Справа № 991/12711/24
Провадження 1-кп/991/124/24
05 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52021000000000277 від 25.05.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Білорусь, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
03.06.2025 на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв'язку з внесенням застави.
1. Зміст поданого клопотання.
На стадії судового розгляду у Вищому антикорупційному суді перебуває кримінальне провадження № 52021000000000277 від 25.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2023 до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 6 012 160 грн, та покладено обов'язки:
1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , та свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій;
4) не виїжджати з міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, визначено до 10.05.2023, в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.05.2023 за результатами розгляду скарг прокурора САП та захисників підозрюваного ОСОБА_6 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2023 в частині розміру застави ОСОБА_6 скасовано, та постановлено нову з визначенням розміру застави в сумі 26 840 000 грн. В іншій частині апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2023 - без змін.
Надалі ухвалами слідчих суддів на стадії досудового розслідування від 08.05.2023, 06.06.2023, 02.08.2023, 23.08.2023, 29.09.2023, 28.11.2023, 25.01.2024, 21.03.2024, 17.05.2024, 11.07.2024, 09.09.2024, 04.11.2024 строк дії окремих обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 було неодноразово продовжено, а дію окремих обов'язків було припинено. Ухвалами суддів Вищого антикорупційного суду від 20.12.2024, 14.02.2025 року під час судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_6 продовжувався строк дії обов'язків.
Черговий раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.04.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на два місяці (до 11.06.2025) строк дії покладених на нього обов'язків, а саме: утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Подане 03.06.2025 клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурор мотивує необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників процесу в кримінальному провадженні, також знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Сторона обвинувачення посилається на суворість покарання за вчинення інкримінованого злочину, що збільшує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, значний майновий стан обвинуваченого ОСОБА_6 для реалізації вказаного, в тому числі існування майна за межами України, стійкість зв'язків з особами, що перебувають закордоном, можливість впливу і тиску на свідків. Відтак, прокурор просить суд задовольнити клопотання та продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого.
2. Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання і просив задовольнити з викладених у ньому підстав, додатково зазначивши, що ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 дій, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі судового провадження не зменшились і продовжують існувати, у зв'язку з чим є потреба в продовженні строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого у зв'язку з внесенням застави.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 у судовому засіданні подано письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків. У своїх запереченнях стороною захисту зазначено про те, що прокурором проігноровано вимоги ст. 184, 199 КПК України та не наведено у клопотанні виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа; виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, із посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини. Стороною захисту у запереченнях зауважено на тому, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, є надуманим, становить результат помилкового тлумачення стороною обвинувачення нормативно-правових актів України та висновків експертних досліджень, а сама подія кримінального правопорушення відсутня. У письмових запереченнях зазначається про те, що протягом всього кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, які б перешкоджали руху досудового розслідування чи судового провадження, а навпроти, за першим викликом з'являвся до органів досудового розслідування, сприяв у проведенні досудового розслідування, не здійснював спроб виїзду за кордон до моменту застосування відносно нього запобіжного заходу та покладення відповідних обов'язків, не зважаючи на обізнаність на той момент про існування кримінального провадження. Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 має стійкі соціальні, сімейні, службові та інші зв'язки на території України, зацікавлений у найшвидшому розгляді пред'явленого йому обвинувачення з метою доведення власної невинуватості, у своїх запереченнях сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 також зазначив про те, що посилання прокурора на продовження існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відповідає дійсності, що було підтверджено у попередніх ухвалах суду, поставлених за результатами розгляду аналогічних клопотань сторони обвинувачення. Вказані обставини, на переконання захисника, свідчать про те, що не всі ризики, на які посилається прокурор, продовжують існувати та виправдовують продовження строку дії процесуальних обов'язків. Крім того, захисник ОСОБА_7 звернув увагу, що подання прокурором клопотання обґрунтовано положеннями ст. 315 КПК України, яка, однак, стосується порядку проведення підготовчого провадження, яке в межах даної справи вже завершено. Ці обставини вказують на подання клопотання з порушенням принципу правової визначеності як ключового елементу принципу верховенства права, що, у свою чергу, позбавляє сторону захисту можливості визначити належну правову процедуру розгляду поданого клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника ОСОБА_7 , додаткових пояснень не надав.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисники у судове засідання не з'явилися, будь-яких заяв та клопотань від них не надходило. З урахуванням приписів ст. 193, 194, 199 КПК України, зважаючи на предмет судового засідання, що було призначено виключно для розгляду поданого прокурором клопотання, суд у даному випадку обмежився розглядом клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , за відсутності вищезазначених учасників судового провадження.
3. Оцінка та висновки суду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, для задоволення клопотання про продовження строку обов'язків у зв'язку з внесенням застави, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з'явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що 13.04.2023 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 6 012 160 грн, та покладено обов'язки: 1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; 2) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , та свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; 4) не виїжджати з міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, визначено до 10.05.2023, в межах строку досудового розслідування.
02.05.2023 колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду скарг прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та захисників підозрюваного ОСОБА_6 винесено рішення про залишення без розгляду апеляційних скарг захисників та часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2023 в частині визначення розміру застави та постановлено нову ухвалу, якою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 26 840 000 грн. В іншій частині апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2023 - без змін.
Надалі строк дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків неодноразово продовжувався, частина обов'язків знята, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.04.2025 продовжено на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 таких обов'язків: утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
При продовженні черговий раз обов'язків обвинуваченому ОСОБА_6 суд виходив з наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1777 КПК України - переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Звертаючись з відповідним клопотанням, прокурор зазначав про те, що вказані ризики продовжують існувати.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд звертає увагу, наразі ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Корупційна ознака кримінального правопорушення виключає можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом (ст. 69, 75 КК), внаслідок чого у разі доведення пред'явленого обвинувачення призначене судом покарання буде відбуватися реально. Це може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні "Ilijkov v. Bulgaria" від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справ "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
У контексті вищевикладеного суд враховує інформацію про те, що ОСОБА_6 з огляду на попередні місця роботи має широке коло знайомств у різних органах влади, а також тривалий час перебував у фракції політичної партії «Опозиційна платформа - за життя» разом, зокрема, із ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які позбавлені або склали депутатські повноваження і перебувають за межами території України. Вказане свідчить про те, що усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, обвинувачений може використати наявні у нього засоби і можливості для переховування від правоохоронних органів та суду, покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності, або за сприяння вказаних осіб тривалий час переховуватися за межами України, у тому числі на території країни-агресора, або подорожувати різними країнами.
Також суд враховує, що майновий стан обвинуваченого ОСОБА_6 є достатнім для забезпечення можливого переховування від суду протягом тривалого часу. Згідно з інформацією Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_6 в 2021 році дивідендів від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Княгиня Ярославна» отримав на суму 67 098 088,8 грн, у 2022 році - на суму 134 744 365 грн.
Крім того, у 2021 році ОСОБА_6 придбав коштовний автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «Maybach S580», 2021 року випуску. У власності дружини обвинуваченого перебувають автомобілі марки «ISUZU», модель «D-MAX», 2020 року випуску, зареєстрований 16.02.2022; марки «Mercedes-Benz», модель «V-Klasse», 2021 року випуску, зареєстрований 17.06.2021; марки «Mercedes-Benz», модель «GLE 250», 2017 року випуску, зареєстрований 21.05.2021. Також їй належать: група нежитлових приміщень площею 58 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 40-В, приміщення № 1018, право власності на які зареєстровано 22.09.2021; нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 40-Г, № 1007 площею 72,9 кв. м, № 1006 - 3,2 кв. м, № 1005 - 77,4 кв.м, право власності на які зареєстровано 22.08.2022; дачний будинок АДРЕСА_5 , площею 16 кв. м, право власності на який зареєстровано 22.07.2019; житловий будинок загальною площею 139,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано 22.03.2019; земельні ділянки, кадастровий номер 3223155400:05:106:0099, площею 0,0449 га, кадастровий номер 3223155400:05:106:0101, площею 0,0437 га за адресою: АДРЕСА_6 , право власності на які зареєстровано 22.03.2019; земельні ділянки, кадастровий номер 3223155400:05:106:0097, площею 0,2594 га, кадастровий номер 3223155400:05:106:0095, площею 0,1252 га, право власності на які зареєстровано 22.03.2019; 1/6 частина у спільній частковій власності земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:05:106:0092, площею 0, 0125 га, право власності на яку зареєстровано 05.04.2014.
Також суд приймає до уваги, що обвинувачений проживає в будинку загальною площею 902 кв. м, розташованому на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3223155400:05:098:0041, 3223155400:05:098:0044, 3223155400:05:098:0052, 3223155400:05:098:0054, 3223155400:05:098:0055, 3223155400:05:098:0059, 3223155400:05:098:0062 за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві приватної власності належать його доньці.
Колегія суддів наголошує, що застосування до ОСОБА_6 застави є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки, але застосування цього запобіжного заходу без покладення на обвинуваченого окремих обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не є достатнім для подальшого забезпечення його безумовної участі в судових засіданнях і запобіганню наявним ризикам.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають підстави визнати, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати на суттєвому рівні, що обумовлює необхідність продовження строку дії такого обов'язку, покладеного на ОСОБА_6 як здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Щодо ризику впливу на свідків, то слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Судовий розгляд в межах цього кримінального провадження триває, на даний момент свідки безпосередньо судом ще не допитані. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування містить посилання на допити у якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . У зв'язку з цим в межах цього кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання свідків, допитаних під час досудового розслідування, будуть повними, точними, всебічними та достовірними і під час судового розгляду. Зважаючи на той факт, що судом ще не були допитані свідки у цьому кримінальному провадженні, суд переконаний, що на даний час існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого свідки можуть змінити свої показання або відмовитися від їх давання в суді.
З огляду на вказане суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Продовження існування цього ризику обумовлює необхідність продовження строку дії таких обов'язків, покладених на ОСОБА_6 : утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій.
Прокурор у клопотанні також зазначає про продовження існування ризику знищення, приховання та спотворення речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження та ризику перешкоджання кримінальному провадженню, обґрунтовуючи це тим, що під час досудового розслідування отримано інформацію про те, що ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності та приховування слідів вчинення злочину намагався впливати на посадових осіб органів прокуратури для того, щоб вони, використовуючи своє службове становище, вилучали оригінали документів, у яких зафіксовані відомості про осіб і обставин вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що ризики потрібно оцінювати з посиланням на ряд факторів, які можуть або підтвердити існування такого ризики, або зробити його таким незначним, що він не виправдовує застосування запобіжного заходу. Аргументи сторони обвинувачення не дають можливості встановити, на підставі яких доказів прокурор однозначно стверджує, що ОСОБА_6 на даному етапі кримінального провадження може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження та перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, суд враховує конкретний етап цього судового провадження, на якому суду вже надано значну частину документів, які є необхідними для кримінального провадження та були безпосередньо досліджені колегією суддів. Відповідно, суд вважає такі ризики недоведеними.
Доводи сторони захисту щодо порушення прокурором правової процедури подання клопотання (з посиланням на ст. 315 КПК України замість ст. 331 КПК України) суд не вважає суттєвими, оскільки, по-перше, остаточна роль у правильній кваліфікації процесуальних відносин та застосуванні до їх регулювання відповідних процесуальних норм права належить суду, а, по-друге, що положення ст. 315 КПК України, що положення ст. 331 КПК України для розгляду клопотань про обрання, скасування, зміни чи продовження строку дії запобіжного заходу як під час підготовчого провадження, так і під час судового розгляду відсилають до глави 18 КПК України. Тобто, під час всього судового провадження до розгляду таких клопотань застосовується аналогічна правова процедура.
Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити дію обов'язків, покладених на нього у зв'язку з внесенням застави. Покладення на обвинуваченого означених обов'язків не є надмірним втручанням у його права та є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 під час судового провадження, запобігання встановленим ризикам та досягнення дієвості кримінального провадження, виконання його завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Беручи до уваги викладене вищевикладене, враховуючи стадію судового розгляду, суд дійшов до висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці до 05.08.2025. У зв'язку з цим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131, 176-177, 182, 183, 194, 199, 201, 331, 372 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків обвинуваченому ОСОБА_6 .
Продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з внесенням застави, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , визначити до 05.08.2025.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3