Справа № 489/1008/25
Номер провадження 2/489/1399/25
Іменем України
30 травня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років
встановив
В лютому 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що сторони перебували у громадському шлюбі протягом 6 років, за час якого у них народилася дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на теперішній час сторони разом не проживають разом, спільний побут не ведуть, дитина проживає разом з позивачем. Позивач не може працювати офіційно, тому що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, фінансового доходу та власного житла не має.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача аліменти на утримання матері дитини ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини доходу з моменту звернення до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 17.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 16.04.2025 вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, просив розглядати справу без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідками від 08.04.2023 та від 11.01.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 проживає разом з дитиною ОСОБА_3 .
Позивач як на підставу своїх позовних вимог вказує на обов'язок утримання батьком дитини матері, з якою така дитина проживає, що передбачено ч.2 ст. 84 СК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
За ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відносини щодо утримання чоловіка та дружини регулюються главою 9 СК України "Права та обов'язки подружжя по утриманню".
Зокрема, статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.
За приписом ч. 2, 4, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини, до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач та відповідач не перебувають і не перебували у шлюбі та не мають прав та обов'язків подружжя. Таким чином, підстави для стягнення аліментів з відповідача на утримання позивача на підставі ч.2 ст.84 СК України відсутні.
В свою чергу, частиною 2 статті 91 СК України встановлено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Особливість даного виду утримання полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання матері дитини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу позивачу.
Крім того, відповідач не надав доказів, що рівень його доходу не дає змоги сплачувати аліменти на утримання матері його дитини.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання позивача, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) щомісячно до досягнення дитиною трьох років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір з відповідача необхідно стягнути на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки усіх видів доходів (заробітку), починаючи з 12.02.2025 до 22.11.2026.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних при чин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення підписано 06.06.2025.
Суддя В. В. Кокорєв