Справа №760/19349/24
2-адр/760/9/25
03 червня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши клопотання ОСОБА_1 , подану його представником, про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Бердецький Денис Анатолійович про визнання незаконною та скасування постанови ЕНА № 2794217, закриття провадження у справі,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Бердецький Д.А. про визнання незаконною та скасування постанови ЕНА № 2794217, закриття провадження у справі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Представник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9600 гривень.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.
У матеріалах справи містяться заперечення представника Департаменту патрульної поліції, з яких вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Зазначено, що справа відноситься до категорії справ незначної складності, за якими є стала судова практика. Тому, написання позову не потребувало додаткових зусиль та знань, а витрачений час та сума витрат на написання позову є завищеною.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, а саме стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9600 гривень.
Відповідно до частин 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.
01 січня 2024 року між адвокатом Магратій Я.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 71.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від ОСОБА_1 на адвоката Магратій Я.В., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Магратій Я.В., акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26 березня 2025 року до договору № 71 від 01 січня 2024 року, копія рахунку на оплату № 1 від 26 березня 2025 року.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19, згідно з якою відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат, за відсутності факту оплати, вбачається також із практики ЄСПЛ.
Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
Згідно з частинами 6-8 ст. 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
У матеріалах справи містяться заперечення представника Департаменту патрульної поліції, з яких вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Зазначено, що справа відноситься до категорії справ незначної складності, за якими є стала судова практика. Тому, написання позову не потребувало додаткових зусиль та знань, а витрачений час та сума витрат на написання позову є завищеною.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Вбачається, що заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу при розгляді позовної заяви про визнання незаконною та скасування постанови, закриття провадження у справі.
З наданих заявником документів вбачається, що сторони узгодили, що оплата праці адвоката (гонорар) сплачується клієнтом, виходячи з вартості однієї години надання правової (правничої) допомоги в розмірі 1200 гривень (п. 4.3. договору).
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19.
Суд враховує той факт, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу визнання незаконною та скасування постанови, закриття провадження у справі. Таким чином, зазначений спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 гривень.
З огляду на наведене, в справі підлягає ухваленню додаткове рішення.
Керуючись статтями 134, 137, 252 КАС України, суд, -
Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), третя особа інспектор 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Бердецький Денис Анатолійович (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9) про визнання незаконною та скасування постанови ЕНА № 2794217, закриття провадження у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: