Єдиний унікальний номер № 285/6416/24
Провадження № 1-кп/0285/202/25
06 червня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. В обгрунтування клопотання посилався на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та на наявність ризику, передбаченого пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Такий ризик є реальним, оскільки ОСОБА_4 переховувався від слідства, у зв'язку з чим було оголошено його розшук.
Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 при вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Заслухавши думки учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім визначених випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення ним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення у справах: «Ідалов проти Росії», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 , його особу та наявність ризиків, що можуть зашкодити судовому розгляду кримінального провадження.
Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади).
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 01.11.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжнно судом.
ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі.
Враховуючи тяжкість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності вини ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Підстави, за яких слідчим суддею було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, а ризик не зменшився, що унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає можливим допустити обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 27, 107, 177, 193, 336, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 04.08.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1