06 червня 2025 року м. Рівне №460/2893/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 1, 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 N1726550008805 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2025 з приводу призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу : навчання з 01.09.1982 по 14.04.1983 у військовій авіаційній школі, період проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984, ведення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , 16 січня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 N1726550008805 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі Закон 1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років. Необхідний стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону 1058-ІV з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - становить не менше 31 року. Страховий стаж позивача становить 28 роки 05 місяців 29 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1982 по 14.04.1983 у військовій авіаційній школі механіків за свідоцтвом від 14.04.1983 №219, яке видано на ім'я ОСОБА_1 (російською мовою), оскільки по батькові не відповідає паспортним даними заявника (підлягає уточненню довідкою);
- період проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984 за записами трудової книжки від 30.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки не містить дати видачі військового квитка, військовий квиток до заяви не долучено (підлягає уточненню документами);
- ведення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003 у зв'язку з недолученням інформації про систему оподаткування, інших документів, передбачених пунктом 4 Порядку №637, за даними Реєстру звітність до Пенсійного фонду не подавалась, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду. Однак, позивач не згоден з такою відмовою відповідача, вважає її необґрунтованою, а дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, та таким, що порушують права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 відзив на позов у строк встановлений судом не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
03.03.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 N1726550008805 Позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю страхового стажу (31 рік). Зазначає, що реєстрація особи та дані про перебування на обліку, не є тими документами та належними доказами, що підтверджують страховий стаж та сплату страхових внесків. Період здійснення особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується даними персоніфікованого обліку за інформацією органу відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Тому, відповідач діяв виключно в межах наданих йому повноважень та суворо дотримав встановлені Законом 1058-ІV, Порядком №22-1 норм. Отже своїми діями законні права позивача не порушував.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
16 січня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 №1726550008805 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
Так в рішенні від 24.01.2025 №1726550008805 зазначено зокрема наступне.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV регламентовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Вік заявника 60 років 04 місяці 5 днів.
Страховий стаж становить 28 років 05 місяців 29 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1982 по 14.04.1983 у військовій авіаційній школі механіків за свідоцтвом від 14.04.1983 №219, яке видано на ім'я ОСОБА_1 (російською мовою), оскільки по батькові не відповідає паспортним даними заявника (підлягає уточненню довідкою);
- проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984 за записами трудової книжки від 30.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки не містить дати видачі військового квитка, військовий квиток до заяви не долучено (підлягає уточненню документами);
- ведення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003 у зв'язку з недолученням інформації про систему оподаткування, інших документів, передбачених пунктом 4 Порядку №637, за даними Реєстру звітність до Пенсійного фонду не подавалась, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії та не зарахуванням до страхового стажу періоду підприємницької діяльності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Згідно статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Зокрема, підпунктом «д» пункту 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.
При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 №1726550008805 при обрахунку страхового стажу позивача не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1982 по 14.04.1983 у військовій авіаційній школі механіків за свідоцтвом від 14.04.1983 №219, яке видано на ім'я ОСОБА_1 (російською мовою), оскільки по батькові не відповідає паспортним даними заявника;
- проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984 за записами трудової книжки від 30.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки не містить дати видачі військового квитка, військовий квиток до заяви не долучено;
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання у військовій авіаційній школі механіків за свідоцтвом від 14.04.1983 №219, яке видано на ім'я ОСОБА_1 (російською мовою), оскільки по батькові не відповідає паспортним даними заявника.
Згідно свідоцтва №219, виданого 14.04.1983 року ОСОБА_1 (російською мовою) в період з 01.09.1982 по 14.04.1983 р. навчався у військовій авіаційній школі механіків та отримав кваліфікацію механік - приборист.
Так, дійсно в наданому для розгляду свідоцтві №219 від 14.04.1983 року по батькові позивача не відповідає паспортним даним, однак суд до цього ставиться критично, оскільки свідоцтво було заповнене на російській мові, паспорт громадянина України позивача серії НОМЕР_2 виданий18 липня 1996 року складений на українській мові, якщо взяти до уваги трудову книжку позивача від 30.07.1982 серії НОМЕР_1 , а саме титульну сторінку, яка теж заповнена на російській мові, в якій прізвище, ім'я, по батькові позивача зазначено « ОСОБА_1 ».
З урахуванням наведеного, у суду не виникає сумніву щодо приналежності свідоцтва №219 від 14.04.1983 саме ОСОБА_1 , оскільки доказів неналежності цього диплому позивачеві відповідачем 2 на адресу суду не надано, та позивач не несе відповідальність за заповнення первинних документів.
Також слід зазначити, що відповідно до Постанови КМУ «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» від 17 липня 2019 р. N 681, якою передбачено, що з метою зниження адміністративного навантаження на громадян, а також оптимізації та підвищення ефективності роботи органів Пенсійного фонду України шляхом впровадження електронної міжвідомчої взаємодії Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що:
1) для призначення, перерахунку, поновлення, припинення, продовження виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведення з одного виду пенсії на інший (далі - призначення пенсії) на запит органів, які призначають пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня його отримання подаються такі відомості:
- з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). Відомості подаються Державною фіскальною службою відповідно до закону;
- з Державного реєстру актів цивільного стану громадян - дата та місце народження і походження особи, про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, інші акти цивільного стану особи. Відомості подаються в порядку, встановленому Міністерством юстиції та Пенсійним фондом України; з централізованого банку даних з проблем інвалідності - про осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю. Відомості подаються у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики та Пенсійним фондом України;
- з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, - про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою. Відомості подаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики та Пенсійним фондом України;
- з реєстрів даних про дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, - про здобуття такими дітьми та учнями дошкільної та загальної середньої освіти. Відомості подаються структурними підрозділами, відповідальними за створення та постійне оновлення зазначених реєстрів, відповідно до Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. N 684 (Офіційний вісник України, 2017 р., N 76, ст. 2325; 2018 р., N 80, ст. 2663). Відомості подаються в порядку, встановленому Міністерством освіти і науки та Пенсійним фондом України;
- з реєстрів територіальних громад - про місце проживання/перебування особи із зазначенням адреси житла/місця перебування. Відомості подаються органами реєстрації;
2) забороняється вимагати від особи, яка подає заяву для призначення пенсії, документи, що підтверджують відомості, зазначені у підпункті 1 цього пункту (крім випадку, коли такі відомості відсутні або містять розбіжності у відповідній інформаційній системі або особа не надала згоди на отримання та обробку її персональних даних з певної інформаційної системи), а також відомості, які містяться в інформаційних системах Пенсійного фонду України та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Положення щодо обміну відомостями, зазначеними у підпункті 1 цього пункту, діють до організації електронної інформаційної взаємодії відповідних інформаційних ресурсів згідно з Порядком організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. N 357 Деякі питання організації електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (Офіційний вісник України, 2018 р., N 41, ст. 1450).
Доступ до зазначених у підпункті 1 цього пункту реєстрів здійснюється авторизовано із збереженням інформації про службову або посадову особу, яка зробила запит, з використанням засобів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на центральному рівні за умови надання особою, яка подає заяву для призначення пенсії, а у випадках, передбачених законом, - також членами її сім'ї згоди на отримання та обробку їх персональних даних.
Відповідно до Порядку подання Пенсійному фонду України відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України Про затвердження Порядку подання Пенсійному фонду України відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 11.09.2020 N 17-1 далі (Порядок N 17-1), якою передбачено, наступне:
1. Цей Порядок визначає процедуру подання Пенсійному фонду України відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про дату та місце народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені (далі - інформаційна взаємодія).
2. Інформаційна взаємодія здійснюється з використанням даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр), який містить конфіденційну інформацію про фізичну особу, на центральному рівні в електронному вигляді інформаційно-комунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону України Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах.
3. Інформаційну взаємодію забезпечують державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України та визначене адміністратором Реєстру, та Пенсійний фонд України.
4. Інформаційна взаємодія здійснюється з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації, рівень захисту якої повинен відповідати ступеню обмеження доступу до неї.
5. Інформаційна взаємодія здійснюється безоплатно та передбачає передачу на запит Пенсійного фонду України відомостей про дату та місце народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до Положення про систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року N 606 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2023 року N 38).
6. Перелік та обсяг відомостей, які надаються на запит, структура інформаційних повідомлень, що передаються та приймаються, строки впровадження програмного забезпечення для інформаційної взаємодії, процедура взаємодії інформаційних систем та зміни до них, визначаються в договорі про інформаційну взаємодію відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року N 606.
7. Електронні дані повинні містити інформацію з Реєстру, актуальну на дату передання відповіді на запит.
8. Інформація, що передається з Реєстру у порядку інформаційної взаємодії, використовується виключно для призначення, перерахунку, поновлення, припинення, продовження виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведення з одного виду пенсії на інший і не може бути передана третій стороні, якщо інше не передбачено законом.
Отже враховуючи вищенаведене, відповідач 2 мав можливість отримати додаткові документи для всебічного, повного розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії за віком, але всупереч вищенаведеному відповідачем цього зроблено не було, доказів протилежного до суду надано не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що період навчання позивача з 01.09.1982 по 14.04.1983 року підлягає зарахуванню відповідачем 2 до загального страхового стажу позивача.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 N1726550008805 також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984 за записами трудової книжки від 30.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки не містить дати видачі військового квитка, військовий квиток до заяви не долучено. Для зарахування періоду необхідно надати військовий квиток або уточнюючу довідку про проходження військової служби.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, військовий квиток позивача вилучено у військоматі.
Надаючи оцінку такій підставі для відмови у призначенні пенсії за віком, суд враховує, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року (далі Закон N 1788-XII), який регулював відносини щодо пенсійного забезпечення до 01 січня 2004 року, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 56 Закону N 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Оскільки записами трудової книжки позивача від 30.07.1982 серії НОМЕР_1 доведено, що ОСОБА_1 з 14.10.1982 по 02.11.1984 перебував на строковій військовій службі, суд погоджується, що цій період має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Підстави, за якими період військової служби не зараховано до страхового стажу, - відсутність інформації про дату видачі військового квитка, суд визнає необґрунтованими, позаяк записами, підтверджено період проходження строкової військової служби, а наявність певних дефектів у військовому квитку не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу, адже право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок військових квитків, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його військовому квитку.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984 за записами трудової книжки від 30.07.1982 серії НОМЕР_1 з підстав неналежного оформлення трудової книжки, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права.
Таким чином, суд вважає протиправним незарахування вказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці і не потребують підтвердження довідкою, а по друге, працівник не може нести відповідальності за допущені описки роботодавцем при виготовленні відповідних документів.
Отже в цих частинах позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо правомірності незарахування до страхового стажу позивача періодів ведення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003 у зв'язку з недолученням інформації про систему оподаткування, інших документів, передбачених пунктом 4 Порядку №637, за даними Реєстру звітність до Пенсійного фонду не подавалась, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону № 1058-IV cтрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентовано приписами статті 21 Закону № 1058-IV.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону № 1058-IV).
У відповідності до приписів частина 5 статті 21 Закону № 1058-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
За правилами частини 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Також, аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003, суд вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року N 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року N 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
З огляду на положення вказаних норм права законодавцем передбачена можливість зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності, при цьому, період провадження підприємницької діяльності за період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців незалежно від сум сплачених ними страхових внесків. Для цього достатньо лише надання довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Так, згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) підприємницької діяльності - фізичної особи, ОСОБА_1 , 24.05.2002 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - 2363008657.
В даному випадку факт здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) підприємницької діяльності - фізичної особи від 24.05.2002 та Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії ВОЗ №393686.
За таких обставин належним доказом, яким підприємець може підтвердити свій стаж зайняття підприємницькою діяльністю за період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. є саме довідка про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Визначений період по 31 грудня 2003 року обумовлений тим, що з 01.01.2004 набрав чинність Закон N 1058-IV, яким вперше визначено поняття страхового стажу як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, враховуючи те, що позивач, зокрема, здійснював підприємницьку діяльність в період до набрання чинності Законом N 1058-IV, а законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, то враховуючи конституційне право особи на пенсійне забезпечення, а також приймаючи до уваги однаковий правовий статус "суб'єкта підприємницької діяльності" який існував як в період здійснення позивачем підприємницької діяльності так і в період з 01.01.98 (період зазначений в Законі N 1058-IV), суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003 на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 24.05.2002 та Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця серії ВОЗ №393686.
За таких обставин суд робить висновок, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010, то суд звертає увагу на таке.
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року необхідним є дотримання 2 (двох) умов: провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування (1) та (2) сплата страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
При цьому до 01.10.2013 року функції з адміністрування єдиного внеску, сплати страхових внесків перебували в органах Пенсійного фонду України, а з 01.10.2013 року функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі, після завершення всіх процедур щодо приведення нормативної бази у відповідність з чинним законодавством.
Згідно з пунктами 292, 336 Наказу "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів" N 578/5 від 12.04.2012 року із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року N 400/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 17.04.2012 року N 571/20884, термін зберігання особових рахунків складає 5 років; первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах зберігаються 3 роки.
Враховуючи вищенаведене, надати інформацію щодо сум сплачених податків за період 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 не вбачається за можливе.
Таким чином позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для підтвердження факту зайняття підприємницькою діяльністю та сплати ЄСВ.
Відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня не з вини позивача, тобто у зв'язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути.
Позивач не має відповідати за незбереження органами (податковим, пенсійним) документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне страхування, а відсутність доказів наявності заборгованості перед податковим та пенсійним органами не може однозначно свідчить про не сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
За змістом матеріалів справи позивачем було надано достатній обсяг документів для встановлення часових меж здійснення ним підприємницької діяльності.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону N 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 64 Закону N 1058, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за спірний період, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області мало право та повноваження отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу з наведених у спірному рішенні мотивів.
Натомість відповідач фактично усунувся від виконання свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача, переклавши на позивача тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах.
Більш того, відсутні докази того, що до позивача, як неплатника страхових внесків, були застосовані фінансові санкції не надано.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 N1726550008805 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , прийняте з наведених у ньому підстав, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Страховий стаж позивача, який врахований пенсійним органом, складає 28 років 05 місяців 29 днів.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів: навчання з 01.09.1982 по 14.04.1983 у військовій авіаційній школі, період проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984, ведення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010, загальний страховий стаж становить понад 31 рік, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Суд установив наявність у позивача страхового стажу достатньої тривалості для призначення пенсії за віком.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 N1726550008805 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2025 про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.09.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати на суму 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 №1726550008805 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 навчання з 01.09.1982 по 14.04.1983 у військовій авіаційній школі, період проходження строкової військової служби з 14.10.1982 по 02.11.1984 та періоди ведення підприємницької діяльності з 24.05.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 30.06.2006, з 01.01.2007 по 30.06.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV, починаючи з 12.09.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9,м. Сєвєродонецьк,Сєвєродонецький р-н, Луганська обл.,93404, ЄДРПОУ/РНОКПП 21782461)
Суддя С.А. Борискін