Справа № 560/10804/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
04 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
26.07.2024 позивач, ОСОБА_1 , звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 недоодержані ОСОБА_2 суму пенсії у зв'язку з його смертю в розмірі 297 184,09 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у виплаті ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 суми пенсії, нарахованої на виконання рішень суду від 17.09.2021 у справі № 560/10538/21, від 06.06.2022 у справі № 560/5274/22, від 05.07.2023 у справі № 560/10372/23.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 суму пенсії у розмірі 297184,09 грн, нараховану на виконання рішень суду від 17.09.2021 у справі №560/10538/21, від 06.06.2022 у справі № 560/5274/22, від 05.07.2023 у справі № 560/10372/23.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 06.12.2023, виданого Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо виплати коштів, які підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №560/10538/21, від 06.06.2022 у справі №560/5274/22 та від 05.07.2023 у справі №560/10372/23.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.05.2024 №2200-0504-8/51511 позивача повідомлено, що відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Згідно з рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №560/10538/21, від 06.06.2022 у справі №560/5274/22 та від 05.07.2023 у справі №560/10372/23, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, стягувачем є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вказаних рішень нараховано доплату на загальну суму 297184,09 грн.
Отже, пенсійний орган вказав, що з метою отримання коштів на виконання вказаних вище рішень суду від 17.09.2021 у справі №560/10538/21, від 06.06.2022 у справі №560/5274/22 та від 05.07.2023 у справі №560/10372/23, ОСОБА_1 необхідно звернутись з заявою про заміну стягувача належним правонаступником. Після винесення відповідного рішення суду звернутись до сервісного центру обслуговування громадян органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернулась до суду із вказаною позовною заявою до адміністративного суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання вимог ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2024, відповідач надав довідку від 18.11.2024 №2200-0405-7/102570 про розмір нарахованої доплати ОСОБА_2 яка залишилась не виплаченою у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , і така доплата складає:
- на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 560/10538/21, яке набрало законної сили 19.10.2021, нарахована доплата за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 в сумі 183346,90 грн;
- на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 560/5274/22, яке набрало законної сили 07.07.2022, нарахована доплата за період з 01.12.2019 по 31.07.2022 в сумі 78050,83 грн;
- на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі № 560/10372/23, яке набрало законної сили 07.08.2023, нарахована доплата за період з 01.07.2021 по 31.10.2023 в сумі 35786,36 грн.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд першої інстанції вважає, що вказана сума у розмірі 297184,09 грн, за виплатою якої позивач звернулася до відповідача, як дружина померлого пенсіонера з числа військовослужбовців, яка має право на одержання такої суми пенсії, є заборгованістю з виплати пенсії, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_2 на виконання рішень суду, а тому у розумінні статті 61 Закону № 2262-ХІІ є саме сумою пенсії, яка підлягала виплаті позивачу.
Разом з цим, незважаючи на покладений на органи Пенсійного фонду України згідно зі статтею 61 Закону № 2262-ХІІ вищевказаний обов'язок, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 вказаної суми.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII.
Згідно з ст.61 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Абзацом 3 п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Відповідно до абз.1 п.2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, зробив висновок щодо випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Таким чином, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ.
Отже, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Вказаний підхід суду щодо застосування статті 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб підтверджено Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 у справі № 420/288/21.
В свою чергу, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 06.12.2023, виданого Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо виплати коштів, які підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №560/10538/21, від 06.06.2022 у справі №560/5274/22 та від 05.07.2023 у справі №560/10372/23.
Отже, позивачка як дружина ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на отримання недоодержаної останнього суми пенсії, а відповідач - обов'язок щодо її виплати.
Щодо звернення до суду із заявою про заміну стягувача належним правонаступником, колегія суддів зазначає, що дані доводи не знаходять свого підтвердження, оскільки позивач звернулася щодо виплати їй недоотриманої пенсії її померлого чоловіка відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не щодо виконання рішення суду в межах справ за якими встановлено виплату.
Тобто, відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу пенсії нарахованої, але не виплаченої її померлому чоловіку, оскільки стаття 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" покладає на органи Пенсійного фонду України обов'язок із виплати суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю. В свою чергу, для належного захисту прав позивача, порушених вказаною відмовою, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити позивачу відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суму пенсії, що підлягала виплаті згідно з рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №560/10538/21, від 06.06.2022 у справі №560/5274/22 та від 05.07.2023 у справі №560/10372/23а, та залишилася недоодержаною у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 .
Щодо доводів апелянта в частині ненадання доказів щодо відсутності інших членів сім'ї, колегія суддів зауважує, що ст.61 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та інші норми законодавства визначенні вище передбачають, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
В свою чергу, пенсійним органом не надано доказів, що протягом 6 місяців до них надходили заяви інших осіб з числа членів сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті або батьків, для виплати вказаної суми (пенсії, що підлягала виплаті згідно з рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №560/10538/21, від 06.06.2022 у справі №560/5274/22 та від 05.07.2023 у справі №560/10372/23а, та залишилася недоодержаною у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 ).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо задоволенні адміністративного позову.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.