справа № 757/60175/24-п
провадження № 33/824/1680/2025
27 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в складі судді Кирилюк Г. М.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Данька Романа Михайловича на постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року в складі судді Юшкова М. М., у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
06.02.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Данько Р. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не надав оцінку доводам захисника з приводу порушення працівниками поліції складання протоколу про адміністративне правопорушення. Висновки суду є суперечливими по відношенню до матеріалів справи та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапису, який беззаперечно підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
13.03.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Данько Р. М. подав доповнення до апеляційної скарги.
Додатково зазначив, що з відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 неодноразово проходить огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», який в результаті огляду не фіксує жодного результату.
В той же час, в матеріалах справи відсутній акт огляду водія з використанням спеціальних технічних засобів та фіксацією результатів такого використання. При цьому водій не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки. Огляду у закладі охорони здоров'я може бути проведений лише у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатом огляду.
Не зазначення поліцейськими технічного засобу, який застосовувався поліцейськими під час огляду ОСОБА_1 , не дає можливості перевірити сертифікати та відповідність такого технічного засобу, його робочий стан.
На зазначені доводи захисту суд зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово починає проходити огляд, однак задуває недостатньо повітря у "Драгер", у результаті чого прилад не може зафіксувати результат огляду. ОСОБА_1 , розуміючи наслідки керування автомобілем у нетверезому стані, свідомо задуває недостатньо повітря у "Драгер".
При цьому суд не взяв до уваги доводи захисту щодо невідповідності "Драгеру" технічним умовам та сертифікації. Суд в зазначеній частинні не є безстороннім арбітром, а займає сторону обвинувачення.
Зазначив, що далі поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що останній неодноразово погоджується і говорить, що він згоден проїхати особисто до лікарні.
Поліцейські говорять що він сам не може проїхати, саме вони повинні відвести водія до лікарні в їх службовому авто, на що ОСОБА_1 говорить, що закон не забороняє йому особисто прибути до лікарні для огляду.
Далі поліцейський говорить, добре очікуйте, на вас буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою "Драгера" та у медичному закладі.
Дії поліцейського не відповідають нормативним актам, які регулюють огляд водія на стан сп'яніння та фактичним матеріалам справи, так як водій проходив огляд за допомогою технічного засобу та був згоден проїхати до лікарні для такого огляду.
В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, але під час перегляду відеозапису відповідне направлення поліцейськими не виписувалося та до відома водія не доводилося, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, внаслідок чого в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Направлення на огляд водія складене раніше, чим фактично відповідно матеріалів справи був зупинений ОСОБА_1 за керуванням автомобілем. Зазначена обставина підтверджує доводи захисту щодо складання поліцейськими направлення вже після складання всіх матеріалів, на відео не зафіксовано, що поліцейські доводять до відома водія письмове складене направлення на огляд.
Відповідно тексту направлення на огляд наявного в матеріалах справи, зазначено, що водій нібито відмовився від огляду, зазначені обставини не відповідають дійсним обставинам, зафіксованим відеозаписом.
Відповідно відеозапису водій проходить огляд на місці зупинки за допомогою технічного засобу «Драгер» та неодноразово говорить поліцейським що він згоден пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, жодного разу не відмовляється від такого огляду у медичному закладі. Також в направленні не зафіксовані результати огляду та технічний прилад, який використовувався.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції №1452 , з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Яким саме чином відбувається доставка до закладу охорони здоров'я в Інструкції №1452 не вказано.
У водія з поліцейським виникло непорозуміння з приводу забезпечення поліцейським доставки водія до найближчого закладу охорони здоров'я, водія виявив бажання особисто дістатися лікарні не в авто поліції, а не власному авто або таксі.
Оскільки мова йде про фактичне обмеження пересування особи, відсутність регулювання цього питання може спричинити як порушення прав особи щодо якої проводиться огляд, так і подальше визнання дій поліцейського незаконними.
Жодний нормативний акт не надає працівнику поліції права примусово доставляти водія до закладу охорони здоров'я.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Данько Р. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів справи, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №179262, відповідно до змісту якого 22.11.2024 о 00:01:00 в м. Києві, Шосе Набережне міст Патона , водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Технічний запис відеозапису: БК 476368, 476835;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, з якого встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння не проводився (а.с. 4);
- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3523189, відповідно до змісту якого 21.11.2024 о 23:47:46 в м. Києві по бульвару Лесі Українки водія ОСОБА_1 рухався без ввімкнених світла ліхтарів ближнього світла (а.с. 5);
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм указаних правил ПДР (а.с. 8).
Встановлено, що до суду першої інстанції ОСОБА_1 надав довідку ВЛК від 09.07.2024 №3913 про те, що Пирятинським РВК Полтавської області проведено медичний огляд ОСОБА_1 у гарнізонній військово-лікарській комісії №2 НВМКЦ "ГВКГ" 09.07.2024. Діагноз: обмежений (постзапальний )пневмофіброз правової легені з плевральними нашаруваннями без порушення функції дихання. Придатний до служби у десантно-штурмових військах (а.с.9).
Надана позивачем довідка ВЛК від 15.11.2024 №6805 є аналогічною за своїм змістом (а.с.10).
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 22.11.2022 року за участю ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Так, з відеозапису вбачається, що інспектор поліції пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера "Драгер", на що останній погодився. На відеозапису відображено події, на яких ОСОБА_1 продуває неодноразово алкотестер "Драгер", який фіксує недостатню кількість повітря для отримання результатів.
В подальшому, в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівниками поліції запропоновано пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що останній виявив бажання особисто дістатися до лікарні на власному авто або таксі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки є необґрунтованими, оскільки дії останнього по проходженню такого огляду свідчать про неможливість забезпечити результат такого огляду за допомогою технічного засобу.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоровя України 09.11.2015 №1452/735, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Як вбачається з відеозапису, працівник поліції інформує особу про порядок застосування спеціального технічного запису, відомості про його номер зафіксовано в протоколі від 22.11.2024. При цьому ОСОБА_1 не висував будь-яких вимог надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювання техніки. Матеріали справи не містять доказів того, що така вимога була направлена пізніше та встановлено, що застосований технічний засіб вимірювання не мав відповідного сертифікату та свідоцтва про повірку.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За таких підстав, бажання ОСОБА_1 самостійно дістатися медичного закладу для проведення огляду не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Та обставина , що Інструкція від 09.11.2015 №1452/735 не визначає процедуру доставки особи до закладу охорони здоров'я поліцейським для проведення огляду, не звільняє особу, яка реалізували своє право їздити на автомобілі, виконувати додаткові обов'язки у правовому полі, зокрема разом з поліцейським, який забезпечує доставку до медичного закладу, дістатися цього закладу та пройти відповідний огляд.
З огляду на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, доводи апеляційної скарги про невідповідність у зазначенні часу складення направлення для такого огляду правового значення не має.
При цьому мова про фактичне обмеження пересування особи, або про її примушення до вчинення відповідних дій не йде.
Вданому випадку йдеться по обов'язок водія виконати п. 2. 5 ПДР України.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було залучено свідків правопорушення є необґрунтованими.
Законом України № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, до ч.2 ст.266 КУпАП, яка врегульовувала процедуру огляду водія на стан алкогольного сп'янінні на місці, внесено зміни. Зокрема, якщо в попередній редакції присутність двох свідків під час огляду була обов'язковою, то в нинішній редакції ч.2 ст.266 КУпАП достатньо відеозапису, і лише в разі неможливості застосування відеозапису огляд проводиться у присутності двох свідків.
В даній справі до протоколу про адміністративне правопорушення додані докази у вигляді файлів відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, які проводили оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, які свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та вимог ст.266 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у постанові, не спростовують.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, в апеляційній скарзі не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга захисника Данька Р. М. який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Данька Романа Михайловича залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк