Справа № 466/2388/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/410/25 Доповідач: ОСОБА_2
29 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відео конференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14.04.2025, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, продовжено строк тримання під вартою з визначенням розміру застави,
з участю
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 21 червня 2025 року включно, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; 4) не спілкуватися з особами, які проходять свідками в даному кримінальному провадженні та іншими обвинуваченими поза межами судового засідання; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовлено.
На ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом не взято до уваги, що він перебуває під вартою значний термін - більше 4 років.
Звертає увагу, що він має постійне місце проживання та місце праці, що не було враховано судом при обранні запобіжного заходу 18.03.2025.
Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що продовжуючи ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, суд жодним чином не обґрунтував наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зауважує, що строк покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 24.05.2019 ОСОБА_6 вже відбув.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційних скарги, просили такі задоволити.
Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого та його захисника заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, до Шевченківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202014000000368 щодо ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.03.2025 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_13 стала наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що існують підстави вважати, що останній може: переховуватись від суду, зважаючи на той фактор, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, вчинених у складі злочинної організації, не має визначеного місця реєстрації, відсутні соціальні зв'язки; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення під час відбуття покарання за вчинення тяжкого корисливого злочину; перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, що дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі.
Як зазначено вище, у обвинуваченого відсутній стійкі соціальні зв'язки, нема постійного місця роботи, законного джерела доходу, неодноразово судимий, востаннє вирком Шевченківського районного суду м. Львова від 24.05.2019 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі, яке відбув.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором у судовому засіданні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Всупереч твердженням апелянта, вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 , що у нього є постійне місце проживання та праці, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу, адже наведена обставина не може підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні, у тому числі, особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, наявності ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правоворушення, а також врахував положення ст. 178 та ст. 194 КПК України.
Колегія суддів вважає висновки суду щодо встановлення розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб правильними. З урахуванням міри покарання, яка може бути застосована до обвинуваченого в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у сумі 242 240,00 грн відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що судом правильно продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких обвинувачений та його захисник просять скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року, якою ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою із визначенням розміру застави,залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді