Справа № 339/313/24
Провадження № 22-ц/4808/691/25
Головуючий у 1 інстанції Скригун В. В.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
03 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Максюти І.О., Луганської В.М.,
секретар Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еліт-Буд 2» на заочне рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року, ухвалене в складі головуючого судді Скригун В.В. у м. Болехів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Еліт-Буд 2" про стягнення моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві,
22 липня 2024 року представник позивача звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ПП "Еліт-Буд 2" на користь позивача 426 400 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що чоловік позивача ОСОБА_2 з 11 вересня 2023 року працював машиністом автомобільного крана у ТзОВ «ТКС «Техноресурс».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виконував роботу по демонтажу самохідної труби згідно з домовленістю з директором ПП «Еліт Буд 2» із використанням автомобільного крану на території недіючої котельні, що розташована в АДРЕСА_1 . Під час демонтажу металевої димохідної труби довжиною 18,6 м. обірвалися стропи, труба зірвалась і впала на кабіну автокрана, внаслідок чого водій автокрана ОСОБА_2 отримав смертельні травми. За фактом настання нещасного випадку було складено спеціальну комісію для проведення розслідування нещасного випадку, де в подальшому було проведено розслідування.
За результатами спеціального розслідування комісією було складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, із смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 09.00 год. та встановлено, що в результаті нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження несумісні з життям. Основною причиною настання нещасного випадку було визнано відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт-Буд 2».
Внаслідок втрати чоловіка позивачка опинилася у важкому емоційному стані, який характеризувався глибокими моральними стражданнями та переживаннями. Чоловік був її найкращим другом, підтримкою і опорою, а також головним годувальником сім'ї. Його раптова і передчасна смерть, спричинена нещасним випадком на виробництві, для позивача була не лише втратою близької людини, але й серйозним ударом по її фінансовій стабільності. Чоловік мав значний дохід, який забезпечував їхній спільний добробут, і його матеріальна підтримка була важливою для їхнього життя. Позивач зазнала глибоких моральних переживань, усвідомивши, що його більше немає поруч. Це стало для неї справжнім шоком і причиною великого душевного болю. Смерть чоловіка позивача завдала їй сильного емоційного удару, їй дуже важко пережити цю втрату, оскільки чоловіку було всього 56 років, і міг би продовжувати заробляти та забезпечувати родину. Позивач втратила не тільки близьку людину, а й головного годувальника, а ще людину, з якою хотіла зустріти старість. Втрата чоловіка спричинила їй глибокі моральні переживання та страждання, залишивши її без підтримки та засобів до існування.
Все вищезазначене призвело до того, що позивач вирішила звернутися до ПП «Еліт-Буд 2» з позовом про стягнення моральної шкоди, яка спричинена смертю її чоловіка від нещасного випадку, що стався з вини вказаного підприємства. Спричинену шкоду позивач оцінює в розмірі 426400 грн. Представник позивача зазначає, що при уникненні нещасного випадку та уникнення основної передуючої проблеми, а саме відсутність системи управління охороною праці в ПП «Еліт-Буд 2», потерпілий ОСОБА_2 міг би, працюючи, заробити мінімум 426 400 грн, забезпечити свою дружину, прожити своє життя.
Заочним рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ПП "Еліт-Буд 2" про стягнення моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві задоволено.
Стягнуто з ПП "Еліт-Буд 2" на користь ОСОБА_1 426400 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві.
Стягнуто з ПП "Еліт-Буд 2" на користь держави 4264 грн судового збору.
Стягнуто з ПП "Еліт-Буд 2" на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2025 року заяву представника відповідача ПП "Еліт-Буд 2" про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням, представник Приватного підприємства «Еліт-Буд 2» через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що суд безпідставно не поновив строк на оскарження заочного судового рішення, яке постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховані всі обставини справи. Доказам, які надав позивач, суд дав неправильну оцінку, що привело до постановлення незаконного рішення суду, яке підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.
Зазначає, що про виклики до суду директору ПП «Еліт-Буд 2» ОСОБА_3. не було відомо, а також він не був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду справи. Судові повістки та заочне рішення суду очевидно, що надсилалися судом на адресу підприємства, однак їх ніхто не отримував. В матеріалах справи наявні листи з повідомленнями про вручення на адресу відповідача ПП «Еліт-Буд 2», м. Болехів, вул. Д. Галицького, будинок 130, які поверталися до суду з відміткою що лист не вручений. Підставою невручення поштових повідомлень може бути і те, що будинок АДРЕСА_2 є 60-ти квартирним будинком, а ПП «Еліт-Буд 2», зареєстровано в житловій квартирі АДРЕСА_3 вказаного будинку, де рідко хто проживає. Також причиною є те, що з 01 вересня 2024 року по 20 листопада 2024 року директор ПП «Еліт-Буд 2» ОСОБА_3 знаходився у відрядженні за межами області, що підтверджується копією наказу, який доданий до матеріалів заяви про скасування заочного рішення суду та досліджувався в суді, однак йому не надано жодної оцінки.
Вказує, що невручення повісток про виклик до суду підтверджується матеріалами справи.
Посилання суду на те, що відповідач належним чином повідомлявся через електронний кабінет у ЄСІТС «Електронний суд», не може братися до уваги, так як суд першої інстанції не приєднував відповідача, ПП «Еліт-Буд 2» до справи № 339/313/24, та в «Електронному суді» у вказаній справі заєрестровано тільки 12 документів, починаючи від 06.03.2025 року по 21.03.2025 року, будь-які виклики до суду представника ПП «Еліт-Буд 2», у справі в «Електронному суді» відсутні.
Щодо оскарження заочного рішення по суті, то апелянт зазначає, що суд першої інстанції не розглянув всебічно та об'єктивно вказану цивільну справу, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, надав перевагу доказам позивача, які є односторонніми та частково створеними умисно для задоволення позову, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Апелянт вказує, що суд не врахував, що ОСОБА_3 не був знайомий з кранівником ОСОБА_2 , не укладав з ним будь-яких договорів, як кранівником для демонтажу (піднімання) металевої димохідної труби. ОСОБА_3 в жодних правовідносинах з ОСОБА_2 , чи ТзОВ "ТКС "Техноресурс", як керівник ПП «Еліт-Буд 2» не виступав, не виступав і в інтересах «ПП «Еліт-Буд 2», а тому «ПП «Еліт-Буд 2» не є належним відповідачем у справі.
Суд не дав оцінки поясненням заступника директора ТзОВ «Техноресурс» ОСОБА_4 , що ОСОБА_3 замовляв послуги крана як фізична особа, надавши копію паспорта громадянина України. Після домовленостей із ОСОБА_3 . ОСОБА_4 направила на його електронну пошту проект договору для узгодження, та по телефону було домовлено, що ОСОБА_3 роздрукує останній, підпише його та передасть через кранівника ОСОБА_2 ..
Апелянт вказує, що ані комісія яка складала Акт спеціального розслідування нещасного випадку, ані суд при розгляді справи по суті не досліджували чи був підписаний ОСОБА_3 договір з ТзОВ «Техноресурс», які у ньому викладено умови, чи були вони виконані кранівником та ТзОВ «Техноресурс».
Також не дано оцінки тому, що наявність вказаного договору між фізичною особою ОСОБА_3 та ТзОВ «Техноресурс» про надання послуг краном доводить існування цивільно-правової угоди між ТзОВ Техноресурс» та ОСОБА_2 від 11.09.2023 року і є тільки формою оптимізації податкових платежів, фактично ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТзОВ Техноресурс» як їх працівник.
Аналізуючи договір від 06 жовтня 2023 року про надання послуг, вбачається, що предметом договору є надання послуги виконавцем ТзОВ «Техноресурс», своїми силами і засобами (п. 1.1.Договору) автомобільним краном замовнику фізичній особі ОСОБА_3 , який підписаний останнім як фізичною особою з вказуванням даних особистого паспорта, а не як керівником ПП «Еліт-Буд 2». Оскільки потерпілий ОСОБА_2 не був суб'єктом господарювання, то логічним є висновок, що він був працівником ТзОВ Техноресурс», трудові відносини з яким не були оформлені у встановленому законодавством порядку.
Таким чином висновки комісії, відображені в Акті спеціального розслідування нещасного випадку (п. 8), про те, що особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, є ОСОБА_3 - директор ПП «Еліт-Буд 2», є безпідставними та не ґрунтуються на законі.
При таких обставинах, у вказаному позові до ПП «Еліт-Буд 2» обов'язком позивача було залучення як співвідповідача також ТзОВ «Техноресурс».
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
Таким чином просить скасувати заочне рішення Болехівського міського суду від 07 листопада 2024 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Числовська І.В. подала відзив на апеляційну скаргу.
Щодо доводів відповідача про неналежне його повідомлення про розгляд справи зазначає, що у відповідності до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «ЕЛІТ-БУД 2» зареєстроване за юридичною адресою: 77202, Україна, Калуський р-н, ІваноФранківська обл., місто Болехів, вулиця Галицького Д., будинок, 130. Отже, вище зазначена адреса є адресою місцезнаходження юридичної особи і не містить у собі конкретизації щодо квартири «№35», як про це зазначає апелянт. Станом на час розгляду справи, на дату звернення із заявою про перегляд заочного рішення, а також звернення відповідача із вказаною апеляційною скаргою, юридична адреса підприємства залишалася та залишається незмінною.
Аналіз матеріалів цивільної справи свідчить про те, що суд першої інстанції щонайменше тричі надсилав судові повістки за юридичною адресою відповідача, виконуючи вимоги цивільного процесуального законодавства щодо повідомлення сторони про дату та час розгляду справи. Ухвала Болехівського міського суду про відкриття провадження від 24 липня 2024 року була направлена відповідачу на адресу місця реєстрації ПП «Еліт-Буд 2» та була отримана представником відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як зазначалося стороною позивача під час перегляду заочного рішення у суді першої інстанції, ПП «Еліт-Буд 2» з 03 липня 2024 року зареєстроване у ЄСІТС «Електронний Суд». Саме тому 14 серпня 2024 року під час звернення представником позивача із клопотанням про розгляд справи у режимі відеоконференції, надіслання такого клопотання на виконання вимог ст. 212 ЦПК України одночасно було здійснене через систему «Електронний Суду» також і відповідачу по справі, підтвердження чого є наявні в матеріалах справи. Зокрема, у вищезгаданому клопотанні міститься інформація про судовий розгляд. Отже, вказані обставини є додатковим підтвердженням обізнаності ПП «ЕЛІТ-БУД 2» про розгляд справи у суді
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи не відповідають дійсності.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків комісії, викладених в Акті розслідування нещасного випадку зазначає, що позиція відповідача є необґрунтованою та свідчить про його невірне трактування процедури розслідування нещасного випадку на виробництві, за результатами якого складається Акт за формою Н-1.
Згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, Акт спеціального розслідування є комплексним документом, що містить усі обставини та причини нещасного випадку. Висновок комісії, викладений в Акті, є невід'ємною його частиною і базується на всебічному аналізі обставин події. Суд, ухвалюючи рішення, зобов'язаний враховувати Акт у повному обсязі, що і було здійснено в цій справі. При цьому відповідач жодним чином не спростовує основний висновок Акту, а саме те, що: причиною нещасного випадку стала відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт-Буд 2», що й підтверджено судом. Саме цей факт є ключовим при визначенні відповідальності відповідача за наслідки інциденту.
Суд першої інстанції на підставі Акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 21 травня 2024 року, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1, встановив факт смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві. Зазначений акт не був оскаржений чи скасований, тобто є чинним, його чинність відповідач під час перегляду заочного рішення та в апеляційній скарзі не спростовує. Встановивши факт перебування ОСОБА_2 у фактичних трудових відносинах з відповідачем на момент настання нещасного випадку вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладення на ПП «Еліт-Буд 2» обов'язку з відшкодування шкоди.
Таким чином, твердження відповідача щодо недостатньої оцінки Акту судом є хибними та необґрунтованими. Суд цілком правомірно, аналізуючи Акт розслідування нещасного випадку та його висновки, підтвердив відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт-Буд 2», про що було вказано безпосередньо в акті, що і вплинуло на настання нещасного випадку. Також у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що висновки суду не ґрунтуються на законі та суперечать доказам, а також що обставини, встановлені в Акті спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, підлягають доказуванню. Однак, такі доводи є безпідставними. Акт спеціального розслідування нещасного випадку є офіційним документом, складеним відповідно до вимог законодавства, і його висновки корелюються з іншими доказами у справі.
Отже, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року - без змін.
Позивач та відповідач до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, представника відповідача - адвоката Івашківа М.В, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивача - адвоката Числовської І.В., вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріалами справи встановлено, що позивач була дружиною загиблого ОСОБА_2 (а.с.10).
З копії цивільно-правової угоди, укладеної 11 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 з 11 вересня 2023 року працював на посаді машиніста автомобільного крана у ТзОВ «ТКС «Техноресурс» (а.с.69).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 152 від 09 жовтня 2023 року, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку у зв'язку з виробництвом, причина смерті: тяжкий травматичний шок, забиття та розрив внутрішніх органів, переломи кісток скелету, травма грудної клітини, тазу та їх органів, та правої нижньої кінцівки (а.с.67-68).
Як вбачається з акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком від 21 травня 2024 року, який було затверджено начальником Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Б.Сагайдак, ОСОБА_2 працював по цивільно-правовій угоді машиністом крана автомобільного ТзОВ "ТКС "Техноресурс". ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виконував роботи по демонтажу димохідної труби згідно особистої усної домовленості між ним та директором ПП "Еліт Буд 2" ОСОБА_3 . Останній не забезпечив відповідне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, допустив виконання робіт монтажу, демонтажу будинків, споруд без отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, не забезпечив контролю за наявністю проектної документації на виконання робіт по демонтажу димової труби, а також залучив до стропування вантажу працівника без проходження ним професійної підготовки. В результаті чого комісією визнано випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, а основною причиною настання нещасного випадку визнано відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт Буд 2» (а.с.14-21).
Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ПП «Еліт-Буд 2» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди дружині померлого ОСОБА_2 , оскільки смерть її чоловіка настала внаслідок нещасного випадку під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Суд також погодився із розміром визначеної позивачем шкоди 426 400 грн.
Перевіряючи законність оскарженого рішення, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинам 3 та 4 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону, вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю, виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Також факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивача загинув від нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом у зв'язку з відсутністю системи управління охороною праці у ПП «Еліт Буд 2». Внаслідок його смерті позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, її позбавлено моральної підтримки, вона перенесла дуже емоційне переживання, погіршився її стан здоров'я, вона втратила годувальника, який піклувався про сім'ю, у зв'язку з чим у неї порушено нормальні життєві зв'язки.
З Акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком від 21.05.2024 року, який було затверджено начальником Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Сагайдак Б., комісія провела розслідування та встановила, що ОСОБА_2 працював по цивільно-правовій угоді від 11.09.2023 року машиністом крана автомобільного ТзОВ «ТКС «Техноресурс». Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виконував роботи по демонтажу димохідної труби згідно з особистою усною домовленістю між ним та директором ПП «Еліт Буд 2» ОСОБА_3 автомобільним краном на території недіючої котельні, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Під час демонтажу (піднімання) металевої димохідної труби 18,6 м обірвалися стропи, труба зірвалась і впала на кабіну автокрана, внаслідок чого водій автокрана ОСОБА_2 отримав смертельні травми.
Після розслідування було проведено голосування, в ході якого всі члени комісії підтримали пропозицію голови комісії ОСОБА_5 визнати випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, а основною причиною настання нещасного випадку визнати відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт Буд 2».
Визначено осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці. Встановлено, що директор ПП «Еліт Буд 2» ОСОБА_3 не забезпечив відповідне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, допустив виконання робіт з монтажу, демонтажу будинків, споруд, без отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, не забезпечив контролю за наявністю проектної документації на виконання робіт по демонтажу димової труби (проекту виконання робіт), а також залучив до стропування вантажу працівника без проходження ним професійної підготовки, чим порушив вимоги ст.ст. 13, 21 Закону України «Про охорону праці», п.6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (п.23 групи А додатку 2 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки затвердженого ПКМУ 03.02,2021 № 77), а також п. 2 Розділу І Глави 1, п.9 Розділу VI Глави 5 Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання затверджених Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.01.2018 № 62 (НПАОП 0.00-1.80-18). А ОСОБА_2 як виконавець робіт по цивільно-правовій угоді, укладеній 11 вересня 2023 року з ТОВ «ТКС ТЕХНОРЕСУРС», порушив п.3.2 такої угоди, а саме: відповідальність за дотримання вимог законодавства, про охорону праці та виконання вимог техніки безпеки при виконанні робіт передбачених цим договором несе виконавець. (а.с. 14-21).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що чоловік позивача ОСОБА_1 помер в результаті травмування на виробництві ПП «Еліт Буд 2» ІНФОРМАЦІЯ_2, а нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність вини відповідача до нещасного випадку не є слушними, оскільки в Акті розслідування нещасного випадку зазначено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. При цьому, в акті про нещасний випадок, (форма Н-1/П), вказуються дані і відомості про дату і час настання нещасного випадку, найменування підприємства, обставини, за яких стався нещасний випадок, діагноз потерпілого.
Акт, складений за фактом настання нещасного випадку, ніким, в тому числі ПП «Еліт Буд 2», не оскаржувався.
Підстави відповідальності ПП «Еліт Буд 2» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 , судом першої інстанції встановлені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом спеціального розслідування нещасного випадку, із смертельним наслідком, в розділі 7 якого визнано випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, а основна причина настання нещасного випадку - відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт Буд 2».
Тому колегія судів апеляційного суду відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність вини підприємства у настанні нещасного випадку.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці обставини були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Але з тексту договору №06/10/2023-02 від 06.10.2023 року, який передбачав договірні відносини між ТОВ «ТКС Техноресурс» і ОСОБА_6 про надання послуг з використанням автомобільного крану разом з екіпажем, на який посилається відповідач, неможливо встановити факт укладення такого договору, оскільки він не підписаний сторонами (а.с.99-100). Отже, сам по собі текст договору, не оформленого належним чином, не може свідчити про існування договірних відносин між ТОВ «ТКС Техноресурс» та фізичною особою ОСОБА_6 .. Більш того, твердження представника відповідача про те, що такий договір фактично був укладений з ОСОБА_3 як фізичною особою, а тому відповідальність за настання нещасного випадку із ОСОБА_2 має нести його роботодавець ТОВ «ТКС Техноресурс», який всупереч вимог процесуального і матеріального права не залучений до розгляду справи в якості відповідача, спростовані матеріалами Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 21.05.2024 року, в якому в результаті проведених комісією заходів встановлено, що роботу загиблий виконував за усною домовленістю із директором ПП «Еліт Буд 2» ОСОБА_3 .. Представник відповідача пояснив апеляційному суду, що ОСОБА_3 як фізична особа мав виконати певні роботи по демонтажу на території котельної в якості допомоги для свого знайомого, для чого і звернувся за послугами автокрану до «ТКС Техноресурс», однак об'єктивних доказів таких обставин не надав. Тобто, жодних інших доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Також не впливає на правильність рішення суду посилання апеляційної скарги на факт підписання виключно ОСОБА_6 екземпляру договору №06/10/2023-02 від 06.10.2023 року, який передбачав договірні відносини між ТОВ «ТКС Техноресурс» і ОСОБА_6 про надання послуг з використанням автомобільного крану, з його власноручною поміткою про передачу ОСОБА_2 коштів на оплату палива (а.с.119-120), і посилання на показання свідка ОСОБА_4 , оскільки такі обставини не спростовують факту відсутності договірних відносин відповідача із з ТОВ «ТКС Техноресурс».
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Щодо доводів відповідача про неналежне повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, то вони теж є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово повідомляв ПП «Еліт Буд 2» за його місцезнаходженням згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за адресою: вул. Д.Галицького,130, м.Болехів, Івано-Франківська обл., та його директора ОСОБА_3 про розгляд даної справи, в тому числі і про судові засідання.
Дана адреса підприємства була вказана у всіх документах в справі, а також зазначалась самим відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі.
Відповідно до наявних у матеріалах справи поштових відправленнях ПП «Еліт Буд 2» отримало ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі від 24 липня 2024 року (а.с.33), судові повістки на ім'я підприємства повертались до суду першої інстанції із відповідними відмітками служби поштового зв'язку - 26.08.2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою»(а.с.41), 06.09.2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою»(а.с.49), 28.09.2024 року «неправильно зазначена (відсутня) адреса»(а.с.56), 29.10.2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.63).
Крім того, вбачається, що керівник ПП «Еліт Буд 2» ОСОБА_3 також повідомлявся судом першої інстанції про судовий розгляд справи та 20.09.2024 року отримав судову повістку (а.с.48) на судове засідання, яке було призначене на 24 вересня 2024 року.
У відповідності до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Частиною шостою статті 128 ЦПК України визначено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 1 частини сьомої статті 128 ЦПК України).
За змістом пунктів 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається врученням судової повістки цій особі.
Крім того, у пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, наведені норми дають підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (місцезнаходження), що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач ПП «Еліт Буд 2» було належним чином повідомлене про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як обов'язкові підстави для скасування рішення суду, і доводи апеляційної скарги стосовно порушень норм процесуального права щодо повідомлення сторін також не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, перевіривши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
У такому разі розподіл судових витрат відповідача у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еліт-Буд 2» залишити без задоволення.
Заочне рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 червня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
І.О. Максюта
В.М. Луганська