Провадження № 11-кп/803/1707/25 Справа № 183/1266/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021041350000441, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
в режимі відеоконференції
прокурора ОСОБА_5
За ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041350000441 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України повернуто прокурору.
Судом першої інстанції встановлено, що спосіб зміни і подальшого висунення обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України було здійснено поза межами виконання норм процесуального закону, з порушенням вимог статей 276, 277, 279 КПК у їх взаємозв'язку із приписами ст. 91 КПК, та призводить до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів ст. 412 КПК, статей 20, 42 КПК і порушує базовий стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, що ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.
В апеляції:
- прокурор просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою призначити справу до судового розгляду в суді першої інстанції.
В обґрунтування вказує, що корегуючи кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 на ч. 4 ст. 185 КК України, прокурор не приймав процесуального рішення про зміну обвинувачення в розумінні ст. 338 КПК України, а усунув очевидний недолік та привів обвинувальний акт у відповідність ст. 291 КПК України.
Також прокурор зазначає, що зміст фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначених в повідомленні про підозру, в обвинувальному акті в редакції від 20 лютого 2023 року та від 08 лютого 2024 року, є ідентичним, що нівелює висновки суду з приводу дезорієнтованості сторони захисту через односторонню зміну прокурором правової кваліфікації.
Заслухавши прокурора, який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, до повноважень суду першої інстанції віднесено прийняття рішення під час підготовчого судового засідання про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Як зазначено вище, за висновком суду першої інстанції, прокурор, обравши, не передбачений КПК України процесуальний шлях, користуючись, аналогією закону (а саме екстраполюючи зміст норми ст. 338 КПК України на стадію досудового розслідування), змінюючи обвинувачення на більш тяжкий злочин, склав новий обвинувальний акт (датований 08 лютого 2024 року), при цьому не виконав вимоги ст. 341 КПК України, тобто не здійснив дії щодо погодження обвинувального акту з прокурором вищого рівня, та, відповідно, направив його до суду.
Однак, з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на кримінальних процесуальних нормах закону та суперечить по своїй суті.
Апеляційним судом встановлено, що за ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України повернутий прокурору з підстав того, що підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в рамках кримінального провадження № 12021041350000441 ОСОБА_6 не повідомлялось та письмове повідомлення не вручалось, а отже і обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у встановленому законом порядку ОСОБА_6 не висувалось.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року задоволено апеляційну скаргу прокурора та ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Апеляційним судом було встановлено, що обвинувальний акт об'єктивно відповідає вимогам ст. 291 КПК України, як процесуальний документ, та істотних протиріч не містить, а зазначені у ньому обставини в цілому не суперечать диспозиції ч. 4 ст. 185 КК України, а місцевий суд фактично вийшов за межі попереднього судового розгляду, оскільки вдався до оцінки обставин, які впливають на допустимість доказів у кримінальному провадженні, що є неприпустимим на цій стадії провадження.
Після цього, за оскарженою ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021041350000441, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повторно був повернутий прокурору з підстав, які були зазначені в попередній ухвали місцевого суду від 05 червня 2024 року, та які апеляційний суд вважав такими, що не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Таким чином, в даному випадку, апеляційний суд вже висловив свою позицію щодо відсутності передбачених ст. 291 КПК України підстав для повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 прокурору, однак місцевий суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 415 КПК України, повторно повернув прокурору обвинувальний акт із аналогічних підстав.
Під час даного апеляційного перегляду враховується, що повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Як зазначено вище, за висновком суду першої інстанції, прокурор обравши, не передбачений КПК України процесуальний шлях, користуючись, аналогією закону (а саме екстраполюючи зміст норми ст. 338 КПК України на стадію досудового розслідування), змінив обвинувачення на більш тяжкий злочин та склав новий обвинувальний акт, з яким звернувся до суду, у зв'язку з чим, сторона захисту фактично виявилась процесуально дезорієнтованою через односторонню зміну прокурором правової кваліфікації (формули обвинувачення).
Однак, з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на кримінальних процесуальних нормах закону та суперечить по своїй суті.
Так, згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року (справа № 683/694/20), розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті, за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Саме тому зміст формулювання обвинувачення при складанні обвинувального акта може як збігатися, так і відрізнятися від сформульованої підозри у письмовому повідомленні про неї з огляду на те, що в обвинувальному акті викладаються не лише відомі на момент повідомлення про підозру фактичні обставини кримінального правопорушення, а й обставини, встановлені під час досудового розслідування.
Таким чином, до формулювання повідомлення про підозру законодавець встановлює менші вимоги, аніж до формулювання обвинувачення з викладенням його в обвинувальному акті, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 жовтня 2023 року (справа № 718/1189/22).
Тобто, за своїм змістом обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки містить в достатньому обсязі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 185 КК України та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення є достатньо зрозумілим та містить чітке юридичне формулювання, а тому, протилежні висновки суду першої інстанції, з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції, пославшись на такі підстави повернення обвинувального акту прокурору, як невідповідність безпідставну зміну прокурором правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_6 злочину під час складання обвинувального акту, вдався до з'ясування фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема щодо доведеності чи недоведеності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення і правильності кваліфікації його дій, що з'ясовується і встановлюється на іншій стадії судового розгляду.
За наведеного, висновки суду про те, що обвинувальний акт містить неповноту та неконкретність формулювання обвинувачення, є помилковими з огляду наведені вище обставини та вимоги ст. 291 КПК України.
Таким чином, рішення суду про повернення прокурору обвинувального акту не можна визнати обґрунтованим, а викладені в ухвалі суду першої інстанції підстави, які слугували поверненню прокурору обвинувального акту, є такими, що не відповідають зазначеним вище нормам закону, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та такі висновки не ґрунтуються на кримінальних процесуальних нормах закону, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ст. 409 КПК України, у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження поверненню на новий розгляд у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу прокурора, а ухвалу суду скасувати з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021041350000441, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4