Справа № 711/3365/25
Номер провадження 3/711/1031/25
05 червня 2025 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., за участі секретаря Тищенко А.А., Мироненка І.С. та його захисника Хорошуна С.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ВАД № 071378), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, має на утриманні неповнолітнього сина, ІПН НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,-
16.04.2025 о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою в м. Черкаси вул. Благовісна, 182, вчинивши адміністративне правопорушення, не виконав законну вимогу працівників поліції залишитись на місці, почав тікати, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що йому подзвонила дружина, щоб він спустився на вулицю і перепаркував її автомобіль. Вийшов надвір, біля будинку 182 по вул. Благовісній до нього підійшли працівники поліції і повідомили, що авто припарковане у неналежному місці, з порушенням ПДР і попросили показати документи, щоб вони винесли постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за це. Він показав документи, працівники поліції сфотографували їх і кудись відправили, потім повідомили, що він знаходиться в розшуку по лінії ТЦК. Він не погодився з цим, зауважив, що його виклик на вулицю стосувався паркування авто, а не інших питань, тому він його забере і все. Став йти додому, але до нього працівниками поліціїї почала застосовуватися фізична сила і згодом вони одягали кайданки. Поліцейські говорили про перебування у розшуку, провокували його, а він не погоджувався, ніякої злісної непокори не було. Коли вони його затримували, він не зрозумів, як так сталося, що тріснуло захисне скло на їх планшеті. Вони самі хапали його за руки, може це сталося в цей момент. Просив суд приєднати до матеріалів справи та переглянути в судовому засіданні диск з відеозаписом події, яку він фіксував на власний телефон.
Захисник особи, яка притягується до адмінвідповідальності адвокат Хорошун С.А. вважає, що працівниками поліції не надано достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 злісної непокори працівнику поліції, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, просив провадження стосовно ОСОБА_1 закрити. Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Хорошуна С.А., суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Таке правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків, тобто, у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 №8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 185 і 187КУпАП, судді зобов'язані перевіряти правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалася вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року.
В судовому засіданні був переглянутий відеозапис з телефону ОСОБА_1 , який був наданий в судовому засіданні, на якому зафіксована дана подія.
Крім того, в судовому засіданні був переглянутий відеозапис з нагрудних камер поліцейських, з якого вбачається, що до ОСОБА_1 підходять працівники поліції та повідомляють, що його автомобіль припаркований з порушенням Правил дорожнього руху України. Запропонували надати документи, що посвідчують особу ОСОБА_1 , та які надають йому право керувати транспортними засобами, на що останній відмовився, але пізніше показав, не надавши можливості працівнику поліції прочитати та зафіксувати дані, які в них містяться. Перевіривши особу ОСОБА_1 по інформаційній базі було встановлено, що він перебуває у розшуку за порушення військового обліку, про що йому було повідомлено, а також повідомлено, що він затриманий, але потім отримавши уточнені дані щодо особи ОСОБА_1 , працівники поліції повідомили, що він заходиться в реєстрі осіб, які не з'являються до ТЦК та СП (472483- кліп 4, 09:03:03). На що ОСОБА_1 відреагував зухвало та почав кричати і вириватися з рук поліцейських. Вимагав, щоб спочатку склали протокол його затримання, лише потім затримували (468601 - кліп 0, 09:07:03 год.). Поліцейські повідомили ОСОБА_1 , якщо він не припинить себе так поводити, то буде затриманий і до нього буде застосована фізична сила, але у відповідь ОСОБА_1 почав тікати (472483- кліп 4, 09:03:16). Його було затримано, але він все одно чинив опір, кричав. ОСОБА_1 знову було повідомлено, що він затриманий і до нього будуть застосовані кайданки. (472483- кліп 4, 09:07:09; 468601 - кліп 0, 09:08:28)
Спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 тривало 5 хвилин, протягом яких на неодноразові прохання, наполегливо повторені розпорядження та вимоги поліцейських надати документи не реагував, сперечався з поліцейськими, намагався будь-якими способами уникнути складення відносно нього адміністративних матеріалів та вимагав від них доказів перебування його у розшуку ТЦК, у зв'язку з чим поліцейські вимушені були після неодноразового попередження про це, застосувати до ОСОБА_1 фізичну силу та спецзасіб кайданки.
Згідно протоколу серії АПЗ18 №009221 від 16.04.2025 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 261 КУпАП, вбачається, що ОСОБА_1 16.04.2025 о 09.00 год. затриманий у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, для встановлення особи, припинення адмінправопорушення та складання адміністративних матеріалів. У службове приміщення не доставлявся. Про його місце перебування ОСОБА_1 16.04.2025 о 09.30 год. повідомляти родичів відмовився. Особистий огляд не проводився, речі не вилучались. Тілесні ушкодження візуально не виявлені. На місце було викликано ШМД, які здійснили огляд затриманого. Заяв та зауважень при затриманні ОСОБА_1 не має. ОСОБА_1 звільнений 16.04.2025 о 10.00 год., підстава для звільнення складання адміністративних матеріалів. Скарг, зауважень до дій посадових осіб органів поліції не має, що засвідчено підписом останнього.
З рапорту працівника поліції встановлено, що 16.04.2025 близько 09.00 год. по вул. Благовісній, 182 в м. Черкаси виявили автомобіль «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований на виїзді із двору будинку. На місце події прибув водій даного авто, під час розмови з ним по факту даного порушення та встановлення його особи, ним виявився ОСОБА_1 , що проживає за адресою. АДРЕСА_1 , який значився з ІПНП «Призовник», як особа, що ухиляється від мобілізації, про що йому було повідомлено. Даний чоловік не виконав законну вказівку поліцейського залишитись на місці, почав тікати, хапати за формений одяг. З метою його затримання було застосовано фізичну силу із спецзасобом кайданки. Під час затримання було пошкоджено захисне скло службового планшету, який перебував у кишені штанів. На місце події прибули співробітники ТЦК, які виписали затриманому повістку. Стосовно ОСОБА_1 складено протокол затримання та протокол за ст. 185 КУпАП, а також винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Дана подія фіксувалась на БК 472483, 468601.
Також суд звертає увагу, що згідно ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у встановлених випадках. У період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Відтак, працівники поліції були уповноважені вимагати у ОСОБА_1 пред'явлення ним документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, а також, як особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років, пред'явлення нею військово-облікового документа.
Згідно ч. 1 ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Також, згідно п.1 ч.1 ст.262 КУпАП адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при … вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського …, при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію…, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.
Відтак, у працівників поліції були законні підстави для затримання ОСОБА_1 для встановлення його особи, про що зазначено у протоколі про його затримання.
Щодо посилання сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, суд зазначає наступне.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
При цьому суд зауважує щодо цілеспрямованості дій ОСОБА_1 , який намагався уникнути надання документів, які посвідчують його особу та надають право керування транспортними засобами, залишив місце вчинення правопорушення, та ігноруючи зауваження працівника поліції, продовжував свої дії, у зв'язку з чим останнього неодноразово попереджали, що до нього будуть застосовані фізична сила та кайданки, з огляду на його супротив.
В даному випадку відмова ОСОБА_1 від виконання законного розпорядження та вимоги поліцейського мала місце саме в невиконанні тих дій, які він був зобов'язаний виконати, зокрема пред'явити документи та не покидати місце вчинення правопорушення, що свідчило про його намір втекти.
В цілому поведінка ОСОБА_1 свідчила про перешкоджання нормальній діяльності поліції, та виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Крім того, згідно ч.1 ст.45 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
Також згідно п.1 ч.3 ст.45 Закону України «Про Національну поліцію» загальні правила застосування спеціальних засобів: кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
Отже, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» щодо застосування спеціальних засобів, не були передчасними та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також суд зауважує, що наведені докази, в тому числі і відеозаписи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому доводи сторони захисту про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими. В даній ситуації мало місце невиконання ОСОБА_1 законної вимоги поліцейського надати документи та не залишати місця вчинення правопорушення, за що він і був затриманий. Суд наголошує, що в умовах воєнного стану у ОСОБА_1 не було жодної обґрунтованої причини відмовляти працівникам поліції в їхніх законних вимогах.
Таким чином, суд вважає, що дії поліцейських були необхідними, ефективними, пропорційними для забезпечення охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічної безпеці і порядку в умовах воєнного стану. При цьому, вимоги, розпорядження та попередження поліцейськими здійснювалися у коректній формі, ніякої загрози правам ОСОБА_1 не несли, а фізична сила була застосована до нього як вимушений захід після неодноразових попереджень про можливість її застосування.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП., а саме злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддя не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, який має на утриманні неповнолітнього сина, ступеня його вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ст. 185 КУпАП, яке буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 185, 280, 283, 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170 (сто сімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Положення ч. 2 ст. 308 КУпАП передбачають, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова