Номер провадження: 22-ц/813/4039/25
Справа № 2-3/04
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
22.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року, постановлену судом у складі судді Федчишеної Т.Ю., в м. Одеса,
за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 26.06.1998 у справі № 2-3/2004, в обґрунтування якої зазначив, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-3/04 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів. Ухвалою суду від 26 червня 1998 року з метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру, яка на той час належала ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а також на інше майно ОСОБА_4 та на іншу квартиру по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 посилається, що він придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у 2005 році, та є власником зазначеної квартири.
Зазначає, що у 2008 році, у зв'язку із запровадженням електронного реєстру, ухвалу суду від 26.06.1998 року нотаріальною конторою було зареєстровано і фактично арешт накладено на квартиру ОСОБА_1 , хоча в інформаційній довідці зазначено попереднього власника відповідача у справі ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 25.06.2004 року затверджено мирову угоду та провадження у справі закрито.
Крім того, посилається, що арешт з квартири на вул. Середньофонтанській знято ухвалою від 12.12.2000 року, яка в матеріалах справи відсутня, оскільки вказана справа була вилучена до знищення та знищена, а в матеріалах справи залишилася лише ухвала від 26.06.1998 року та ухвала від 25.06.2004 року.
Заявник зазначає, що станом на день звернення до суду квартира належить йому, він не був учасником справи № 2-3/04 і не має жодного відношення до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, спір між сторонами вирішено, арешт скоріше за все раніше скасовувався, однак інших доказів, крім рукописного напису про це на ухвалі, яку заявник отримав із архіву, немає.
ОСОБА_1 просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 26.06.1998 року у справі № 2-3/2004, а саме скасувати арешт з квартири АДРЕСА_3 , який зареєстрований Першою одеською державною нотаріальною конторою 21.11.2008, реєстраційний номер обтяження: 8215280.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову повернуто заявнику, оскільки, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був учасником справи № 2-3/04, а тому не може звертатися до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 158 ЦПК України, адже із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.01.2020 року у справі № 753/12741/17 та від 22.04.2020 року у справі № 607/15533/17.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.09.2024 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 скасовано, клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення позову фактично не розглянув і не постановив щодо нього процесуальне рішення.
Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 14 січня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовив.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що ОСОБА_1 не є учасником справи № 2-3/04 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, у зв'язку з чим він не може звертатися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у вказаній цивільній справі в порядку, встановленому статтею 158 Цивільного процесуального кодексу України, а тому у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати оскаржувану ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2025 року по справі № 2-03/04 про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову та задовольнити таке клопотання заявника.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд допустився надмірного формалізму при трактуванні процесуальних норм і не врахував своє право з власної ініціативи скасувати заходи забезпечення позову.
Посилається на постанову Одеського апеляційного суду від 30.09.2024 року, якою апеляційний суд, спростовуючи доводи суду першої інстанції про необхідність звернення з окремим позовом про скасування арешту зазначив такі висновки: «Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні. Суд першої інстанції не врахував вищенаведені вимоги, заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення позову фактично не розглянув і не постановив щодо нього процесуальне рішення, безпідставно його повернув, помилково застосувавши п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, зазначивши, що заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності».
Зазначає, що в межах вказаної справи Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 30.10.2014 року скасував заходи забезпечення позову на іншу квартиру, яка також була арештована ухвалою від 26.06.1998 року за заявою спадкоємиці, яка також не була учасником справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.01.2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 роз'яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження від 24.01.2025 року отримав 25.01.2025 року о 17:25:55 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 копія ухвали про відкриття провадження від 24.01.2025 року та копія апеляційної скарги надсилались засобами поштового зв'язку, конверти повернулися до суду із зазначенням про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 31.03.2025 року о 22:20:42 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є учасником справи № 2-3/04 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, у зв'язку з чим він не може звертатися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у вказаній цивільній справі в порядку, встановленому статтею 158 Цивільного процесуального кодексу України, а тому у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Звертаючись до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначав, що він придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у 2005 році, проте ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 1998 року по справі № 2-3/04 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів з метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той час належала ОСОБА_4 .
Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).
У справі, яка переглядається, встановлено, що на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-3/04 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів.
Ухвалою суду від 26.06.1998 року, з метою забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на той час належала ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 25.06.2004 року затверджено мирову угоду та провадження у справі закрито.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.07.2024 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , який не був учасником справи № 2-3/04.
З довідки заступника голови Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 року вбачається, що справа № 2-3/04 була вилучена до знищення та знищена. Оригінал рішення зберігається в архіві Приморського районного суду м. Одеси у збірнику знищених справ і матеріалів Приморського районного суду м. Одеси за рік (2-1-100/2004).
ОСОБА_1 не є учасником справи № 2-3/04 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, на забезпечення якого вжито заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене, з урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не є учасником справи № 2-3/04, для нього чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо посилань скаржника про не врахування судом першої інстанції висновків викладених у постанові Одеського апеляційного суду від 30.09.2024 року, апеляційний суд зазначає наступне.
Задовольняючи апеляційну скаргу адвоката Кострича М.П., діючого від імені ОСОБА_1 , та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те що суд першої інстанції заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення позову фактично не розглянув і не постановив щодо нього процесуальне рішення, безпідставно його повернув, помилково застосувавши п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, зазначивши, що заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Отже судом апеляційної інстанції зазначено про помилкове застосування судом першої інстанції саме положень п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, враховуючи скасування Одеським апеляційним судом ухвали Приморського районного суду про повернення заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 червня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
О.Ю. Карташов