03 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5552/24 пров. № А/857/13703/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року з питань судового контролю за виконанням судового рішення (головуючий суддя: Кедик М.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 380/5552/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за листопад 2019 року до прирівняної посади поліцейського, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, із обов'язковим зазначенням його основних та додаткових видів грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 3100,00 грн, оклад за спеціальним званням (підполковник поліції) - 2200,00 грн, надбавка за вислугу років - 40% (від посадового окладу з урахування окладу за спеціальним званням) - 2120,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 15% (від посадового окладу) - 465,00 грн, надбавка до грошового утримання - 100% (посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років) - 7420 грн (3100+2200+2120), надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції - 62,80% (від посадового окладу, окладу за звання, надбавки за стаж служби) - 4659,76 грн ((3100+2200+2120)*0,628), надбавка за службу у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю - 25% (від посадового окладу)- 775 грн (3100*0,25), премія (відсотків) - 65,89%.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Також вирішено питання про розподіл судових витрат.
Позивач, 10.03.2025 подав заяву, у якій просить зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 № 380/5552/24.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду, відповідач надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 16.12.2024 № 51/9477. Позивач вказує, що з зазначеною довідкою категорично не погоджується, оскільки така не відповідає законодавству України та рішенню суду. Також, у довідці неправильно обраховано розмір премії.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у задоволенні заяви позивача в порядку ст. 382 КАС України відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву.
На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що рішення суду у цій справі не виконане. МВС України документів, які регламентують складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не надало, свої дії законодавчо не обґрунтувало. Також вказує, що не погоджується з визначеним відповідачем розміром премії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з мотивів викладених в ухвалі суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем у заяві вимоги не відповідають повноваженням суду при його вирішенні в порядку ст. 382 КАС України, адже заявником фактично порушено новий судовий спір із вимогами позовного провадження.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
У силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
З наведених правових норм, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у виді подання звіту про виконання судового рішення.
На думку суду апеляційної інстанції, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Суд апеляційної інстанції вказує на те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при вирішенні цієї справи, суд встановив протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у виготовленні нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та зобов'язав відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за листопад 2019 року до прирівняної посади поліцейського, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, із обов'язковим зазначенням його основних та додаткових видів грошового забезпечення», а саме: посадовий оклад 3100,00 грн, оклад за спеціальним званням (підполковник поліції) 2200,00 грн, надбавка за вислугу років - 40% (від посадового окладу з урахування окладу за спеціальним званням) 2120,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 15% (від посадового окладу) 465,00 грн, надбавка до грошового утримання - 100% (посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років) - 7420 грн (3100+2200+2120), надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції - 62,80% (від посадового окладу, окладу за звання, надбавки за стаж служби) - 4659,76 грн ((3100+2200+2120)*0,628), надбавка за службу у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю - 25% (від посадового окладу) - 775 грн (3100*0,25), премія (відсотків) - 65,89%.
Так, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 380/5552/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024, відділом координації пенсійних питань МВС України на ім'я позивача видана довідка від 16.12.2024 № 51/9477 про розмір його грошового забезпечення.
Згідно з вказаної довідки, розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року (визначено рішення суду) відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з врахуванням положень постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за прирівняною посадою: начальник сектору, що не входить до складу управління, відділу (апарат головних управлінь Національної поліції), складає 29005,50 грн, із розрахунку: посадовий оклад - 3100,00 грн; оклад за спеціальним званням (підполковник поліції) - 2200,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції (40% від посадового окладу з урахування окладу за спеціальним званням) - 2120,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (62,80% від посадового окладу, окладу за звання, надбавки за стаж служби) - 4659,76 грн; надбавка в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу) - 465,00 грн, премія (65,89% нарахованого грошового забезпечення) - 8265,74 грн; надбавка до грошового утримання (100% посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років) - 7420,00 грн; надбавка за службу у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю (25% від посадового окладу) - 775,00 грн.
З наведеного можна зробити висновок, що позивач фактично не погоджується із діями, вчиненими відповідачем після виконання рішення суду 17.07.2024 у справі № 380/5552/24, яке набрало законної сили.
Вимоги, заявлені позивачем у заяві не відповідають повноваженням суду при його вирішенні в порядку ст. 382 КАС України, адже заявником фактично порушено новий судовий спір із вимогами позовного провадження.
Отже, враховуючи, що рішення суду фактично виконано відповідачем, а позивач не погоджується із діями відповідача, які фактично створили нові правовідносини (новий спір), суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду від 17.07.2024 у справі № 380/5552/24.
Протилежний підхід призведе до переоцінки обставин у справі та змісту судового рішення, що є неприпустимим.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений права та можливості захисту власних інтересів шляхом пред'явлення нової позовної заяви із визначеними способами захисту, які передбачені ст. 5 КАС України та кореспондують із повноваженнями суду, що регламентовані ст. 245 КАС України.
Оскільки позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в порядку ст. 382 КАС України.
Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року з питань судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/5552/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська