Справа №766/472/25
Пров. №3/766/1740/25
26.03.2025
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, яке зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення: АДРЕСА_1 -
До Херсонського міського суду Херсонської області із Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 210881 за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту протоколу суть правопорушення полягає в наступному: «02.01.2025 о 08:59 годині у м. Херсоні по вул. Джона Говарда, (Некрасова) гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Нісан Примера, днз НОМЕР_1 , при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами терміном на 5 років, постанова серії БААД30788 від 01.06.2024, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п.2.1а ПДР - керування особою транспортним засобом, яка не має права керування цим транспортним засобом. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до приписів ч.2 ст.268 КУпАп участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковою.
Суддя вирішила розглядати справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла наступного.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/6226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами.
Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.
Частина друга ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування транспортними засобами.
Частина третя передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 4 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення керування транспортним засобом без наявності такого права, тобто в наявності має бути одночасно дві умови - керування транспортним засобом і відсутність такого права у зв'язку 1) з його позбавленням, 2) відсутністю такого права; 3) або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом вчинене повторно протягом року.
Оскільки за конструкцією ч.5 ст.126 КУпАП відповідальності підлягають саме особи, які керують транспортним засобом, то вказана обставина підлягає першочерговому з'ясуванню.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в абзаці третьому пункту 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
В п.38 постанови від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а (2-іс/811/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
До протоколу про адміністративне правопорушення як доказ додано диск (відеозапс) з надписом « ОСОБА_1 21.08.81 02.01.25». Суддею переглянуте вказане відео, в результаті встановлено наступне. Відео є некоректним, оскільки на відео всі учасники перебувають у «перевернутому вигляді», в т.ч. і якийсь автомобіль, який, як і учасників процесу, неможливо ідентифікувати. Але з відео чітко зрозуміло, що руху транспортного засобу та його зупинки не відбувається. Відео розпочинається з вигуку жіночим голосом (очевидно поліцейської) «Давно не виделись», а надалі тим же голосом звучить запитання «Як ваші справи?».
Таким чином, відеозаписі з нагрудних камер патрульних поліцейських взагалі не було зафіксовано момент керування транспортним засобом, відеозаписи не відображають ані момент руху транспортного засобу, ані його зупинки працівниками патрульної поліції, на початок відтворення запису з бодікамери авто перебуває в нерухомому стані.
Суддя зазначає, що в разі законного зупинення авто за вимогою поліцейського, відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а не вигукувати «Давно не виделись».
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом на момент складання постанови про адміністративне правопорушення, то відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 252, 280, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш