Справа № 347/1080/25
06.06.2025 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, по ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 19.05.2025 року близько 13:29 години в АДРЕСА_2 в приміщенні Косівського РВП ГУНП умисно погрожувала та вживала нецензурну лексику в сторону ОСОБА_2 та умисно дала ляпаса своїй колишній невістці, чим вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила: 18.05.2025 року близько 14:30 години її син поїхав до ОСОБА_2 за їхнім сином (її онуком). Батьки домовились, щоб онука привезти близько 18:00 години. Коли її син привіз дитину ОСОБА_2 - останньої вдома не було, дитину забрала сестра ОСОБА_2 (разом проживають), а сам її син поїхав у справах у м.Івано-Франківськ. Пізно ввечері вона почула з вулиці крик свого іншого сина, який із нею також проживає, а також - плач дитини (її онука), який виголошував фразу «убийте мою маму». Онук розповів, що приїхав до них на велосипеді, по дорозі його хотів підвезти невідомий чоловік на білій машині та пропонував йому цукерку, але він відмовився; потім на нього напали пси, але не покусали. Пізніше їй зателефонував батько онука та повідомив, що ОСОБА_2 йому зателефонувала і повідомила про зникнення сина. На що ОСОБА_1 попросила сина повідомити ОСОБА_2 , що вона заспокоїть онука та завтра його привезе. Натомість ОСОБА_2 почала їй погрожувати, що якщо зараз її сина не привезуть - вона приїде із поліцією, звинувачувала у тому, що вони викрали дитину. Тому ОСОБА_1 сама викликала поліцію, яка прибула до неї і все описала. 19.05.2025 року всі вони прибули на запрошення до поліції, де вони дали свої пояснення по факту зникнення дитини. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вийшли із кабінету і в коридорі ОСОБА_2 почала ображати її нецензурною лайкою, на що ОСОБА_1 смикнула ОСОБА_2 за волосся, а та - вдарила її по лицю, між ними виникла шарпанина. Раніше були непорозуміння між ними, але таких конфліктів не було.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 18.05.2025 року її син був із його батьком, який увечері привіз сина до неї додому та поїхав. У подальшому дитина гралася на вулиці у сусідки, а потім зникла. Пошуки сина не дали результату, тому вона звернулась до поліції за допомогою. Пізніше з'ясувалось, що її син перебував за місцем проживання його батька та колишньої свекрухи. За вказаних у протоколі обставин 19.05.2025 року близько 13:00 години вона була запрошена до Косівського РВП ГУНП для надання пояснень з приводу звернень на спецлінію «102» її колишньої свекрухи ОСОБА_1 , з якою перебуває у неприязних відносинах. В відділі поліції зустрілася зі своєю колишньою свекрухою. Коли вони обидві вийшли із кабінету №27 на третьому поверсі відділу поліції ОСОБА_1 почала її ображати нецензурною лексикою, обмовляла та вдарила по обличчю, вона не стрималась та дала здачі ОСОБА_1 , оскільки вже не може витримувати її поведінки. Раніше таких конфліктів не було. Коли вони із колишнім чоловіком жили у господарстві його матері ОСОБА_1 (близко п'яти років) - остання постійно вмішувалась у їх сімейні відносини, систематично безпідставно ображала та обмовляла її (звинувачувала у зловживанні алкогольними напоями та наркотичними засобами), налаштовувала проти неї свого сина та онука, що негативно впливало на виховання останнього. Жодних заперечень щодо проживання зі мною мого сина зі сторони колишнього чоловіка та свекрухи не було. Наразі вони її безпідставно звинувачують у неналежному виконанні батьківських обов'язків.
Дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та пояснень потерпілої, керуючись законом, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У даному випадку, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що
ОСОБА_1 вчинила домашнє психологічне та фізичне насильство відносно своєї колишньої невістки ОСОБА_2 .
За змістом ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, дата і місце його складання, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення тощо.
Дослідивши інші матеріали, додані до протоколу, судом встановлено, що вказані у протоколі дії адмінпритягуваної були спрямовані у адресу колишньої невістки ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями сторін.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою , незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_1
підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 254922 від 19.05.2025 року (а.с. 1), копією рапорту (а.с.2), копією термінового заборонного припису (а.с. 3), копією пояснення ОСОБА_1 від 19.05.2025 року (а.с. 4), копією пояснення ОСОБА_2 від 19.05.2025 року (а.с. 5), копією рапорту (а.с. 17), диском з відеозаписом (а.с. 18), поясненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме в приміщенні Косівського РВП ГУНП умисно погрожувала та вживала нецензурну лексику в сторону ОСОБА_2 та умисно дала ляпаса своїй колишній невістці ОСОБА_2 ; систематично здійснює негативний психологічний вплив на ОСОБА_2 та загострює конфліктні ситуації.
При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність винного.
Обставин, що пом'якшують/обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення, суддею не встановлено.
Враховуючи особу адмінпритягуваної, характер та тривалість протиправних дій, оцінивши докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в межах санкції цієї статті.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 38, 221, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП та ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» КУпАП, суддя
визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та застосувати до неї стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на час розгляду справи становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок за реквізитами: - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя: Д.С. Драч