укладання договору факторингу в межах дії кредитного договору, з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню також сума процентів за користування кредитом за період з 25 травня 2024 року по 22 липня 2024 року, виходячи із денної процентної ставки 1,5 % на суму заборгованості 21999,99 грн. (тобто 329,99 грн. в день), що становить 329,99 грн. х 59 днів = 19 469,41 грн.
Проценти за користування кредитом за 24 травня 2024 року стягненню не підлягають, оскільки їх уже віднесено до розміру заборгованості, який нараховано первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна».
Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором від 09 вересня 2023 року № 3967940 з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 117 478,26 грн. (заборгованість за тілом кредиту 21999,99 грн. та проценти за користування кредитом 95 478,27 грн. станом на час відступлення права вимоги за період з 03 вересня 2023 року по 24 травня 2024 року) + 19 469,41 грн. (проценти за користування кредитом, нараховані позивачем за період з 25 травня 2024 року по 22 липня 2024 року) = 136 947,67 грн.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує, що за подання позову сплачено 2422,40 грн., апеляційної скарги - 3633,60 грн., разом 6056 грн.
Також позивач просив стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між позивачем та адвокатом Городніщевою Є.О., заявку №6120 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р.; рахунок на оплату по замовленню № 6120-13/12-2024 від 13 грудня 2024 р.; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 грудня 2024 року згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. в якому вартість, наданих адвокатом послуг складає 10 000 грн.
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 грудня 2024 року, сторонами передбачено такі види виконаних робіт (наданих послуг) - зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 год., 440 грн., дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 год., 840 грн., аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 год., 440 грн., підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 1 год., 840 грн., письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 год., 840 грн., проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 1 год., 840 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 2 год., 1640 грн., складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів - 1 год., 840 грн., складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо) - 2 год., 1640 грн., представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь в судових засіданнях - 2 год., 1640 грн., разом 10000 грн.
До апеляційної скарги додано копію акту № 30 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, копію рахунку на оплату від 01 березня 2025 року, платіжну інструкцію від 05 березня 2025 року № 6619, згідно якої ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачено на користь адвоката Городніщевої Є.О. 4000 грн.
Згідно акту № 30 від 05 березня 2025 року, адвокатом надано такі види правової допомоги, як збір та аналіз доказів і документів для подання до апеляційного суду апеляційної скарги у справі № 754/17701/24 - 2 години, 1000 грн., складання апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року в справі № 754/17701/24 - 5 годин, 2500 грн., направлення відповідачу та подання до апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року в справі № 754/17701/24 в інтересах клієнта - 1 година, 500 грн., разом 4000 грн.
Апеляційний суд враховує, що адвокатом в межах даної справи в суді першої інстанції не складались такі процесуальні документи як відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо, і не здійснювалась участь в судовому засіданні, тобто правнича допомога по останнім двом пунктам акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 грудня 2024 року фактично не була надана, а тому реальними і доведеними є витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції лише в розмірі 6720 грн., що разом із правничою допомогою під час апеляційного перегляду становить 10720 грн. реальних доведених витрат на правничу допомогу.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено на 93 % (стягнуто 136947,67 грн. заборгованості із заявлених до стягнення 147398,26 грн.), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в пропорційному розмірі 5632,08 грн., а також витрати на правничу допомогу в пропорційному розмірі 9969,60 грн.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 вересня 2023 року № 3967940 в розмірі 136947,67 грн.
В решті позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 5632,08 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9969,60 грн. пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (м. Київ вул. Загородня 15 оф. 118/2 код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 вересня 2023 року № 3967940 в розмірі 136 947,67 грн., судовий збір в розмірі 5632,08 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 9969,60 грн.
В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.